Выбери любимый жанр

Пентакль: Збірка - Олди Генри Лайон - Страница 19


Изменить размер шрифта:

19

Міст виявився на місці — новенький, дерев’яний, ще пахне стружкою. За ним у густих вечірніх сутінках, не без зусиль розрізнялися неясні контури присадкуватих хат.

Виходить, і в цьому не обдурив рогатий. Козацьке село в півтори сотні дворів, знаменитий на всю Малоросію шинок, вітряки на околиці…

І ось тут його прохопило морозом. Клим, нарешті, усвідомив, куди потрапив.

Перші кроки по дерев’яному настилу гулко відбилися у вухах. Нічого не трапилося, і Клим занервував. Пора б!

Другий крок. Нічого.

Клим не витримав, різко махнув рукою:

— Мінятися хочу!

Дивні слова луною пішли за річку. І знову — нічого.

— Мостовий! — підвищив він голос. — Чи заспався?

Десь зовсім поруч почув важкий подих. Мостовий прямо з чорного повітря — кряжистий, покритий шипами, схожий на «імпа» з гри DOOM.

— Чого тобі, козаче?

— Службу забув? — Клим ступив уперед, насупився. — Раз мостовий ти, виходить, треба мінятися! Бо як принесу цебер святої води, покроплю отут кожну дошку і тебе, пико нечиста, не помилую!..

— Пишний, бачу ти, козаче, — мостовий не без поваги подивився на гостя. — Перший раз не я пропоную, мені пропонують. Чи ти із запорожців?

Клим розправив плечі, уявивши, що за ним спостерігають його колишні колеги. Це вам не японцям табуретки клеєні продавати!

— Поміняєш мені ось що…

— Немає! — стогнав «імп». — Помилуй, козаче! Жупан твій німецький поміняю, каптан… Найкращий дам, навіть без дірки на спині. Сам зашию! Або чоботи…

Не вмів мостовий вести ділові переговори. Ой, не вмів!

— А якщо не поміняєш, вражина, по всій окрузі знеславлю. Мостовий від обміну відмовився! На все пекло сором. Хлопчаки голопузі приходитимуть на міст плювати. А дійде до твого Люципера? Закрутить він тобі хвіст вузлом голландським…

— Твоя взяла, козаче, — мостовий знічено кивнув. — Бачу, ти не простий запорожець — характерник!

Бідний «імп» не читав Олексу Воропая.

8

Шинок знайшовся одразу. Помилитися важко: усі хати на два віконця, ця ж — на шість. І ґанок вищий, і конов’язь уздовж вулиці тягнеться, а біля конов’язі гривасті красені нудьгують, хазяїв чекають.

Віконця світилися. Клим ступив на ґанок.

Чому саме в шинок, він і сам не знав. Не інакше згадалися фільми про лихих ковбоїв. Куди приїжджий перед усім заглядає? Не до шерифа ж! Уже вечір, якщо десь і є народ, то саме тут.

Клим обережно відчинив двері. Зсередини дихнуло теплом і міцним духом часнику.

— А повернись-бо, синку! Який ти смішний! Де жюстокор купував, чи не в городі Парижі на ярмарку, що біля Нового мосту?

Величезний козарлюга сам за себе ширший, чубатий і сивовусий, ступив назустріч.

Що таке «жюстокор», Клим не знав. Залишалося одне — привітатися.

— Вечір добрий усім!

Треба було б ще й шапку зняти, але такої не захопив.

– І тобі добрий, немчин залітний! — козарлюга, не соромлячись, оглянув гостя з голови до ніг. Ще троє, такі ж чубаті, але з чорними вусами, підійшли ззаду. Климові знову згадалися ковбойські фільми. Зараз бити будуть.

— Чи горілки випити вирішив у шинку православному? — грізно насупився сивовусий. — Так і бути, наллємо. Тільки домовимось — стерпиш удар мій, не проб’єш двері потилицею, тоді і за стіл сядеш.

Клим, згадав секцію ушу, спробував згрупуватися.

— Ну, бий!

Злетів до стелі кулачище з пивний кухоль. Завмер. І вдарив регіт, та такий, що шибки у віконцях затряслися.

— Придатний, придатний, хлопче! — сивовусий опустив руку, повернувся до земляків. — А на лийтено німчину!

Он як? Клим розумів, що прибулець у японській куртці навряд чи зійде за свого. Але ж говорив Химерний Професор: не по одягові судили.

— Бий! — повторив він, підвищуючи голос. — Тільки на всю силу, бо ображуся.

Стих сміх, переглянулися чубаті.

— Ой хлопче! — похитав головою сивовусий. — Два рази б’ю, другий — коли домовину забиваю. Ну, будь по-твоєму!

Знову злетів кулак, звалив на Клима солом’яний дах.

Устояв…

— Горілки хлопцю не наливайте. Нічого! — розпоряджався козарлюга. — Вуса відростить, тоді вже. Меду кращого несіть — того, котрим ми панотця Никодима минулого Великодня у здивування ввергнули.

У голові ще шуміло, але думати було можна. Рука полізла до кишені — зачерпнути жменю чортового срібла, сунути шинкарю…

Ні, не годиться, щоб жменею! Інакше треба. Професор розповідав…

— Почекайте! — Клим не без зусилля встав, ударив долонею по стільниці. — Я… Напевно, і справді на німця схожий. Тільки тутешній я, з наших країв. Давно вдома не був, а тепер… Тепер, здається, повернувся. Хочу, щоб усі зі мною за це випили, та не просто — від душі!

І став виймати монету за монетою, устеляючи стіл. Акуратно, немов пасьянс розкладав. Красиві грошики — яка з орлом, яка з вершником.

— Хлопець, бачте, наш! — сказали за спиною.

– І справді, наш, — кивнув сивовусий, схвально дивлячись на стіл. — Давно не бачив, щоб козак так справно гуляти збирався. Будемо знайомі, хлопче. Гнат Недоскорий я, писар сотенний.

Здивувався гість, тільки ненадовго. Згадав, що писар у ті часи не тільки пір’їнкою черкав. Права рука сотника, того уб’ють — писар у бій веде.

— Клим. Будемо знайомі, пане писарю.

Його рука потонула у величезній лапищі козарлюги.

— Не клич паном, Климку! Свої ми тут. Дядько Гнат я.

— Ось, виходить, які твої справи, хлопче! — зітхнув дядько Гнат. — Тільки не го — рюй, не до лиця козакові журба. Руки-ноги на місці, удар мій тримаєш. А що в грамоті сильний, у справах торгових, так і це не на збиток. Приїде пан сотник, з ним і вирішимо. А поки — гуляй козак. День один, зате твій!

9

І загуляв козак…

10

З чортом зустрілися, там, де в контракті було зазначено, — біля млина. Дивним здалося бачити рогатого без монітора. Дрібнуватим виявився — ледь по плече.

— Відпочив? — чорт радісно ошкірився. — Рекламацій немає?

— Немає! — чесно відповів Клим.

— Тоді давай дискету.

Звідки не візьмися, у пазуристих лапах з’явився ноутбук. Клим зітхнув, поліз у кишеню, подивився на червоний напис «Verbatium».

19
Перейти на страницу:
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело