Пентакль: Збірка - Олди Генри Лайон - Страница 35
- Предыдущая
- 35/69
- Следующая
Изменить размер шрифта:
35
Андрій побачив свою машину. Сонний парківник сидів на складаній лавочці, його накидка зі смугами-відбивачами мерехтіла у світлі фар.
— Ну ви довго, — сказав парківник з осудом.
Андрій оглянувся.
Кілька порожніх прилавків. Мотузки погойдуються на вітрі, як мертві ліани. Шелестить поліетилен; крихітний базарчик порожній. Крізь нього видно віддалений ліс і вогні чергової електрички…
— Котра година? — хрипло запитав Андрій.
* * *
— Господи! Де ти був?! Де ти був, я вже не знаю, куди мені бігти, що робити… — Здраствуй, Тоню. Я повернувся.
35
- Предыдущая
- 35/69
- Следующая
Перейти на страницу:
