Без права на реабилитацию. Часть 2 - Коллектив авторов - Страница 50

засуджували за «дезерцію» й карали смертю, найчастіше розстрілом

перед відділом, а інколи й шляхом відрубанім голови перед відділом.

Про це також є архівні документи авторства структур ОУН-УПА-СБ.

Це і є зразок класичного терору.

У контексті статті Сергія Гончарова Ви ставите авторові у закид,

що він пише про участь бандерівців у гітлерівському геноциді, тоді

коли законопроект, про який мовиться, торкається виключно діяльності

УПА після визволення з-під гітлерівської окупації, коли йдеться про

УПА, якої учасники вели збройну боротьбу з радянською владою.

Цим Ви намагаєтесь відмежувати діяльність ОУН-УПА, яка була

скерована проти сталінського режиму, від її іншої діяльності, причому

встановлюєте не відомо чому межу – жовтень 1944 року, хоч західні

області України були визволені починаючи з ранньої весни того року.

Ви, як видно, з тактичних міркувань, вигідних під сучасну пору,

навіть намагаєтесь відмежувати УПА від ОУН Бандери, бо остання

має за собою співпрацю з німецьким окупантом, має за собою страхітливі

злочини бандерівської структури у вигляді «Служби безпеки». Те, що

Ви робите, це намагання увести в оману Верховну Раду України. Таке

Вам, мабуть, підказав чільний захисник ОУН-УПА, колишній упівець,

співредактор Літопису УПА, канадський професор Петро Потічний,

саме він, теж з тактичних міркувань, пропонує тимчасово відокремити

структуру УПА від неславної ОУН Бандери, хоч ОУН-УПА-СБ, це

теж ж саме формування і воно нероздільне ані в часі, ані в просторі.

Тут доречним буде пригадати визначення ОУН, яке зробив для

потреб Канаріса чільний діяч НСДАП (NSDAP – гітлерівська партія)

Шікельданц (Schikeldanz): ОУН є нічим іншим, як тільки малою

терористичною групою зі специфічним галицьким забарвленням.

Такою ОУН була в міжвоєнний період, в час гітлерівської окупації і

після неї, вона, ОУН Бандери, терором присилувала волинських і

галицьких селян скоювати злочини проти поляків, росіян, чехів і

українців, проти мирного, цивільного населення, вона організовувала

й уводила в дію народовбивство.

Ви наголошуєте на тому, що в законопроекті йдеться про пільги

учасникам збройної боротьби із радянською владою. Тепер модно

165

виступати проти радянської влади, але такий підхід до справ слід

залишити політикам, пропагандистам, натомість історик повинен роз-

глядати події в контексті діючого в час подій державного й міжнародного

права. Радянський Союз був державою визнаною міжнародним правом,

він був важливим членом антигітлерівської коаліції, натомість ОУН

вступила в Другу світову війну як союзник гітлерівської Німеччини,

ОУН Бандери дала їй батальйони Nachtigall і Roland, вона до пізньої

осені 1942 року віддала своїх членів у розпорядження гітлерівського

окупанта (201 батальйон Schutzmannaschaften), а до весни 1943 року в

розпорядженні німців була політично підпорядкована ОУН Бандери

українська допоміжна поліція. Ця ж ОУН від грудня 1943 року поновила

співпрацю з гітлерівським окупантом. Ви, шановний Професоре, пишете

неправду про те, що галицькі хлопці воювали тільки за свої клаптики

землі, за свою греко-католицьку церкву. Ні, вони брали участь у

протирадянській боротьбі на наказ ОУН Бандери, яка очікувала на

третю світову війну, про що Ви повинні знати на підставі вже після-

воєнних постанов ОУН Бандери, тексти яких доступні в українських

архівах і в бандерівській літературі,,Ви, Професоре Кульчицький,

словосполучення «злочини УПА» пишете у лапках, неначе ці злочини –

лише видумка «недругів ОУН-УПА». Невже Ви не знаєте зізнань отих

16-літніх волинських хлопчаків (родина Подолець), яким ОУН Бандери

надала необмежену владу над людьми, наділяючи їх членством у

боївках «Служби безпеки», хлопчаків, котрі в потилицю стріляли

колишнім радянським полоненим, душили їх путами і вкидали в

колодязі (пригадайте тільки з архівів колодязь Куровського!). Невже

Ви, Професоре, не знаєте звітів з широкомасштабних «акцій» ОУН-

УПА на Іванову Долину, Гуту Степанську, звітів, які знаходяться в

українських архівах? Ви кажете, що «злочини УПА», це радянська

пропаганда, то невже Ви не знаєте двохтомної фактографічної праці

авторства Владислава й Еви Сємашків, в якій на кожній сторінці

описи жахливих масових, планових, методичних убивств мирного

польського населення Волині й багато прикладів убивств тих українців,

котрі помагали беззахисним поляками схоронитися перед мученицькою

смертю?

Ну, хай Вам – ОУН-УПА-СБ обтяжують радянські, польські й

українські комуністичні автори, але ж є в архівах документи авторства

українця, який 1940 року був посланий на Волинь Андрієм Лівицьким

організувати там протирадянську партизанку, отже документи авторства

послідовника політики Української Народної Республіки. Йдеться про

166

згаданого вже Тараса Бульбу-Боровця. Пригадаю, отже, дещо з тих

документів.

У листі від 25 березня 1943 року до «Крайового Проводу Організації

Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери» (ДАРО,

ф. Р-30, оп. 2, спр. 113, ар. 103-105), його автор, Тарас Бульба-Боровець,

отже не комуніст і не полонофіл (у міжвоєнний період репресований

польською владою в Березі Картузькій), писав: Польське питання. На

згаданій нашій нараді 21.1. 1943 р. ця справа була всебічно обговорена.

Тим часом, замість дотримуватися устійненої тактики, Організація в

останніх днях відкрила для українців ще один фронт – польський.

Пішли в рух сокири і віхоть. Вирубується та вивішується цілі родини

і випалюється польські оселі. «Сокирники» вирубують та вивішують

ганебно безборонних жінок і дітей. У «Відкритому листі до членів

Проводу Організації Українських Націоналістів Степана Бандери» від

10 серпня 1943 року (див. Оборона України від 10.08.1943 р.) той же

Тарас Бульба-Боровець пише: Вже в час переговорів, замість того,

щоб проводити акцію по спільно накресленій лінії, військові відділи

ОУН, під маркою УПА, та ще й нібито з наказу Бульби, заходились

винищувати ганебним способом польське цивільне населення й інші

національні меншини. Тут повторю з цього ж листа: Чи правдивий

революціонер-державник (за такого вважав себе Тарас Бульба-Боровець –

В.П.) може підпорядкуватися проводові партії, яка починає будову

держави від вирізування національних меншин (...) За що ви боретесь?

За Україну, чи за вашу ОУН? За Українську Державу, чи за диктатуру

в тій державі? За український народ, чи за свою партію?

Тарас Бульба-Боровець восени 1943 року був арештований німцями,

але встиг ще написати листа від 24 вересня 1943 року до Проводу

ОУН-Бандери і Головної команди УПА (ДАРО, ф. Р-30, оп. 2, спр. 113,

ар. 100-102), в якому мовиться: Ви узурпуєте собі право на суверенну

всеукраїнську державну владу, до чого як одно з багатьох політичних

угруповань не маєте найменших підстав (...) Ваша «влада» поводиться в

терені не як народна революційна влада, а як звичайна банда. Ви

замість поборювати анархію в країні, самі її збільшуєте своїм ганебним

поступуванням, яке зводиться до варварського мордування безборонних

жінок і дітей національних меншин, палення та грабування їх майна,

чим стягаєте вічну ганьбу на цілий український народ (...) шомполування

й розстрілювання українських селян та палення й грабування їх

майна зробилося вашим щоденним заняттям (...) сьогодні ніхто не

хоче з українцями говорити. Цілий культурний світ через вас трактує

167

українців не як людей, що шляхом революції борються за свою