Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 71

• Предыдущая
• 71/128
• Следующая

здібності. Кращою кухнею вважав італійську, на друге

місце ставив французьку, потім — польську.

Про свою творчість Аполлінер сказав: «Ні, не потріб-

но шукати печалі в моїй творчості, а тільки саме жит-

тя, постійну, усвідомлену волю до життя, до розумін-

ня, до бачення, до знання і вираження цього знання».

2 травня 1918 року у церкві святого Фоми Аквінського

в Парижі відбулася весільна церемонія. Аполлінер узяв

шлюб із Жаклін Кольб. Свідком з боку поета був його

друг Пабло Пікассо, з боку Жаклін — Амбруаз Воллар.

Цього ж року він закінчив драму «Барви часу» і підготу-

вав лібрето опери «Казанова». Аполлінер став знамени-

тістю. Молоді поети декламували його вірші напам'ять.

Восени 1918 року у Франції, як і по всій Західній

Європі, лютувала епідемія грипу. Тисячі людей ста-

ли жертвами цієї хвороби. Серед них був і Аполлінер.

Організм поета був ослаблений війною, тяжким пора-

ненням, запаленням легень, яким він хворів узимку, та

виснажливою працею. 9 листопада 1918 року о 5-й го-

дині пополудні Аполлінера не стало.

11 листопада 1918 року Німеччина капітулювала і

підписала Комп'єнське перемир'я. Перша світова війна

закінчилася. 13 листопада, коли на паризьких вулицях

народ святкував закінчення війни, з церкви Фоми Ак-

вінського виносили труну з тілом Аполлінера. За тру-

ною йшли його друзі-художники, журналісти, товари-

ші по зброї, молоді поети. Поховали поета на кладовищі

Пер-Лашез225 під звуки залпів військового ескорту.

388

СЕРГІЙ ВИНОГРАДСЬКИЙ

(1856 — 1953)

український мікробіолог

Немає нічого ціннішого,

як розум і наука.

Володимир

Кубійович

Славетний вчений Сер-

гій Миколайович Вино-

градський народився

13

вересня 1856 року в місті

Києві в родині українсь-

кого банкіра й підприєм-

ця, віхідця з Бессарабії.

Мати була з гетьмансь-

кого роду Скоропадських.

Родина мала великі при-

бутки від земельної влас-

ності і цукроварень.

Закінчивши

з

відзна-

кою

2-у

київську

гімназію,

Сергій

у

1873

році

вступив

на юридичний факультет Київського університету.

У пошуках свого покликання перейшов на природниче

відділення фізико-математичного факультету, а зго-

дом залишив університет і вступив до Петербурзької

консерваторії, в якій вчився його старший брат Олек-

сандр. Але й навчання в консерваторії не принесло за-

389

доволення, і він у 1877 році стає студентом природ-

ничого факультету Петербурзького університету. На

390

третьому курсі став працювати в лабораторії відомого

ботаніка Фамінцина, вивчав фізіологію рослин.

У 1881 році Виноградський успішно закінчив уні-

верситет і йому запропонували готуватися до профе-

сорської посади. Успіхи в дослідженні фізіології рос-

лин принесли йому диплом магістра наук (1884). Кінець

19-го століття був багатим на відкриття в галузі мікро-

біології, які пов'язані з іменами вчених Європи. І Вино-

градський вирішує попрацювати в європейських ла-

бораторіях. Він їде до Страсбурзького університету і

веде там у 1885-1888 роках досліди під керівництвом

славнозвісного професора Барі.

У 1889 році Виноградський розпочинає у Цюріхсько-

му університеті серію дослідів і розв'язує одну з най-

важливіших проблем мікробіології і природничих наук

взагалі. У своїх дослідженнях (1889-1890) він довів, що

існують особливі мікроорганізми (аноргоксиданти), які

в процесі своєї життєдіяльності утворюють органічні

речовини із неорганічних за рахунок енергії, яка здо-

бувається при окисленні неорганічних речовин. Від-

критий Виноградським процес має важливе значення

в обґрунтуванні вчення про єдність та зв'язки живої та

неживої матерії у коловороті речовин та енергії в при-

роді. Цей процес набув назву хемосинтезу, а його від-

криття принесло вченому світову славу. Виноградсь-

кого запрошують до престижних наукових закладів

Європи. Але він у 1891 році їде до Петербурґа.

Працюючи у 1891-1905 роках в Інституті експери-

ментальної медицини, Виноградський вперше (1894)

виділив із ґрунту і описав анаеробну азотфіксуючу

бактерію, яка засвоює молекулярний азот. Він одержав

391

багато нових відомостей, що стосуються нітрифікації

та бактерійного розкладання целюлози, яка становить

одну із складників рослинної тканини. У 1902-1905 ро-

ках вчений очолював Інститут експериментальної ме-

дицини. 1903 року він заснував Російське мікробіоло-

гічне товариство і до 1905 року був його головою.

У 1905 році Виноградський вийшов у відставку, за-

лишив Петербурґ і переїхав з дружиною в Україну, за

якою тужив всі роки. Спокійне життя на рідній землі

в колі рідних і близьких йому людей тривало до 1912

року. У 1912 році помер його улюблений старший брат

Олександр

(1855-1912) —

відомий український му-

зичний діяч, диригент і композитор, знаний на сце-

нах Парижа, Берліна та Відня, один із реорганізаторів

Київського музичного училища в консерваторію (від-

крита у 1913 році). Невдовзі почалася Перша світова

війна, яка розпорошила родину Виноградських по всіх

усюдах. Сам вчений був в ті часи в Швейцарії, його

дружина — в Києві, чотири доньки працювали медсе-

страми в різних шпиталях.

Перша світова війна перейшла в Лютневу рево-

люцію і більшовицький переворот 1917 року, а потім

у Громадянську війну в Росії та Україні (1918-1920).

Майно Виноградського було націоналізовано і йому

знову довелося зайнятися наукою.

У 1922 році Виноградський отримав запрошення від

Еміля Ру, директора Пастерівського інституту в Парижі,

з пропозицією організувати відділення сільськогоспо-

дарської бактеріології. У своєму листі Ру писав: «Мої ко-

леги і я сам були б Вам дуже вдячні, коли б Ви влаштува-

лися в Інституті Пастера. До нього Ви додасте свою славу

392

як науковця та зможете тут продовжити свої незвичайні

досліди без жодних клопотів, пов'язаних із обов'язками

викладача. Після Мечникова ми будемо гордитися, зара-

хувавши Вас до своїх. Ви станете нашим провідним спів-

робітником у ділянці мікробіології ґрунту».

Виноградський прийняв запрошення і, оселившись

у Брі-Конт-Робер під Парижем, понад тридцять років

працював в Інституті Пастера. Тут він займався до-

слідженням ґрунту, розробив метод прямого лічення

мікроорганізмів у ґрунті, розвинув сучасне уявлення

про роль мікроорганізмів у коловороті речовин у при-

роді, створив екологічний напрямок у мікробіології.

Він став одним з основоположників сучасної загальної

та ґрунтової мікробіології.

У 1939 році після тяжкої хвороби померла дружина

і щирий друг Виноградського, киянка Зінаїда Тихоць-

ка, з якою він одружився у 1879 році будучи ще сту-

дентом, а Друга світова війна порвала його зв'язки з

рідними і вчений залишився самотнім.

Свою багаторічну працю в галузі мікробіології вче-

ний підсумував у книзі «Мікробіологія ґрунту. Півсто-

ліття мікробіологічних дослідів», яка була опублікова-

на у Франції 1949 року.

Заслуги Виноградського перед наукою були від-

значені обранням його членом-кореспондентом Пе-

• Предыдущая
• 71/128
• Следующая