ГулІвер І Друг-ВІконтесу - Рыбаченко Олег Павлович - Страница 1

  ГУЛІВЕР І ДРУГ-ВІКОНТЕСУ

  АННОТАЦІЯ

  Знов у пригоди Гуллівера, який став вічним хлопчиком. І між ним та віконтесою зароджується своєрідний роман.

  . РОЗДІЛ Љ 1.

  Колишній капітан і прославлений мандрівник, що став юним тілом, прокинувся.

  І ось йому довелося знову тупотіти босими, дитячими ніжками по гострому каменю дороги в напрямку порту.

  Дівчинка зі знатного роду взяла і злізла зі свого єдинорога.

  І пойшла разом, знявши з себе прикрашені коштовними камінчиками сандалії.

  При цьому вона помітила:

  - Потрібно щоб ступні на ногах не ставали м'якими, а були якомога жорсткішими і міцнішими!

  Хлопчик Гулівер кивнув:

  - Це дуже мудре зауваження! Але якщо чесно говорити, у нас у Британії бажання віконтеси ходити босоніж, здалося б дуже дивним!

  Дівчинка у відповідь заспівала:

  Вся земля теплом зігріта,

  І по ній я біжу босоніж.

  Я хочу, щоб було літо,

  Не затягнеш у кучугури силоміць!

  Хлопчик-капітан погодився:

  - Та влітку набагато краще! Так приємно коли світить сонце, і переливаються у променях кучугури!

  Тут Гулівер видужав:

  - Я хотів сказати перлинні росинки на траві!

  Дівчинка засміялася і заспівала:

  - Роса, роса, роса, роса,

  Дзижчить як рій оса!

  І одразу додала:

  - Ні! Це ні до села, ні до городу!

  Гулівер погодився:

  - Та ні до села, ні до городу! Але в будь-якому випадку ми з тобою здорово, заспівали.

  Дитячі ніжки хлопчика за ніч підбурили, і крокувати тепер було вже не так боляче, як учора.

  Настрій також піднявся.

  Гулівер зазначив:

  - Ось справді чого я не зрозумію, навіщо вам раби?

  Віконтеса зневажливо пирхнула:

  - А що тут незрозумілого?

  Хлопчик серйозно зауважив:

  - Ви вічні діти, адже у вас хороша витривалість - можете і самі працювати!

  Дівчинка розсміялася і прочірикала:

  - Топни права нога,

  Махні ручці ліва.

  Добре на світі жити,

  Нічого не роблячи!

  Гулівер заперечив:

  - Нічого не роблячи нудно!

  Віконтеса хихікнула і відзначила:

  - Виходили з хати,

  Здоров'яні жлоби...

  Хлопчик запитав:

  - Ну, і що з того?

  Дівчинка відповіла:

  - Порубали всі дуби,

  На труни!

  І як візьме ця вічна дитина і розсміяється. Та це дуже здорово.

  Гулівер спитав у віконтеси:

  - А ви буваєте серйозною?

  Дівчинка заспівала:

  У жартівливому королівстві,

  Так давно повелося...

  Нічого, як відомо -

  Не буває всерйоз!

  Хлопчик з усмішкою відповів:

  - Так, я це розумію! Вічне дитинство і в розумі, і в тілі!

  Віконтеса помітила:

  - Буття визначає свідомість!

  Гулівер енергійно кивнув своєю дитячою головкою:

  - Важко не погодиться! Ось зараз, я себе, принаймні, фізично відчуваю дуже добре і бадьоро. І навіть збиті підошви в дитячому тілі так швидко грубіють, і стають міцними та мозолистими, що вже не болять, а навпаки крокувати стало навіть приємно.

  Дівчинка енергійно кивнула і помітила:

  - Я можу на цю тему заспівати!

  Хлопчик-капітан згідно кивнув:

  - Звичайно ж, заспівай! Ми будемо дуже раді!