Сліпота - Сарамаго Жозе - Страница 11
- Предыдущая
- 11/60
- Следующая
Чи то в намаганнях знайти одне одного, чи то че-рез бажання уникнути небажаного сусіда вони з великими труднощами вишикувалися у вузькому проході, й штовханина була така, що дружина лікаря так довго шукала своє місце, ніби й вона була сліпа.
Зрештою, черга все ж таки утворилася, за дружиною лікаря стала дівчина в чорних окулярах, яка тримала» за руку зизоокого хлопчика, за дівчиною прилаштувався крадій автомобіля, потім лікар, а в кінці, щоб уникнути чергової бійки, перший сліпий. Вони посувалися вперед дуже повільно, ніби не довіряли тій жінці, що їх вела, вільною рукою намагалися обмацувати повітря, шукаючи чого твердого, на що могли б спертися, стіну або одвірок. Розташувавшись за дівчиною в чорних окулярах, крадій автомобіля, збуджений пахощами парфумів, які линули від неї, та спогадами про те, як недавно ожив його прутень, вирішив застосувати свої руки з більшою користю, однією він пестив їй потилицю під волоссям, а другою без будь-яких церемоній схопив її за цицьку. Вона струснула тілом, щоб відштовхнути нахабу, але він тримав її міцно. Тоді дівчина з усієї сили хвицнула ногою назад. Удар черевика з підбором, гострим як стилет, поцілив у голу литку крадія автомобілів, який заревів від несподіванки й болю, Що там відбувається, запитала дружина лікаря, озираючись назад, Це я спіткнулася, відповіла дівчина в чорних окулярах і, схоже, боляче вдарила того, хто йде за мною. Кров з'явилася на пальцях крадія автомобілів, який стогнучи та сиплячи прокльонами, тримався обома руками за поранену ногу, Я поранений, ця дівка не дивиться, куди вона ставить ноги, А ви не дивитесь, куди пхаєте свої руки, сухо відповіла дівчина. Дружина лікаря зрозуміла, що відбулося, спочатку вона всміхнулася, але потім побачила, що рана набуває досить поганого вигляду, кров текла з ноги в бідолахи, а тут не було ані перекису водню, ані ртутної масті, ані бинтів, ані пластирів, ані будь-якої дезинфекційно! рідини, не було нічого. Черга розпалася, й лікар запитав, Куди вас поранено, Ось тут, Де це тут, У ногу, ви хіба не бачите, ця дівка штрикнула мене своїм підбором. Я спіткнулася, я невинна, повторила дівчина, але відразу й вибухнула, Цей мерзотник став облапувати мене, хто я, на його думку, така. Дружина лікаря втрутилася, Зараз треба промити рану і якось перев'язати її, А де можна знайти воду, запитав крадій автомобіля, На кухні, на кухні є вода, але нам не треба йти туди всім, мій чоловік і я відведемо туди цього сеньйора, інші чекайте нас тут, ми надовго не затримаємося, Я хочу пісяти, сказав хлопчик, Потерпи трохи, ми зараз повернемося. Дружина лікаря знала, що їм треба повернути один раз праворуч і один раз ліворуч, потім пройти довгим коридором, який повертав під прямим кутом, а кухня була в самому його кінці. Через кілька хвилин вона зрозуміла, що помилилася, зупинилася, трохи поміркувала, а тоді повернула назад і вигукнула, Ой, тепер я пригадую, що звідси можна прямо дійти до кухні. Часу не можна було гаяти, кров і далі витікала з рани. Спочатку з крану пішла брудна вода, треба було чекати, коли вона бодай трохи очиститься. Вода все одно була теплувата й погано пахла, так ніби загнилася в трубах, але поранений зітхнув із полегкістю, коли нею обмили рану. Рана мала поганий вигляд, А як тепер ми забинтуємо йому ногу, запитала дружина лікаря. Під одним зі столів було кілька брудних ганчірок, якими їх, мабуть, витирали, але було б украй небезпечно використати їх для перев’язки. Тут немає нічого, сказала дружина лікаря, вдаючи ніби шукає. Але я не можу залишатися в такому стані, сеньйоре доктор, кров не зупиняється, будь ласка, допоможіть мені й пробачте, якщо я трохи був із вами нечемний, благальним голосом просив крадій автомобіля, Ми вам намагаємося допомогти, саме це ми й робимо, сказав лікар, а тоді, Скидайте майку, іншої ради нема. Поранений пробурчав, що майка в нього одна, але зробив, як йому сказали. Дружина лікаря швидко скрутила майку в джгут, обмотала його навкруг литки й зав'язала в тугий вузол. То були рухи, які людина сліпа не змогла б легко зробити, але вона не могла втрачати час на подальші прикидання, досить було й того, що вона просто вдавала з себе сліпу. Крадій автомобілів побачив у цьому щось ненормальне, адже, згідно з логікою, навіть будучи не більше як офтальмологом, забинтувати йому ногу мав би лікар, але радість від того, що йому нарешті зробили перев'язку, перемогла сумніви, які лише на мить ковзнули в його свідомості. Накульгуючи, він разом зі своїми двома супутниками повернувся туди, де їх чекали інші, й тут дружина лікаря відразу побачила, що зизоокий хлопчик не витримав і помочився у штанці. Ані перший сліпий, ані дівчина в чорних окулярах не помітили, що сталося. Під ногами в хлопчика розтікалася калюжка сечі, її краплі досі капали з рубців на його штанцях. Але так ніби нічого не сталося, дружина лікаря сказала, Ходімо шукати нужники. Сліпі підняли руки на рівень очей, намацуючи своїх сусідів по черзі, проте дівчина в чорних окулярах не стала цього робити, вона відразу заявила, що не піде попереду нахаби, який став облапувати її, проте, в кінцевому підсумку, черга оновилася, коли крадій автомобіля та перший сліпий помінялися місцями, а лікар розташувався між ними. Крадій автомобіля накульгував і все більше волочив ногу. Йому було надзвичайно важко пройти через турнікет, і його рана запульсувала з такою силою, ніби його серце змінило місце розташування й тепер калатало десь унизу. Дівчина в чорних окулярах знову взяла малого за руку, але він намагався триматися якомога далі збоку, боячись, що хтось помітить його необережність, наприклад, лікар, який пробурчав, Тут смердить сечею, а дружина вирішила, що повинна підтвердити його сумнів, А й справді, смердить, цей сморід не міг поширюватися від нужників, бо до них було ще далеко, але змушена поводитися, як сліпа, вона також не могла відкрити, що сморід поширюється від намочених штанців хлопця.
Вони погодилися на тому, як жінки, так і чоловіки, що коли підійдуть до нужників, то першим пропустять хлопчика, але зрештою чоловіки увійшли всі разом, незважаючи на вік чи нагальність потреби, адже нужники не мали окремих пісуарів, як то зазвичай і буває в подібних місцях. Жінки залишилися біля дверей, заявивши, що можуть терпіти довше, але все має свої межі, й через кілька хвилин дружина лікаря сказала, Можливо, тут є й інші нужники, проте дівчина в чорних окулярах відповіла, Щодо мене, то я можу почекати, Я теж, сказала друга жінка, потім запала мовчанка, після якої вона почали розмовляти, Як ви осліпли, Як і інші, раптом перестала бачити, Ви були вдома, Ні, То це сталося тоді, коли ви вийшли з консультації мого чоловіка, Більш або менш, Що ви хочете сказати цим «більш або менш», Що я осліпла не відразу, як звідти вийшла, Ви відчули якийсь біль, Болю я не відчула, та коли розплющила очі, то була сліпа, А я ні, Що ні, Мої очі не були заплющені, я осліпла в ту мить, коли мій чоловік заходив у санітарний фургон, Йому пощастило, Кому, Вашому чоловікові, адже осліпнувши в такий спосіб ви змогли залишитися з ним, Я вважаю, пощастило також мені, Справді, пощастило й вам, А ви, сеньйоро, одружена, Ні, не одружена, а відтепер, думаю, ніхто ніколи не захоче одружитися зі мною, Але ця сліпота має надто ненормальний характер, вона так відрізняється від усіх тих способів осліпнути, що вона не може тривати вічно, А що як ми залишимося сліпими до кінця життя, Ні, А якщо й усе людство осліпне, Це було б жахливо — жити у світі сліпих, Я навіть уявляти собі цього не хочу.
Зизоокий хлопчик перший вийшов із нужника, він навіть не мав потреби туди заходити. Він закасав штанці до середини ніг і зняв шкарпетки. Він сказав, Я вже там був, і рука дівчини в чорних окулярах потяглася в напрямку його голосу, проте вона не змогла намацати його тремтячу руку ані вперше, ані вдруге, й намацала її лише втретє. Незабаром вийшов і лікар, а за ним відразу перший сліпий і хтось із них запитав, Де ви, дружина лікаря відразу взяла чоловіка за руку, а до його другого ліктя вже доторкнулася й ухопилася за нього дівчина в чорних окулярах. Перший сліпий протягом кількох секунд не мав на кого опертися, потім хтось поклав руку йому на плече. Ми тут усі, запитала дружина лікаря, Той, що з пораненою ногою залишився справляти другу потребу, відповів їй чоловік. Тоді дівчина в чорних окулярах сказала, Можливо, тут є інші нужники, мені вже почало припікати, пробачте, Ходімо пошукаємо, сказала дружина лікаря, й вони відійшли, тримаючись за руки. Через десять хвилин повернулися, вони знайшли кабінет консультацій, біля якого був туалет. Крадій автомобіля вже вийшов із нужника, він нарікав на холод і на біль у нозі. Вони знову вишикувалися в чергу в тому самому порядку, в якому сюди прийшли, і з меншими зусиллями, ніж раніше, й без непотрібних інцидентів повернулися до палати. З великою спритністю, але не показуючи цього, дружина лікаря допомогла кожному знайти ліжко, на якому він прилаштувався раніше. Ще поза палатою, так ніби йшлося про найочевиднішу для всіх річ, вона сказала, що найлегший для кожного спосіб знайти своє місце буде порахувати ліжка, починаючи від вхідних дверей, Наші ліжка, сказала вона, є останніми в правому ряді, дев'ятнадцяте й двадцяте. Першим увійшов у прохід між ліжками крадій автомобіля. Він був майже голий, тремтів від холоду, хотів полегшити біль у пораненій нозі, й то були достатні підстави, щоб його пропустили першим. Він ішов від ліжка до ліжка, обмацуючи підлогу, в пошуках своєї валізи, й коли натрапив на неї, то голосно сказав, Ось воно, й додав, Чотирнадцяте, з якого боку, запитала дружина лікаря, з лівого, відповів він із легким подивом у голосі, так ніби вона знала про це й не мала потреби запитувати. Наступним увійшов до палати перший сліпий. Він знав, що його ліжко було другим, рахуючи від ліжка крадія автомобіля і з того самого боку. Він уже не боявся спати поруч із ним, адже нога в того, судячи з його стогону та зітхань перебувала в жалюгідному стані, й він не міг дозволити собі навіть поворушити нею. Він сказав, дійшовши до свого ліжка, Шістнадцяте, з лівого боку, й улігся на ньому вдягнений. Тоді дівчина в чорних окулярах попросила тихим голосом, Допоможіть нам прилаштуватися поблизу від сеньйорів, навпроти них, там нам буде добре. Усі четверо увійшли тепер до палати й швидко розташувалися в ній. Через кілька хвилин зизоокий хлопчик сказав, Я хочу їсти, й дівчина в чорних окулярах прошепотіла, Завтра, завтра ми поїмо, а зараз спи. Потім відкрила свою ручну сумочку і знайшла пляшечку, яку вчора купила в аптеці, зняла окуляри, опустила голову назад і з широко розплющеними очима, підтримуючи однією рукою другу, закапала в них краплі. Не всі краплі потрапили в очі, але кон'юнктивіт, якщо вона так добре його лікуватиме, незабаром буде вилікуваний.
- Предыдущая
- 11/60
- Следующая
