Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 98
- Предыдущая
- 98/128
- Следующая
і до кінця життя був однією з найпомітніших постатей
530
в українській політичній еміграції. З 1924 року працю-
вав в Парижі і після трагічної смерті С.Петлюри став
головою екзильного уряду УНР (1926-1939).
Прокоф'єв Сергій Сергійович (1891, с. Сонцівка,
тепер с. Красне Донецької області — 1953, Москва) —
композитор, піаніст, диригент. У 1918-1932 роках жив
у США і Франції. Його творчість здобула всесвітнє
визнання.
Пулюй Іван Павлович (1845, с. Гримайлове, тепер
Тернопільської області — 1918, Прага) — видатний
вчений в галузі фізики і електротехніки, громадський
діяч другої половини 19-го — початку 20-го століття.
У 1875-1876 роках вивчав електротехніку в Страс-
бурзькому університеті і здобув наукову ступінь до-
ктора філософії (спеціалізація з фізики).
Пускова Ольга Олександрівна (1857, Київ — 1911,
Одеса) — співачка (контральто). Удосконалювала май-
стерність в Парижі у М.П. Віардо-Ґарсіа.
Пустовойтова Ганна Теофілівна (1843, Верховиш-
ки поблизу Житомира — 1881, Париж) — револю-
ціонерка. Учасниця польського повстання 1863-1864
років. Після поразки повстання жила в еміграції (Ав-
стрія, Швейцарія, Франція). Учасниця Паризької ко-
муни 1871 року, була сестрою милосердя у військово-
му шпиталі. Останні роки життя жила в Парижі.
Пфейффер Георгій Васильович (1872, с. Соки-
ринці, тепер Чернігівської області — 1946, Київ) —
математик, педагог, академік. Під час наукового ві-
дрядження в Ґеттінґен та Париж познайомився зі
станом викладання у кращих університетах Європи,
слухав лекції Д.Гільберта, Ф.Клейна, Е.Пікара. Був
531
членом Фізико-математичного товариства Франції.
Редько Климент Миколайович (1897, Холм, те-
пер Хелм, Польща — 1956, Москва) — живописець. У
1927-1935 роках жив у Парижі, з 1935 року — в Москві.
Рєпін Ілля Юхимович (1844, Чугуїв, тепер Хар-
ківської області — 1930, Куоккала, тепер Рєпіно Ленін-
ґрадської області, Росія) — живописець. У 1873-1876
роках — пенсіонер Петербурзької академії художеств
в Італії і у Франції.
Рибак Натан Самійлович (1912, с. Іванівка Кірово-
градської області — 1978, Київ) — письменник. Дру-
куватися почав у 1930 році. Автор роману «Помилка
Оноре де Бальзака» (1940, екранізований у 1969 році) і
оповідання про французького письменника Стендаля.
Розумовський Кирило Григорович (1728, х. Леме-
ші, Чернігівщина — 1803, Батурин, Чернігівщина) —
останній гетьман Лівобережної України (1750-1764),
Президент Петербурзької академії наук (1746-1765).
У 1843-1845 роках навчався в західноєвропейських
університетах, зокрема в Страсбурзькому (Франція).
Розумовський Олексій Кирилович (1748, Петер-
бурґ — 1822, Почеп, тепер Брянської області, Росія) —
російський державний діяч. Старший син гетьмана
Розумовського. У 1765-1766 роках навчався в Страс-
бурзькому університеті (Франція).
Розумовський Андрій Кирилович (1752, Глухів,
тепер Сумської області — 1836, Відень, Австрія) —
російський дипломат. Закінчив Страсбурзький уні-
верситет (Франція). Підписав Паризький мирний до-
говір 1814 року.
Руцький Ілля Васильович (1744, с. Високе, тепер
532
Чернігівської області — 1789, Москва) — лікар. На-
вчався в Страсбурзькому університеті (1778-1781) і
захистив там дисертацію.
Савич Микола Іванович (1808, Полтавщина —
1892, Одеса) — член Кирило-Мефодіївського това-
риства. У 1831-1834 роках слухав лекції в Колеж де
Франс в Парижі. Вивчав твори французьких просвіти-
телів та соціалістів-утопістів. Був прихильником по-
валення самодержавства, скасування кріпацтва, ство-
рення федерації слов'янських республік.
Савінков Борис Вікторович (1879, Харків — 1925,
Москва) — діяч революційного руху в Росії, один із лі-
дерів партії есерів (її член з 1903), непримиренний во-
рог радянської влади, письменник. Під час Першої сві-
тової війни добровільно вступив до французької армії
і працював військовим кореспондентом. Після Лютне-
вої революції 1917 року повернувся в Росію.
Савченко-Більський Володимир (1868, Чернігів-
щина — 1955, Франція) — військовий діяч, генерал-
хорунжий флоту Української Народної Республіки
(УНР), начальник Головної воєнно-морської упра-
ви Військового міністерства, співробітник військових
журналів. Був на еміграції в Польщі і у Франції.
Савченко-Більський Олександр (1900, Чернігів —
невідомо) — живописець і графік. З 1922 року — в Па-
рижі. Автор іконостасів для українських церков у Пари-
жі, ілюстрацій до французьких та українських видань.
Самойлович Данило Самійлович, справжнє пріз-
вище Сушківський (1742, с. Янівка, тепер с. Іванів-
ка Чернігівської області — 1804, Миколаїв) — лікар,
основоположник вітчизняної епідеміології, педагог
533
і культурний діяч. У 1780 році захистив докторську
дисертацію в Лейденському університеті. Продовжив
навчання на медичному факультеті в Парижі і Страс-
бурзі (1780-1783). У 1783 році видав у Парижі книгу
«Дослідження про чуму. .». Член 12 іноземних акаде-
мій наук і наукових товариств.
Самокиш (Самокиша) Микола Семенович (1860,
Ніжин, тепер Чернігівської області — 1944, Сімферо-
поль, Крим) — живописець і графік. Навчався в Пари-
жі (1886-1889).
Севрюк Олександр (1893 — 1941) — громадський і
політичний діяч, член Центральної Ради, член делега-
ції Української Народної Республіки (УНР) на мирних
переговорах у Бресті-Литовському між УНР і держа-
вами Четверного союзу (лютий 1918 року), посол УНР у
Берліні (лютий-квітень 1918 року), член делегації УНР
на переговорах у Парижі (з квітня 1919 року), згодом
член місії УНР у Римі. У 1920-1931 роках на еміграції у
Франції, пізніше жив у Німеччині. Автор спогадів про
переговори в Бресті-Литовському. Загинув при загад-
кових обставинах.
Сельська Марія Іванівна (1903, Коломия, тепер
Івано-Франківської області — 1980, Львів) — живопи-
сець. Дружина Романа Сельського. У 1929-1930 роках
навчалася в академії «Модерн» у Парижі.
Сельський Роман Юліанович (1903, Сокаль, те-
пер Львівської області — 1990, Львів) — живописець.
У 1927-1929 роках навчався в Парижі.
Семирадський Генріх Іполитович, справжнє ім'я
Хенрик (1843, с. Печеніги, тепер смт Харківської об-
ласті — 1902, Стшалково поблизу м. Ченстохова,
534
Польща) — живописець, професор, академік. У 1878
році на Всесвітній виставці в Парижі відзначений «Ґран
Прі» і нагороджений французьким орденом Почесного
Легіону за картини «Світочі християнства» та «Жінка
або ваза». Член Паризької академії художеств.
Серебрякова Зінаїда Євгенівна (1884, с. Нескучне,
тепер Харківської області — 1967, Париж) — живо-
писець. З 1924 року жила і працювала в Парижі.
Симиренко Левко Платонович (1855, с. Млієв на
Черкащині — 1920, там же) — помолог, педагог. Син
П.Ф. Симиренка. Створив у Млієві маточний колекцій-
ний сад і помологічний розсадник. Клоновим добором
створив широко відомий сорт яблуні «Ренет Сими-
- Предыдущая
- 98/128
- Следующая
