Чарiвна круговерть (на украинском языке) - Наумов Евгений - Страница 18

• Предыдущая
• 18/19
• Следующая

Яскраве буйне свiтло залило напiвтемнi покої - аж дiти замружились.

А коли розплющили очi, то побачили, що стоять посеред залу, який не мав стiн. Точнiше, стiни були, але такi прозорi, що їх важко помiтити. Вулицi, провулки, площi, будинки, сквери й палаци Чародiйної Круговертi - все було як на долонi.

I Замкнене Коло з нерухоме закляклими автомобiлями на ньому.

I пелюстки величезного лабiринту на околицi.

А Краса - Мiдна Коса стояла поруч з дiтьми i стурбовано хмурилася.

- Що це таке? Чому всi машини опинилися в Замкненому Колi? Я не дозволяла їм туди їхати... Що трапилося? - I вона обернулася до дiтей.

Її голос, хоч i стурбований, був такий лагiдний i щирий, що дiти вiдразу навперебiй почали розповiдати про подiї у Чарiвнiй Круговертi, якi вiдбулися пiд час її довгого сну.

- Виходить, це ви розбудили мене? Ви заплели мою косу? - спитала вона здивовано.

Варя знiяковiло опустила голову, а Малько-Ванько пробурчав:

- Вона заплела, а я... тiльки смикнув. - I додав: - Ненавмисне.

Краса - Мiдна Коса знову засмiялася дивним чарiвним смiхом, її пальцi пробiгли по косi.

- Ну, а за те, що смикнув, пробачаю тобi. Тут одна волосинка трiшечки перекрутилася, i ти її розпрямив. Iнакше б я не прокинулась...

Малько-Ванько гордовито поглянув на Варю. А володарка Чарiвної Круговертi промовила:

- А що ви мене вiд темного сну розбудили, Круговерть урятували, просiть у мене все, що забажаєте. Ось ти, хоробра дiвчинко Варю?

У Варi вiдразу ж вирвалося:

- Нiчого я не хочу, тiльки щоб автомашини знову слухались i розвозили людям усе, що їм потрiбно. Мама... бабуся...

Добра чарiвниця стрiпнула своєю дивною косою - i мiсто змiнилось на очах.

Вулицями швидко й заклопотано засновигали машини - i кожна займалася своєю справою.

Фургони розвозили по магазинах смачнi булочки.

Автоцистерни - свiже молоко й пiнистий квас.

Автодвiрники чистили й пiдмiтали вулицi.

Поливальники зрошували асфальт.

А на площi, посеред найбiльшого перехрестя, стояв Знавець-Моргунець i командував рухом машин. Добродушно, але суворо пiдморгував вiн червоними, жовтими, зеленими очима!

Вiд щастя Варя засмiялась. Краса - Мiдна Коса повернулася до Малька-Ванька:

- А ти що хочеш, смiливий хлопче Малько-Ванько?

Вiн здивувався, що вона знає його iм'я, але тут же випалив:

- Дiд Драндулет i П'яте Колесо... пропали! Менi казали, що з твоїх володiнь нiхто не повертається... Так шкода! Поверни їх!

Чародiйка всмiхнулась:

- З моїх володiнь справдi нiхто не повертається...

- Ось бачиш! - вихопився Малько-Ванько, та вона легким порухом руки спинила його.

- ...таким, як був, - закiнчила вона. - А повертається оновленим - не впiзнати!

Вона знову стрiпнула своєю дивною косою - i друзi побачили внизу Дiда Драндулета, що котив вулицею у супроводi жвавого П'ятого Колеса. Тiльки це був уже не колишнiй Дiд Драндулет - старий i деренчливий. Усi його нiкельованi деталi блищали, сяяв свiжовiдлакований кузов, i вiн зовсiм не трусився i не деренчав. I з П'ятого Колеса зникли всi латки й подряпини...

Краса - Мiдна Коса промовила:

- Я дуже рада, що ви подумали й попросили не за себе, а за iнших. У вас добрi й щирi серця. Вiдтепер ви знатимете Закон Вулиць i Дорiг. Вас нiколи не спiткає лихо, i життя ваше буде радiсним i веселим!

Чародiйниця лагiдно провела долонями - очi дiтей заплющились.

- А зараз я вiдправляю вас додому, в свої лiжечка, де ви будете мiцно спати й бачити чудовi-пречудовi сни...

Тiєї ж митi все зникло...

ТС-С-С!

...Малько-Ванько розплющив очi з вiдчуттям чогось таємничого й дивовижного, що сталося з ним увi снi. Всi його пригоди в Чарiвнiй Круговертi згадалися до найменших подробиць. "Ну й сон! - подумав вiн. - А може, то був не сон?"

Як же дiзнатися, приснилося усе це йому чи було насправдi? Лютий Громобiй, мудрий Знавець-Моргунець, добрий старий Дiд Драндулет i П'яте Колесо, могутня чародiйка Краса - Мiдна Коса...

Запитати у Варi?

Ага, а якщо сон? Якими очима вона подивиться на нього! Та ще й смiятися почне, глузувати з нього... Нi, не можна. Краще почекати, якось саме вiдкриється...

За снiданком вiн так i свердлив Варю очима. Та позирала на нього якось дивно, але нiчого не говорила. I Малько-Ванько не знав, що робити.

- А зараз, дiти, - промовила Олеся Василiвна пiсля снiданку, - ми вирушимо до чарiвної кiмнати.

- Ур-а-а! - залементували всi, i тiльки Малько-Ванько мовчав - вiд хвилювання у нього несподiвано перехопило дух. Зараз, зараз вiдкриється загадка чарiвної кiмнати та його таємничих нiчних пригод!

Вiн останнiм ступнув до кiмнати. I завмер.

Перед ним лежала Чарiвна Круговерть.

Тепер вона була освiтлена яскравими сонячними променями, але точнiсiнько така сама, яку вiн бачив увi снi - тобто вночi. Тi ж вулицi, площi, будинки, палаци... Тi ж автомобiльчики, що нерухомо застигли на вулицях.

Дiти розсипалися навколо Чарiвної Круговертi з радiсними вигуками:

- Яке гарне мiсто!

- Це наше мiсто, дiти, - сказала урочисто Олеся Василiвна. - Воно точнiсiнько таке, як те, де ми живемо. Якщо ви уважно придивитесь, то впiзнаєте свої будинки, вулицi, магазини й кiнотеатри.

Не змовкали захопленi вигуки - кожен шукав свiй будинок.

- Восени ви пiдете до школи, - заговорила знову Олеся Василiвна. - Ходитимете самостiйно, i вам доведеться переходити вулицi, площi, перехрестя. То ж вам треба дуже добре знати правила вуличного руху, а ми їх називатимемо Законом Вулиць i Дорiг.

Малько-Ванько здригнувся i подивився на Варю, а Варя на нього.

Очi в обох були великi i здивованi. Вони зрозумiли одне одного.

- Отже, сьогоднi ми почнемо вивчати цi правила, цей Закон.

- Стiй! - раптом вигукнув Малько-Ванько. - Не чiпай!

Один хлопчик, який стояв навпочiпки, злякано вiдсмикнув руку, яку вже простягнув до бiлого блискучого автомобiля спортивної форми.

- Т-ти чого?

- А нiчого! Не чiпай, бо...

- Бо що?

- Бо трапиться... щось трапиться, - таємниче прошепотiв Малько-Ванько. Всi засмiялись, та Олеся Василiвна несподiвано пiдтримала його:

- Нiчого смiятися, вiн правий, дiти! Я вас суворо попереджаю: нiхто не повинен нiчого чiпати в мiстi. Iнакше ми не зможемо вивчити дуже потрiбний нам Закон Вулиць i Дорiг.

- Чому?

- А тому, що кожен буде ставити машини, як йому заманеться, i в мiстi почнеться безладдя... хаос...

• Предыдущая
• 18/19
• Следующая