Гаррі Поттер і напівкровний принц - Роулинг Джоан Кэтлин - Страница 41

• Предыдущая
• 41/120
• Следующая

- Його могли заклясти «Імперіусом», - розважливо припустив Рон.-Усе могло бути.

- Щось на це не схоже. - засумнівалася Герміона, читаючи далі. -Тут пишуть, що його заарештували після того, як підслухали в шинку його розмову про таємні плани смертежерів. - Вона стурбовано глянула на друзів. - Якби він був під дією «Імперіуса», то навряд чи сидів би й пліткував про їхні плани.

- По-моєму, він просто прикидався, що знає більше, ніж насправді, - припустив Рон. - Це часом не той тип, що запевняв, ніби має стати міністром магії, коли залицявся до віїл?

- Та той, той, - підтвердив Гаррі. - Не розумію, що вони там думають, сприймаючи Стена всерйоз.

- Можливо, просто напускають туману, імітуючи бурхливу діяльність. - спохмурніла Герміона. - Люди налякані… ви знаєте, що батьки близнючок Патіл хочуть забрати їх додому? А Луїзу Міджен уже відправили. Вчора по неї приїжджав батько.

- Що?! - витріщився на Герміону Рон. - Та в Гоґвортсі ж безпечніше, ніж у них удома! У нас тут аврори і додаткові захисні закляття, а ще Дамблдор!

- Не думаю, що він перебуває тут постійно, - ледь чутно сказала Герміона, дивлячись поверх «Віщуна» на вчительський стіл. - Невже ви не помічали? На тому тижні його місце було майже завжди порожнє, як і Геґрідове.

Хлопці глянули на вчительський стіл. Директорове крісло й справді було порожнє. Замислившись над цим, Гаррі пригадав, що після приватного уроку тиждень тому він Дамблдора не бачив.

- Думаю, він покинув школу, щоб уладнати якесь питання з Орденом, - тихенько припустила Герміона. - Виходить… ситуація серйозна?

Хлопці не відповіли, але Гаррі знав, що вони думають про одне й те саме. За день до того стався жахливий випадок, коли Анну Ебот викликали з уроку гербалогії й повідомили, що її матір знайшли мертву. Після того Анни не бачили.

Коли вони хвилин за п'ять повставали з-за ґрифіндорського стола й подалися на квідичне поле, то пройшли повз Лаванду Браун і Парваті Патіл, Пригадуючи, як Герміона казала, що батьки близнючок Патіл хочуть забрати їх з Гоґвортсу, Гаррі нітрохи не здивувався, що ці дві найкращі подруги сумно про щось перешіптувалися. Але його вразило, що коли повз них проходив Рон, Парваті раптом штурхнула Лаванду, а та озирнулася й сяйнула Ронові широкою усмішкою. Рон кліпнув очима, а тоді теж невпевнено всміхнувся. Хода його миттю набрала поважності, він пихато випнув груди. Гаррі ледве стримався від спокуси розсміятися, бо Рон же не сміявся, коли Мелфой розбив Гаррі носа.

Аж до самого стадіону їх супроводжувала холодна мжичка; Герміона йшла непривітна й стримана, а коли подалася на трибуни шукати вільного місця, то навіть не побажала Ронові успіху.

Як і очікував Гаррі, проби тривали цілісінький ранок. З'явилася чи не половина ґрифіндорського гуртожитку - від першокласників, які нервово стискали в руках старі жахливі шкільні мітли, до семикласників, що грізно височіли над усіма. Серед них був і кремезний юнак з цупким волоссям. Гаррі відразу згадав, що бачив його у «Гоґвортськім експресі».

- Ми зустрічалися в поїзді, в купе старого Слимака, - самовпевнено заявив той, виходячи з юрби потиснути Гаррі руку. - Кормак Маклаґен, воротар.

- Торік ти начебто не брав участі в пробах?-уточнив Гаррі, відзначаючи про себе широченну статуру Маклаґена: хлопець, мабуть, перекрив би доступ до всіх трьох воріт, навіть не рухаючись.

- Я під час проб був у лікарні, - так само самовпевнено пояснив Маклаґен. - Побився об заклад, що з'їм півкілограма доксячих яєць.

- Ясно, - сказав Гаррі. - Ну… Можеш зачекати отам…

Він показав на край поля, неподалік того місця, де сиділа Герміона. Йому здалося, що в Маклаґена по лиці промайнуло розчарування; і ще він подумав, чи не сподівався Маклаґен певних привілеїв у ставленні до себе лише тому, що обидва вони належали до улюбленців «старого Слимака».

Гаррі вирішив почати з основ, попросивши всіх претендентів розділитися на групи по десятеро і просто облетіти навколо поля. Це було правильне рішення: перша десятка складалася з першокласників, і відразу стало очевидно, що вони раніше не літали. Тільки один хлопчина зумів пробути в повітрі довше двох секунд, і це його так приголомшило, що він одразу врізався в штангу воріт.

Друга група складалася з десятьох дівчат. Таких дурних Гаррі ще й не бачив: варто було йому свиснути у свисток, як вони почали хихотіти й хапатися одна за одну. Серед них була й Ромільда Вейн. Коли він звелів їм покинути поле, дівчата не стали сперечатися й весело побігли на трибуни коментувати дії інших.

Третя група утворила посеред поля «малу купу». Більшість учасників четвертої групи поприходили без мітел. У п'ятій групі були гафелпафці.

- Якщо тут є ще хтось не з Ґрифіндору,-крикнув Гаррі, якого це вже почало дратувати, - то прошу покинути поле!

Запала тиша, а тоді з поля побігли, заливаючись сміхом, двоє малих рейвенкловців.

Минули дві години, сповнені численних нарікань та спалахів роздратування, під час яких було потрощено «Комету-260» і вибито кілька зубів, і ось нарешті Гаррі вибрав собі трьох загоничів: Кеті Бел, яка чудово показала себе на пробі й повернулася до складу команди, нову знахідку на ім'я Демелза Робіне, яка особливо вдало ухилялася від бладжерів, та Джіні Візлі, яка літала швидше за всіх та ще й забила сімнадцять голів. Хоч він і був задоволений своїм вибором, але мусив до хрипоти сваритися з багатьма невдоволеними загоничами, а трохи згодом Ще раз пройшов через подібну процедуру сварки з невдахами-відбивачами.

- Це моє остаточне рішення, і якщо ви не пропустите на поле воротарів, то я вас зачаклую, - заревів він.

Жоден новий відбивач не міг дорівнятися за своїм хистом до неперевершених Фреда й Джорджа, але Гаррі все одно був більш-менш задоволений Джимі Піксом, низеньким, однак широкогрудим третьокласником, який зумів так люто вдарити бладжера, що той влучив Гаррі в потилицю й набив ґулю завбільшки з яйце, та Річі Кутом, що не був надто могутнім, але добре влучав у ціль. Вони тепер приєдналися на трибунах до Кеті, Демелзи та Джіні і стежили за добором останнього учасника команди.

Гаррі навмисне залишив пробу воротаря насамкінець, сподіваючись, що стадіон спорожніє і претенденти відчуватимуть менше тиску. Однак, на превеликий жаль, усі відхилені гравці та численні учні, що прийшли спостерігати за пробами після тривалого сніданку, влилися в загальну юрбу, що стала ще більша, ніж була. Коли претендент у воротарі підлітав до воріт з обручами, натовп його одночасно і підбадьорював, і висміював. Гаррі глянув на Рона, якому завжди було важко впоратися з власними нервами; Гаррі мав надію, що перемога в фінальному матчі наприкінці минулого семестру вилікувала його від цієї недуги, та схоже було, що ні-лице в Рона аж позеленіло.

Жоден з перших п'яти претендентів не спромігся зловити більше двох м'ячів. На превелике розчарування Гаррі, Кормак Маклаґен відбив чотири штрафні з п'яти. Останнього разу, щоправда, він кинувся у протилежний бік; на трибунах зареготали й затюкали, і Маклаґен спустився на землю, скрегочучи зубами.

Рон, здавалося, був ладен ось-ось зомліти, коли сідав на свій «Чистомет-11».

- Успіху тобі! - долинув з трибун чийсь голос. Гаррі озирнувся, сподіваючись побачити Герміону, але то була Лаванда Браун. Він волів би затулити обличчя руками, як це за мить зробила вона, але вирішив, що капітан повинен демонструвати рішучість, і обернувся, щоб стежити, як Рон покаже себе на пробі.

Однак йому не варто було хвилюватися: Рон відбив один, два, три, чотири, п'ять штрафних ударів поспіль. Захоплений, з ледве стримуваним бажанням приєднатися до радісних вигуків юрби, Гаррі вже було збирався обернутися й сказати Маклаґену, що, на превеликий жаль, Рон його переміг, та тієї миті розчервоніле обличчя Маклаґена саме з'явилося буквально за кілька сантиметрів від його власного. Гаррі відсахнувся.

- Його сестра подавала м'яча не по-справжньому. - грізно заявив Маклаген. На скроні в нього пульсувала жилка, схожа на ту, що її так часто Гаррі бачив у дядька Вернона. - Вона навмисне била йому легенько.

• Предыдущая
• 41/120
• Следующая