Іліада - Гомер - Страница 73

• Предыдущая
• 73/74
• Следующая

526. Сопілки, що про них тут мова, в оригіналі сиринги. Сиринга – пастуший музичний інструмент із семи очеретин, скріплених воском; вони різної довжини, отже, й звуки видають різної висоти. Має цей інструмент іще назву Панової сопілки, бо її винайдення один з міфів приписує Панові, богові гаїв, лісів та черід.

570. Лін – міфічний юнак надзвичайної вроди, герой багатьох міфів. Немовлям його покинула мати, а виховали чабани. Він рано загинув (був розірваний псами). У деяких місцевостях Греції існував культ Ліна.

591-592. Дедал (Дайдалос) – міфічний будівничий, художник, винахідник. Йому приписували винахід сокири, пилки, свердла, ватерпаса тощо. Він умів різьбити статуї, що зображали тіло в русі, з розплющеними очима. Свого небожа й учня Тала він убив, заздрячи його надзвичайному вмінню, тому мусив покинути рідні Афіни і втікти на Кріт. Для крітського владаря Міноса в місті Кноссі він вибудував славетний лабіринт, в якому можна було заблудитися, – там Мінос тримав страшну потвору – Мінотавра. Для дочки Міноса Аріадни він впорядкував місце для танків, яке й зобразив Гефест на щиті. Коли Дедал дав Аріадні нитку, за допомогою якої Тесей, убивши Мінотавра, зміг вийти з лабіринту, Мінос ув'язнив у лабіринті Дедала і його сина Ікара. Проте Дедал підкупив варту і втік з Кріту на крилах. Ікар же під час цього польоту загинув (див. примітку до пісні II, рядка 144). Дедал – міфічний засновник роду Дедалідів, до якого належав, між іншим, Сократ. ПІСНЯ ДЕВ'ЯТНАДЦЯТА

87. Мойра – невблаганна богиня долі.

116. Дружина Стенела – тут не подано її імені, можливо, й невідомого авторові епосу. Різні міфи подають різні імена, – в одних вона зветься Нікіппа, дочка Пелопа, в інших – Артібія (або Антібія), дочка Амфідаманта. Персей – син Зевса і смертної жінки Данаї, один з найвідоміших героїв грецької міфології. Еврістей – див. примітку до 363 рядка VIII пісні.

211. В основі стародавнього звичаю – класти небіжчика в житлі ногами до виходу– лежало первісне уявлення, що цим можна запобігти поверненню мерця в дім.

326. Скір (Скірос) – острів на Егейському морі між островами Евбеєю і Хіосом. З ним пов'язані міфи про Ахіллеса. В одному з них розповідається, як Ахіллесів батько, щоб врятувати сина від провіщеної йому ранньої загибелі на війні, вирішив заховати його. Він відвіз Ахіллеса до свого друга, владаря Скіроса Лікомеда. Там Ахіллес мав жити серед Лікомедових дочок, перевдягнений у дівоче вбрання, під ім'ям Пірри (Рудої). Ахіллес зійшовся з Лікомедовою дочкою Де'щамією, і вона народила йому сина Неоптолема (якого також інколи називали Пірром (Рудим)). Тим часом Ахіллеса мусили розшукувати, бо відомо було, що без його участі не можна буде завоювати Трої. На чолі пошуків став Одіссей, що, прибувши із супутниками у вигляді купців до Скіроса, почав показувати в палаці свій крам – жіноче вбрання, парфуми, прикраси та зброю. Лікомедові дочки накинулись на вбрання та прикраси, а Ахіллес мерщій ухопив зброю. Так його і було впізнано, і він мусив відплисти з Одіссеєм, щоб узяти участь у Троянській війні. 417. Ахіллес загинув від Парісової стріли, але націлив її в нього Аполлон.

418. Ерінії урвали мову коня, бо їхній обов'язок – охороняти природний порядок, а кінь, що говорить, – порушення цього порядку. ПІСНЯ ДВАДЦЯТА

45. Пеліон – Пелід, син Пелея, тобто Ахіллес.

53. Калліколон (Гарне узгір'я) – таку назву дістало якесь узгір'я чи пасмо пагорків поблизу Трої. Щодо точної ідентифікації серед дослідників нема єдності. 61. Аїдоней – одне з імен Аїда, бога підземного царства. 71. Далекосяжець – Аполлон.

145-148. Про мур і морське страховисько (див. прим, до 268 рядка V пісні, рядків 452-453 пісні VII).

301-308. У цих рядках, присвячених Енеєві, можна вбачати зерно пізніших легенд про Енея як основоположника Римської держави. Тут первооснова задуму Вергілієвої «Енеїди».

385. Гід – місто в Лідії (Мала Азія), можливо, те, що пізніше стало називатися Сарди. Лежало воно біля підніжжя гори Тмола. Далі згадано лідійські ріки Герм (нині Кум-чай) і Плл (Едіз-чай) та озеро Гігея (нині Мермерегол, тобто Мармурове озеро).

404. Гелікон – гірський хребет на півдні Беотії. Його вважали за оселю Аполлона і Муз. ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ПЕРША

75. Благальник – гість, який про щось благає, – згідно з давніми віруваннями греків, перебував під опікою Зевса. Лікаон як колишній Ахіллесів бранець їв хліб у його домі, отже, якоюсь мірою вважає себе Ахіллесовим гостем. Саме тому він і звертається до нього як благальник, сподіваючися, що освячений традицією звичай врятує йому життя.

194. Ахелой – одна з найбільших у Греції рік (нині – Аспропбтамос). Як бог ріки Ахелой був сином Океану й Фетіди, батьком сирен, володарем річок.

407. Пелетр – міра довжини, приблизно тридцять два метри. Також міра поверхні – приблизно стільки ж квадратних метрів. ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА

29. Пес Оріона – Сіріус. Вважалося, що через цю зірку люди хворіють на малярію.

48. Лаотоя – дочка Альта, владаря малоазійського міста ГІедаса, дружина Пріама. В «Іліаді» згадано кількох Пріамових жінок, отже, дослідники припускають, що в Трої, можливо, існувала полігамія. 68. Забив Пріама Ахіллесів син Неоптолем (Пірр).

93-94. Зміїна отрута походить від того, що змії живляться отруйними травами, – такого погляду дотримувався навіть Арістотель.

126. В деяких міфах розповідалося, що люди походять саме з дуба і каменю. Гектор, міркуючи про те, що не годиться йому провадити з Ахіллесом марних розмов про речі давно минулі і до того ж обом їм добре відомі, цим самим заперечує епічну розповідну техніку: як помітив, мабуть, читач, герої «Іліади» часто, зустрівшись на полі бою, обмінюються досить довгими промовами, недоречними й неможливими в розпалі битви.

318. Геспер – планета Венера. Згідно з давньогрецьким міфом, Геспер – син богині Еос та Астрея.

358-360. Ні «Іліада», ні «Одіссея» не розповідають докладно про смерть Ахіллеса. А взагалі існувало кілька версій щодо його смерті. За однією версією, Ахіллес загинув під час наступу на мури Трої, коли Аполлон, з'явившись перед ним, заборонив йому сходити на мур. Ахіллес, однак, не послухав, і тоді Аполлон націлив Парісову стрілу у п'яту – єдине місце в нього, беззахисне перед зброєю. Інша версія, мабуть, пізніша, оповідає, що Ахіллес закохався в Пріамову дочку Поліксену й ладен був навіть відмовитися від участі в війні, щоб тільки мати її за дружину. Цю угоду про «сепаратний мир» повинні були урочисто засвідчити й скріпити присяганням у храмі Аполлона, і там Паріс, сховавшись за колоною, поцілив Ахіллеса стрілою.

460. Менада (приблизний переклад – шалена) – вакханка, учасниця екстатичного культу Вакха-Діоніса. ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ

33. Гефест не лише бог-коваль, а також і бог вогню. Тому тут, як і в інших місцях, вогонь зветься Гефестовим навіть тоді, коли Гефест до нього не має відношення.

34. Згідно із стародавніми віруваннями, мрець живиться кров'ю, ніби цим і беручи участь у похоронній учті.

46. Обряд офірування мерцеві волосся, властивий багатьом народам, був, можливо, заміною людського жертвоприношення.

65-76. Епізод з появою Патроклової душі дає підставу висловити ряд міркувань про суперечливість гомерівських уявлень, пов'язаних з потойбічним світом. З одного боку, невиразні тіні мерців, що блукають в Аїді, ніби зовсім відірвані від земного життя й людських справ. А з другого, поширені в свій час вірування припускали активне втручання померлих у справи живих, та й ховають

Патрокла так, ніби привиди й на тому світі мають вести життя, подібне до того, яке вони вели на землі. В «Іліаді» звичайне явище: коли герой гине у битві, душа його негайно йде в Аїд, незалежно від того, де лишається його тіло. В епізоді з Патроклом виявляється, що душі померлих не пускають до Аїду тіні героя, поки його тіло лишається непохованим. Ці суперечності пояснюються тим, що в поемі знайшли відбиток вірування різних періодів і різних племен. 78. Кера – див. прим, до 302 рядка II пісні. 226. Світлоносець – ранкова зірка, Венера

• Предыдущая
• 73/74
• Следующая