Сині етюди - Хвильовий Микола Григорович - Страница 49
- Предыдущая
- 49/114
- Следующая
Пролеткультівський поет ніяких авторитетів теж не визнавав,- як і Мамочка. Він був, так би мовити, зовні всякої «авторитарносте». Маруся каже: «Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не дають покою... Пороть треба».
І ще Маруся каже: «Буває, люди течуть біля серця... Правда?» - і від неї так пахне сонцем, наче вона перепливла сонце, коли ярами проходив туман, а луки співали на «достойно» в юне небо... а хлоп'ята розкладали вогнище й пасли коней. Коні підводять голови, прядуть вухами й тривожно дивляться в ніч.
...Некрасивий карлик спорзно дивився на красивих дівчат, але дівчата не звертали на нього уваги.
Тоді підійшла до Альоші дівчинка, і некрасивий карлик погладив її по голівці.
Віддалік сиділа (теж) некрасива жінка. Від тієї жінки й пішла дівчинка. То була її мама... І мама сказала дівчинці:
- Настенько! Коли тебе будуть питати про маму, так ти не кажи, що я твоя мама, а скажи, що я твоя сестра.
Некрасива жінка, мабуть, хотіла кохати й тому не хотіла, щоб знали, що в неї єсть уже така велика дівчинка.
...Некрасивий карлик іще раз погладив по голівці дівчинку, по її м'яких, як пух, волоссях. Він спитав, показуючи на некрасиву жінку:
- Дівчинко! Ото твоя мама?
Тоді дівчинка сказала:
- Я сестра мамина, у мене мами нема!
...Прийшов товариш Огре з Льолею й з товаришем Пупишкіним. Дзвеніли тарілки. В одній кімнаті співали «малоросійських» пісень - трохи зажурних, не таких, як під Новий Рік.
...А Новий Рік - щастя.- У Льолі згоріли вуха, Льоля горіла й досі. Товариш Огре розгублено відповідав на запитання...
...Товаришка Шмідт сказала:
«Ви безпартійний?»
...О, красний, прекрасний цвєт! Рабочій, рабства больше нєт!..
А в фойє й досі говорили про те, як товариші Пупишкіну піднесли самовар - сюрприз од публіки, і досі кричав Мамочка.
...Нарешті покликав за стіл. Дзвеніли тарілки. Було пиво. В сусідній кімнаті була й «миколаївська». «Миколаївську» пили ті, кого викликав - по секрету - пролеткультівський поет. Були тости.
...Маруся верещала:
- Слухайте про начотчиків. Скоро почнеться політпровірка. Наша публіка майже збожеволіла: зудить-зудить, як приготовішка. Скоро на Сабурову дачу пачками... Словом - Гопсаса!
Але Марусі ніхто не слухав, і вона втекла з вечора.
...Товариш Огре захмелів.
Захмелів і горбун. Тоді сказав товариш Огре товаришеві Пупишкіну: - Так, я п'яний.
Але що в п'яного на язиці, те в тверезого на думці... Знаєте?.. І скажу правду: боляче! Бо ні сюди ні туди: біла ворона.
Товариш Пупишкін сказав:
- Совершенно правільно: ні сюди Микита, ні туди Микита... Це участь інтелігенції... Ну, а як мені правду сказати, то і я трохи інтелігент. Правда, не той, так би мовити...
...А пролеткультівський поет знову кричав над Льоліним вухом:
- Вперьод! Вперьод! Время не ждьот!
Льоля думала про постановку пародії на «Лілюлі», потім подивилась на товариша Огре й задумалась.
...Дванадцята година.
Новий рік. Щастя. Новий рік по новому стилю, «в стилі» уесесер.
...Товариш Огре говорив:
- Так, я трохи п'яний і скажу: сіра осінь на моїй душі... А два з половиною роки я був членом капебеу, і на всіх фронтах... а тепер боляче: знаєте - біла ворона...
Товариш Пупишкін говорив:
- Совершенно правільно! Це закон матеріалістичної діалектики. Битіє опредєляєт сознаніє. Іде на зміну пролетаріат.
Потім товариш Пупишкін підійшов до самовара, до свого сюрприза, і сказав:
- Хороший самовар. Справжній тульський... Так що молодці, хлопці!
...Некрасивий карлик Альоша раптом зірвався й пішов у куток. Теплий хміль із голови перейшов йому в нутро, і відчував горбун, що наростає в грудях, накипає щось, і дивився на красивих дівчат уже злісно й спорзно. Але раптом усе туманилось - тоді виростали перед очима дикі поля й розстріляний горизонт,- і от загорівся захід. Вечір. Перепелиний бій, і так незносно пахне трава.
...- Чого ви замислились?
До Альоші підійшла некрасива жінка, яка залишила свою дівчинку в сусідній кімнаті. Некрасива жінка, граючи очима, сіла біля горбуна.
...- Сіла?
- Сіла!
...Тоді некрасивий карлик спитав злісно й яро:
- Чого я задумався?
І плюнув в обличчя некрасивої жінки. Цього ніхто не бачив, і некрасива жінка мовчки відійшла, знизивши голову: покірно, як на Голгофу.
...Ішла друга година. Дехто пішов уже в сусідню кімнату й там заснув. Але більшість сиділа за столом.
Льоля ще випила трохи, й була вже весела, і говорила про постановку пародії на «Лілюлі». Товариш Огре мовчки слухав товариша Пупишкіна.
...Тоді підійшов до столу Альоша й сів біля Льолі. Дехто дивився у вікно, де мріяло небо...
...Некрасивий карлик сказав голосно - і всі стихли:
- От що: хочу новину сказати... Знаєте, як гудить паровик, коли вилітає в далекий степ?..
Ви думаєте так: гу-у-у?..
Льоля сказала:
- Ну, да... Він чудово придумав. Скажи, Альошо!..
Всі причаїлись, слухали. ...Тоді некрасивий карлик голосно й схвильовано сказав:
- Коли паровик вилітає в далекий степ, коли він пролетить зелений семафор, тоді він назад кричить так: в п...- у-у!
Альоша так чітко протягнув на «у» площадне слово, що майже всі підскочили.
Льоля фаркнула.
Всі фаркнули.
Товариш Пупишкін закричав:
- Скоріш ведіть його... він п'яний!..
Товариш Огре підвівся:
- Альошо, ходім додому...
Льоля збентежено підібрала волосся й здивовано дивилася на Альошу.
...Некрасивий карлик мовчав.
До Тайгайського мосту йти далеко. Льолю так зденервував Альошин вчинок, що вона не могла йти з ним поруч. І Льоля побігла вперед.
В центрі города о другій годині зимою в п'ятім році нової ери, під Новий Рік по новому стилю, «в стилі» уесесер - шумували вулиці…
...І думалось, що савояри - убогі люди, які уходять із гір на чужину на заробітки, щоб не вмерти в горах, бо життя -
безмежна кармазинова ріка і протікає вона по віках невідомо відкіля й невідомо куди.
...Далі шум стихав.
І нарешті зовсім стих, коли наблизились до робітничого поселку.
З півдня на город насідав туман
...Товариш Огре й горбун йшли поруч. Альоша іронічно подивився у вогку заквартальну даль і зідхнув. Потім спитав:
- Ізмайле, ти на мене сердишся?
Товариш Огре сказав:
- Ні.
- А коли ні, то скажу тобі: нудно мені, Ізмайле, і скоро я умру.
Товариш Огре зиркнув на некрасивого карлика і не бачив: жартує він? І в сірих потоках мряки, що йшла на город, знову пізнавав Голгофу, коли вели легендарного Христа на Голгофу.
І спитав - трохи патетично - товариш Огре:
- Скажи, Альошо: ти не знаєш, в чому полягає краса й радість земної муки?
- Не знаю.
- А я гадав, що ти знаєш, бо ти, Альошо, художник.
...Підходили до Тайгайського мосту.
Вночі під Тайгайським мостом стихають паровики, тільки біля депа чути задумане шипіння.
...Над Тайгайським мостом - далекі - зоряні верхів'я, і їх прикрив туман.
...Ішов Новий Рік.
Почався не зовсім весело, і, коли гадати на воді, з воском і як «Світлана»,- не весело на цілі довгі - короткі місяці.
...Крізь мряку, туди в степ, маячів зелений огонь семафора.
...Льоля пройшла вже Тайгайський міст і стукала в двері.
Раптом із станції вилетів потяг.
...А коли увійшли в кімнату, чули, як далеко в степу кричав паровик:
- Гу-у!..
...Сказав товариш Огре:
- Альошо, у мене болить голова. Будь ласка, подай графин.
Сказала Льоля:
- Води в графині нема. Хай набере з крана. Горбун підійшов до столика, де лежали героїчні п'єси, і взяв склянку. Потім некрасивий карлик Альоша подумав, що завтра йому треба йти в райком.
- Предыдущая
- 49/114
- Следующая
