Прес-центр - Семенов Юлиан Семенович - Страница 54

• Предыдущая
• 54/97
• Следующая

… Після цього Дейвід Ролл дав вказівку «управлінню по роботі на біржах» підійти через заздалегідь підготовлені зв’язки до Бланко або Уфера і провести розмову (підтверджену фінансовою угодою), смисл якої має полягати в тому, щоб ні в якому разі не піддавалися паніці, не змінювали стратегії Граціо, а навпаки, незважаючи на удар Дігона по какао-бобах, почали скуповувати папери, викинуті на біржу. Гроші — в сумі сто мільйонів доларів — будуть у їхньому розпорядженні, про це вже дано вказівку.

Дванадцята доля процента від можливого виграшу йде на їхню користь — десь близько ста тридцяти тисяч доларів чистого прибутку. Нехай Дігон продає, нехай намагається збити ціну, ми через підставних осіб скупимо все.

А потім Дейвід Ролл поїхав в одне з передмість Вашінгтона, на територію, закриту для в’їзду; там його чекав Майкл Велш. Про мету його візиту не знав ніхто, жодна жива душа. Велш просто нікому не міг дати такої можливості дізнатися про це, бо весь час він грав проти Дігона разом з Дейвідом Роллом; той думав масштабніше, сміливіше; йому ж тільки сорок три роки, в самому розквіті, та й імперія його могутніша, ніж Дігона.

(Свій план Ролл сформулював, вислухавши розповідь Велша про його першу розмову з Дігоном, коротко, з усмішкою:

— Починайте діяти, Майкл. Нехай майор Лопес пообіцяє Дігону ціну на боби какао тисячу доларів замість двох з половиною, котру Санчесу гарантував Граціо, нехай собі. У мене є молодий капітан, який, коли де буде потрібно, націоналізує всі плантації, що їх купив Лопес через підставних осіб, і призначить ціну вісімсот доларів. Водночас він звернеться до нас з проханням про допомогу: «Не можу стримати натовп, можливий інцидент з посольством, пришліть морську піхоту для евакуації вашого персоналу». А там, де з’явиться морська піхота, буде порядок, і це — на нашу користь.

Велш тоді сказав:

— Дігон не простить мені цього.

— Гірше, коли я вам чогось не прощу. Як-не-як наша дружба і ділове співробітництво підтверджено роками, Майкл, а ми вміємо захищати друзів.)

… І ось тепер, зустрівшись на території, що охоронялася, Велш стомлено посміхнувся.

— Настав той час, коли вам треба захищати мене: в Європі просочилася інформація, там дізналися про активність Дігона у Гаривасі…

Реакція Ролла була несподіваною.

— То це ж чудово, — він здвигнув гострими плечима, — я на вашому місці надав би цій інформації ще більшого розголосу… Нас з вами це влаштовує… Адже поки ще не базікають про те, що ви, саме ви перебуваєте в блоці з Дігоном і ваші хлопці мають зробити гучне «бах-бах»?!

— Поки ще ні, та…

— Що «та»?

— Як дізнаються, скандал буде некерований, гірше ніж після операції Даллеса в Затоці свиней… Для мене, в усякому разі, це може кінчитися крахом…

Ролл потер обличчя, потім махнув рукою.

— Гаразд, Майкл… Це не за правилами, те, що я зараз роблю, але мені жаль вас, бідолаху, ви аж змарніли… Тому я відкрию вам одну з моїх карт… Це наші люди організували розголос інформації про Дігона, розумієте?

— Ні, — здивовано відповів Велш, насупився, лоб укрили глибокі зморшки — Не розумію.

— Все дуже просто. Мої планувальники склали досить витривалу й мобільну модель розвитку ситуації… Розголос — це маневр відвертання уваги… Зрештою ми з вами граємо одну партію, серйозно граємо її — і, нема чого гріха крити, граємо на полі Гаривасу, але саме проти Дігона… Розголос зроблено цілком професіонально. Нехай Дігон відмивається… До речі, я на вашому місці сприяв би скандалові… Є така можливість?

— Є. Але що це дає?

— Багато що. Ось послухайте мене… Цими днями преса, яку контролюють мої люди, розпочне атаку проти майора Лопеса, це буде зроблено обачливо, ясна річ, але вже треба готувати наступні ходи, нехай у Гаривасі виникне бійка між своїми, це в наш кошик, повірте моїм колегам, вони досить довго все планували.

— Дейв, це шлях до некерованого скандалу, — повторив Велш. — Я не доповідав адміністрації про розгорнутий план операції у Гаривасі… Директор займає вельми дивну позицію… Я не певен, що президент погодиться з планом… Повторюю, справа може закінчитися моєю відставкою…

— Ну й чудово… Я допоможу вам придбати адвокатську контору, яка займатиметься моїм бізнесом на Латиноамериканському і Африканському континентах, живе діло, без оглядки на перестрахувальників з Білого дому…

— Стривайте, Дейв… Поясніть мені до пуття, що дасть нам скандал?

— Скандал дасть нам те, що усунення майора Лопеса буде актом законної відплати головному змовникові. Це дасть те, що саме мій капітан підніме прапор закатованого ставлеником Дігона полковника Санчеса, в старі міхи ми заллємо нове вино, наше вино.

— Тоді навіщо вводити в операцію Пентагон? Навіщо морська піхота? Якщо ви впевнені у вашому капітані… До речі, хто він?

— Капітан Рамірес, ад’ютант Санчеса по ВПС, — неохоче відповів Ролл. — А морська піхота потрібна для того, щоб «евакуювати паршивих янкі», «викинути їх з Гаривасу»… Евакуація може тривати і тиждень, і півроку — вистачить часу, щоб закріпити позиції. Рамірес обіцяв карт-бланш.

Велш зітхнув.

— На капітана Родрігеса, а не на Раміреса, ад’ютанта по BMC, а не ВПС, на якого ви поставили і якого намагаєтесь від мене приховати, управління веде досьє останні сорок два дні; ми одержали інформацію про перший контакт ваших людей з ним через дев’ятнадцять годин після того, як цей контакт відбувся.

Ролл підвівся, заходив навколо крісла, де сидів Велш, згинаючись від сміху, потім, знесилений, упав на тахту і, віддихавшись, сказав:

— Це називається «злодій у злодія», Майкл! Ну й бестія ви! Люба моя бестія, якою я не стомлююсь захоплюватись… Отже, ви все знали про моїх хлопців?

Велш кивнув.

— Чому ж ви мовчали?

— Тому що вони діяли правильно.

— А коли допустили помилку?

Велш похитав головою.

— Вони помилки не допустили; її допускаєте ви, бо хитруєте зі мною й зараз; а часу на хитрощі не лишилось, кожна секунда дорога… Словом, у мене на контролі вся ваша активність, я прокоректував би вас, Дейв, помітивши перебої в роботі вашого апарату, але пропозицію розкрутити скандал проти Дігона напередодні операції я все-таки не дуже тямлю…

— Треба готувати громадську думку, Майкл, по-перше. Треба організувати розумну кампанію в пресі з приводу нестійкості ситуації в Гаривасі, по-друге. Треба, по— третє, мати, вибачте мені за грубість, козла відпущення: «Дігон — людина старої імперіалістичної школи; він почав аферу з приватної ініціативи, спровокував ситуацію, а урядові доведеться вводити морську піхоту, щоб урятувати життя американцям, ні в чому не винним спеціалістам, патріотам співробітництва між нашими країнами». Нехай президент відмивається, Майкл, нехай докоряє Дігону, — очі Ролла звузились, — нехай відповідає перед журналістами; він змушений буде взяти під захист акцію морської піхоти, а це непопулярно, всі пам’ятають В’єтнам, Ліван, Сальвадор, не кажучи вже про Домініканську Республіку, на цьому Джонсон набив собі на лобі добрячу гулю…

Велш закурив, потягся, зітхнув:

— Як я зрозумів, ви ставите на противника нинішнього президента, Дейв?

— Ви вичислили мій задум до кінця точно. Так, наш президент мене не влаштовує, і, коли ви скажете, що він влаштовує вас, я дозволю собі не повірити вам, друже мій. Так, я хочу спробувати його на міцність, у Гаривасі працюють дев’яносто сім моїх співробітників, я маю повне право просити його врятувати життя американцям… У тому разі якщо він відмовить, нація піддасть його остракізму…

— Я ніколи не додумався б до того, що ви по-справжньому затіяли, Дейв… Навіть не міг припустити, що ви почали боротьбу проти президента… Знаєте, мені зараз стало жаль себе: маленьке ягня в порівнянні з вами, хоч за своє життя в розвідці спланував кілька цікавих комбінацій… Яку це адвокатську фірму ви мені обіцяли?

— «Лоренц енд Жабінські»…

— По-моєму, в нас є там свої інтереси, щось близько трьох мільйонів доларів.

• Предыдущая
• 54/97
• Следующая