Выбери любимый жанр

Із Росії з любов'ю - Флеминг Ян - Страница 53


Изменить размер шрифта:

53

— Мене звуть Бонд. Джеймс Бонд.

— А я, мосьє, графиня Меттерстайн. Чим можу бути корисна? — її французьку навряд чи можна було назвати бездоганною. Так говорять швейцарські німкені. Спиці ані на мить не припиняли свого невтомного мигтіння.

— На жаль, капітан Неш зазнав катастрофи. Сьогодні він не прийде. Замість нього прийшов я.

Чи звузилися бодай на мить її очі за блідо-голубими скельцями окулярів?

— Я не мала честі бути знайомою з капітаном, мосьє. Так само як і з вами. Будь ласка, сідайте і розкажіть про вашу справу. — Жінка ледь нахилила голову в бік стільця з високою спинкою, що стояв поруч письмового столу.

їй не можна було закинути брак добрих манер. Граційність рухів її шиї була класичною. Бонд перейшов кімнату і сів за два кроки від жінки. На порожньому столі стояв високий старомодний телефон з трубкою на гачку, а на відстані простягнутої руки була кнопка дзвоника із слонової кістки. Чорний рот телефонної трубки ввічливо позіхав Бондові в обличчя.

Бонд безцеремонне досліджував очима жінку. Під густим шаром пудри ховалося потворне обличчя бридкої баби, а голова під шорстким білявим волоссям нагадувала формою головку сиру. Світло-карі очі були майже жовтого кольору. Випнуті під бахромою вусиків з плямами нікотину бліді вуста були вологі. Нікотину? Але де її сигарети? Та й жодної попільниці в кімнаті не було, не вчувалось і тютюнового духу.

Рука Бонда знову лягла на пістолет. Він уважніше придивився до сумки з нитками, до невеличкого безформного сувою бежевої вовни. Сталеві спиці. Чим же це вони наче незвичайні? Ага, їх кінчики відсвічували синім, ніби їх загартовували вогнем. Хіба звичайні в'язальні спиці мають такий вигляд?

— Eh bien, monsieur? — У голосі жінки почулися гострі нотки. А може, вона прочитала щось таке в його обличчі?

Бонд посміхнувся. Його м'язи напружились, приготувавшись до будь-якого поруху, будь-якого трюку з її боку.

— Даремно ви так,— блефуючи, весело відказав він. — Ви — Роза Клебб, начальник Второго отдела СМЕРШу. Ви — мучителька і вбивця. Ви хотіли вбити мене й Тетяну Романову. І я дуже радий, що нарешті зустрівся з вами.

Вираз її очей не змінився. Хрипкий голос був ввічливий і терплячий. Жінка простягла руку до кнопки дзвоника.

— Боюся, мосьє, що ви все переплутали. Я змушена викликати valet de chambre, щоб він провів вас до дверей.

Бонд так і не збагнув, що саме врятувало йому життя. Можливо, раптове усвідомлення, що від тієї кнопки до стін чи до килима не відходило жодних дротів. А може, несподівана згадка про оте чітко вимовлене по-англійському «заходьте», почуте ним за дверима. Тож, як тільки палець старої торкнувся кнопки із слонової кістки, Бонд миттю повалився зі свого стільця набік. Він ще не досяг підлоги, як почув тріскітливий звук роздертого коленкору. Дрібні уламки спинки його стільця розлетілися навколо нього. Бонд перевернувся через бік, висмикуючи з кобури свій пістолет. Краєчком ока він помітив клубки блакитного диму, що вихоплювалися з телефонної трубки. І ту ж мить на нього накинулася жінка, в чиїх затиснутих кулаках зблискували в'язальні спиці. Вона штрикала ними килим, намагаючись поцілити Бондові по ногах. Він перекочувався геть від неї, несамовито відбиваючись черевиками навсібіч. Вона цілила йому в ноги! Звівшись на одне коліно, Бонд уже збагнув, що означає отой синюватий полиск на кінчиках спиць. Це була отрута. Можливо, одна з отих нервово-паралітичних речовин, що їх винайшли німці, і аби раз і назавжди покінчити з ним, жінці досить було лише дряпнути спицею його тіло, хай навіть і крізь одяг.

Бонд підвівся на ноги. Стара знову пішла в наступ. Він оскаженіло висмикував з кобури пістолет, але той зачепився глушителем за пояс. Щось зблиснуло біля його вуха. Одна із спиць задеренчала, відскочивши від стіни позад нього. Просто на очах жінка обернулася страхітливою лютою істотою: біла куделя перуки криво звисала з її голови, тонкі губи розповзлись, оголивши вишкірені зуби. Бонд визнав за краще не відбивати спиці голіруч і, ухиляючись від них, перестрибував сюди-туди через стіл.

Важко відсапуючись і щось вигукуючи російською мовою, Роза Клебб бігала довкруг столу, тримаючи поперед себе спицю, наче рапіру. Бонд усе ще намагався витягти пістолета, аж поки зачепив ногами невеличкий стілець, що стояв позад нього. Він облишив свою «Беретту» і, не обертаючись, намацав рукою спинку стільця. Піднявши його й тримаючи за спиною, він обійшов стіл, прямуючи жінці назустріч. Але стара потвора знову простягла руку до телефону. Вона схопила трубку й прицілилась. Бонд кинувся вперед і гупнув стільцем у підлогу. Кулі віялом сипонули в стелю, і на голову йому посипалася штукатурка. Він знову схопив стільця й виставив перед себе ніжками вперед, так що нижні затисли жінці талію, а верхні лягли на плечі. О Боже, ну й дужа ж вона була! З величезними зусиллями Бонд припер її до стіни, де вона стала, не здаючи своїх позицій. Вона плювала Бондові в обличчя й водночас намагалася штрикнути його спицею, наче то було довге жало скорпіона. Стискаючи стільця у простягнутих руках, Бонд трохи позадкував. Тоді примірявся і точним копняком влучив їй у зап'ясток. Спиця задзвеніла на підлозі позад нього. Тепер він міг наблизитись до старої і трохи зігнути в ліктях затерплі руки. Водночас він оцінив ситуацію: жінка не мала іншого способу виборсатись із тієї клітки, окрім грубої сили. І хоч її руки, ноги й голова мали свободу дії, одначе тіло було буквально пришпилене до стіни.

Жінка щось сичала російською мовою. І водночас невтомно плювала на нього понад стільцем. Бонд щоразу нахиляв голову і втирав рукавом обличчя.

— Це кінець, Розо,— мовив він, дивлячись просто в налиту кров'ю пику ворогині. — Deuxieme надійде з хвилини на хвилину. Десь за годину ви будете в Лондоні. Ніхто не побачить, як ви залишаєте готель. Ніхто не дізнається, що ви вирушаєте до Англії. Дуже мало людей взагалі побачить вас знову. Віднині ви — просто номер у секретній справі. На той час, коли закінчаться допити, ви будете готовим клієнтом притулку для божевільних.

Сповнене люті обличчя, що кривилося за крок від Бонда, тепер змінило колір. Кров відлинула від нього, і воно стало жовтим. Але це ще не кінець, подумки відзначив Бонд, бо вицвілі очі, що вп'ялися в нього, не визнали поразки.

— А де на той час, коли я конатиму в божевільні, будете ви, містере Бонд? — її вологий безформний рот розтягся у мстивій посмішці.

— Е, я тішитимусь життям.

— Гадаю, що ні, английский шпион.

Бонд пустив ці слова повз вуха. Він почув клацання замка, потім од дверей долинув вибух сміху.

— Eh bien! — то був добре знайомий Бондові веселий голос його друга. — Сімдесята позиція! Тепер, нарешті, я можу сказати, що побачив у своєму житті все. І треба ж такому статися — цю позицію винайшов англієць! Джеймсе, це справжня образа для моїх співвітчизників.

— Я б не рекомендував її застосовувати,— кинув Бонд через плече. — Це вимагає надто великої напруги. В кожному разі тепер ви можете мене замінити. Я вас відрекомендую, її звуть Роза. Вам вона сподобається. У СМЕРШі вона неабияка персона, а коли точніше — заправляє вбивствами.

Матіс підійшов ближче. Його супроводжувало двоє працівників пральні. Всі троє мовчки, з обавою дивилися на страхітливе обличчя старої.

— Роза,— розважливо мовив Матіс. — Проте аж ніяк не квітка радості. Ну-ну! Але я певен, що в цій позиції їй не дуже зручно. Принесіть pannier de fleurs — там їй буде зручніше.

Двоє з пральні повернулися до дверей, звідки почулося рипіння білизняного візка. Очі жінки все ще були зосереджені на Бондові. Вона поворухнулася, ніби переміщуючи вагу тіла. Поза полем зору Бонда і непоміченим для Матіса, який тієї миті розглядав її обличчя, залишився порух носака одного з її лискучих чобітків, яким вона натиснула на підйом другого. З кінчика носака на півдюйма вислизнуло тонке лезо. Як і на в'язальних спицях, сталь на ньому мала синюватий полиск. Чоловіки поставили великий квадратний кіш на коліщатах поруч з Матісом.

53
Перейти на страницу:

Вы читаете книгу


Флеминг Ян - Із Росії з любов'ю Із Росії з любов'ю
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело