Відродження - Кінг Стівен - Страница 44

• Предыдущая
• 44/88
• Следующая

— О, це набагато краще, ніж Біб. Подивись. Тільки гляди, щоб тобі очей не випекло.

Я обійшов кут стола і втретє здибав свого «п’ятого персонажа». Перше, що я помітив, — витрішкуватий погляд гіпнотизера. Його руки були розставлені з обох боків від обличчя, і на обох підмізинних пальцях виднілися товсті золоті смужки.

То був постер на веб-сайті під заголовком «ПАСТОР Ч. ДЕННІ ДЖЕЙКОБЗ: ТУР ЗЦІЛЕННЯ Й ВІДРОДЖЕННЯ-2008».

Унизу було фото хлопця, який викидає милиці, а паства стоїть і дивиться на це з радісним трепетом. Підпис під фотографією проголошував: «Роберт Райверд, зцілений від М’ЯЗОВОЇ ДИСТРОФІЇ 30.05.07, Сент-Луїс, штат Міссурі».

Я був приголомшений. Думаю, щось таке відчуває людина, коли побачить давнього друга, котрого оголосили мертвим чи заарештували за скоєння тяжкого злочину. Та все ж якась частка мого єства (ота змінена, зцілена частка) не відчула подиву. Та моя частка з того самого дня цього чекала.

Г’ю розсміявся.

— Блін, у тебе така пика, наче тобі пташка в рот влетіла і ти її проковтнув, — сказав він. А тоді висловив уголос єдину чітку думку, яка крутилася на ту мить у моїй голові: — Схоже, Преп узявся за старі фокуси.

— Так. — Я тицьнув пальцем у посилання на Євангеліє від Матвія. — Але цей рядок не про зцілення.

Г’ю підійняв брови.

— Не знав, що ти спец у Біблії.

— Ти багато чого не знаєш. Бо ми про нього ніколи не говорили. Але я Чарлі Джейкобза знав ще задовго до Талси. Коли я був малим, він служив священиком у нашій церкві. То була його перша пасторська робота. Здогадуюся, що й остання. Дотепер.

Усмішка зникла.

— Та не жени! Скільки йому тоді було, вісімнадцять?

— Думаю, десь двадцять один. А мені — шість чи сім.

— Він і тоді зцілював людей?

— Зовсім ні. — Звісно, окрім мого брата Кона. — У ті часи він був переконаним методистом — ну, на причасті замість вина давав пити виноградний сік «Велч» і все таке. Усі його любили. — Принаймні до Кошмарної проповіді. — Він звільнився після того, як в автомобільній аварії загинули його дружина й син.

— Преп був одружений? У нього був малий?

— Так.

Г’ю замислився.

— То він реально має право носити принаймні одну з тих обручок. Якщо то обручки. В чому я сумніваюся. Поглянь на це.

Він перейшов до смуги в горішній частині сторінки, навів курсор на пункт «СВІДЧЕННЯ ЧУДЕС» і клацнув мишкою. На екрані з’явився ряд відеороликів з YouTube. Була їх щонайменше дюжина.

— Г’ю, якщо ти хочеш піти подивитися на Чарлі Джейкобза, я радо впаду тобі на хвіст, але в мене правда сьогодні нема часу, щоб його обговорювати.

Він придивився до мене уважніше.

— Ні, ти схожий не на людину, яка проковтнула пташку. Ти схожий на людину, якій добряче врізали під дих. Глянь оцей один ролик, і я тебе відпущу.

На середині сторінки було обличчя хлопчика з постера. Коли Г’ю клацнув його, я побачив, що ролик — короткий, трохи довший за хвилину, — набрав понад сто тисяч переглядів. Не зовсім вірусне відео, але майже.

Коли картинка почала рухатися, хтось тицьнув в обличчя Роберту Райверду мікрофон з написом «KSDK». Невидима жінка сказала:

— Боббі, розкажи нам, як відбувалося це так зване зцілення.

— Ну, мем, — заговорив Боббі, — коли він узяв мене за голову, я відчув з боків святі обручки, отут. — Він показав на свої скроні. — Я почув, наче щось клацнуло, наче гілочка переломилася. Може, я знепритомнів на секунду-дві. А тоді це… я не знаю… тепло… пішло вгору по моїх ногах… і… — Хлопчик захлюпав носом. — І я зміг встати на них! Я пішов! Я зцілився! Хай Бог благословить пастора Денні!

Г’ю відкинувся на спинку крісла.

— Я не всі свідчення подивився, але ті, які бачив, в принципі майже однакові. Це тобі нічого не нагадує?

— Можливо, — обережно сказав я. — А тобі?

Ми ніколи не говорили про послугу, яку Преп зробив Г’ю — достатньо велику, щоб шеф ранчо «Вовча паща» узяв на роботу героїнового наркомана, який щойно зав’язав, на підставі одного телефонного дзвінка.

— У тебе нема часу. Що ти робиш в обід?

— Замовлю піццу. Коли піде кантрі-ціпа, буде хлопець з Лонґмонта… написано, що він «баритон, інтерпретатор популярних пісень»…

Якусь хвильку Г’ю сидів з байдужим виглядом, та потім ляснув себе долонею по лобі.

— Господи, це Джордж Деймон?

— Ага, так його звати.

— Ісусе. Я думав, той засранець уже вмер. Стільки років минуло. Це ще до тебе було. Перший запис, який він у нас зробив, називався «Деймон виконує Ґершвіна». Компакт-дисків тоді ще було катма, хоча про вісім доріжок уже, може, й знали. Кожна пісня, я серйозно, кожна блядська пісня звучала так, наче Кейт Сміт виконує «Боже, благослови Америку». Хай ним Мукі займеться. Вони знайомі. Якщо Мукстер налажає, ти все виправиш, коли зміксуєш.

— Точно?

— Так. Якщо ми підемо на це сране святе шоу Препа, я спершу хочу почути, що ти про нього знаєш. Мабуть, ще багато років тому тре’ було про це поговорити.

Я трохи поміркував.

— Добре… але, якщо хочеш отримувати, треба давати. Повний і чесний обмін інформацією.

Г’ю сплів пальці на череві під сорочкою в стилі «вестерн» (череві, яке важко було назвати непомітним) і погойдався трохи вперед-назад у кріслі.

— Нічого ганебного в цьому для мене нема, якщо ти про це думаєш. Це просто занадто… неймовірно.

— Я повірю, — сказав я.

— Може, й так. Поки ти не пішов, розкажи, що написано в тому вірші від Матвія і звідки ти про це знаєш.

— Я вже точно не згадаю, стільки років минуло, але щось типу: «Як блискавка спалахує зі сходу на захід, вкриваючи небо, таким буде й пришестя Ісусове». Це не про зцілення, а про апокаліпсис. А пам’ятаю я цей вірш тому, що він був у преподобного Джейкобза одним з улюблених.

Я глянув на годинник. Довгонога кантрі-виконавиця — Менді Як-її-там — була хронічно ранньою пташкою. Вона вже, напевно, сиділа на сходах перед першою студією, поставивши коло себе гітару, але я не міг піти, не з’ясувавши одного моменту.

— А що ти мав на увазі, коли сказав: «Сумніваюся, що то обручки»?

— То він до тебе не обручки прикладав? Коли усував твою проблемку з наркотою?

Я згадав покинуту автомайстерню.

— Нє-а. Навушники.

— Коли це було? У дев’яносто другому?

— Так.

— Моя здибанка з Препом була вісімдесят третього. Видно, відтоді він оновив свій стиль роботи. А до обручок повернувся, бо вони здаються більш підходящими для релігії, ніж навушники. Але я впевнений, що він пішов уперед у своїй роботі, відколи лікував мене… і тебе теж. У цьому весь Преп, скажи? Завжди прагне до наступного рівня.

• Предыдущая
• 44/88
• Следующая