Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 68

• Предыдущая
• 68/128
• Следующая

ну. Місцеві селяни переро-

били прізвище Кхварідзе

на свій лад і стали назива-

ти його Кавалерідзе. У його

сина Петра Васильовича

Кавалерідзе

і

Калини

Луків-

ни Кухаренко народився син Іван, який став видатним

митцем.

Коли Іван закінчив три класи земської школи, його у

1899 році забрав до Києва дядько, художник і археолог

Сергій Аркадійович Мазаракі. У родині дядька пану-

вала атмосфера захоплення мистецтвом, що сприяло

розвитку схильності юнака до малювання і ліплення.

У Києві він понад шість років навчався у приватній

гімназії Валькера, яку змушений був залишити через

переслідування поліцією за протиурядову пропаган-

370

ду й участь у студентських заворушеннях 1905 року.

Кавалерідзе знову починає вчитися лише у 1906 році,

вступивши до Київського художнього училища. Два

роки він навчався у класі малювання, а потім перей-

шов до класу ліплення, яким керував відомий укра-

їнський скульптор Ф.Балавенський214. Щоб оплачува-

ти навчання в училищі і не жити за рахунок дядька,

Кавалерідзе вечорами працював у Київському

опер-

ному театрі статистом. Там він познайомився з ба-

гатьма артистами і з уславленим співаком Ф.Шаляпі-

ним215, зустрічі і бесіди з яким згодом увійшли до його

спогадів.

Навчаючись в училищі, Кавалерідзе створює свої

перші роботи. Це невеликі композиції і статуетки

«Творчість», «Туга», «Слов'янка», «Скіф на коні», «Ко-

зак на коні», «Скіф-стрілець» та інші, а також пор-

трети артистів М.Валіцької, С.Брикіна, Ф.Шаляпіна,

М.Гущиної, П.Андрєєва, Г.Боссе.

Восени 1909 року Кавалерідзе вступає до Петер-

бурзької академії художеств, а на початку 1910 року

за порадою скульптора І.Гінцбурга (1859-1939) їде до

Парижа. У Парижі він навчається у відомого скуль-

птора Н.Аронсона (1872-1943), відвідує музеї, часто

буває в майстерні славетного скульптора Оґюста Ро-

дена. Роден охоче зустрічався з Кавалерідзе, цікавив-

ся його навчанням, планами на майбутнє, давав поради.

На одній із ранніх скульптурних композицій молодо-

го митця Роден написав: «Це сильно, видно талант. Та

слід працювати, працювати й працювати». Навчання в

Аронсона і Родена сприяло формуванню Кавалерідзе

як художника.

371

У 1910 році Війсь-

ково-історичне

то-

вариство

оголоси-

ло конкурс на проект

пам'ятника

княгині

Київської Русі Оль-

зі у Києві. Кавалерід-

зе взяв участь у кон-

курсі, одержав за свій

проект першу премію

і разом зі своїм това-

ришем по художньо-

му училищу скуль-

Скульптор

І.

Кавалерідзе. птором П.Сніткіним та

Пам'ятник

княгині Київської Русі Ользі у архітектором В.Рико-

Києві.

372

вим під художнім керівництвом Ф.Балавенського роз-

почав роботу над пам'ятником. У 1911 році він закін-

чив навчання в Парижі, приїхав до Києва, завершив

роботу над пам'ятником і у серпні того ж року встано-

вив його на Михайлівській площі Києва неподалік від

українських національних святинь — Софійського со-

бору та Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Пам'ятник являв собою групову композицію зав-

вишки дев'ять метрів. У центрі на найвищому поста-

менті стояла постать княгині Ольги, ліворуч від неї

було встановлено дві фігури перших слов'янських

просвітителів Кирила і Мефодія, праворуч — постать

проповідника християнства апостола Андрія Перво-

званного, який за народною легендою освятив у 1-му

столітті київські гори і пророкував виникнення Києва.

Статую княгині Ольги та групу «Кирило і Мефодій»

373

ліпив Кавалерідзе, фігуру Андрія Первозванного ви-

конав Сніткін. Пам'ятник був з білого портландського

цементу, мармурового дрібка та річкового піску. Піс-

ля відкриття пам'ятника ім'я митця стало широко ві-

домим.

Однак довго стояти цьому чудовому монументу не

судилося. У 1923 році за наказом комуністичної влади

він був зруйнований. Його відновили аж у травні 1996

року. Постаті монументальної композиції цього разу

виконали із білого каррарського мармуру, який при-

везли з Італії, і встановили на постамент із сірого гра-

ніту. Сподіваємось, що творіння розуму та рук Івана

Кавалерідзе, яке символізує гармонію княжої влади,

слова Божого й слова науки, буде стояти завжди.

Після роботи над пам'ятником княгині Ользі Кава-

лерідзе захопився кінематографом. У 1911-1915 роках

він працює художником-декоратором на московсь-

кій кінофабриці, де спільно з режисерами Я.Протаза-

новим та В.Гардіним бере участь у створенні фільмів

«Російської золотої серії»: «Відхід великого старця»,

«Ноктюрн Шопена», «Крейцерова соната», «Анна Ка-

реніна», «Сильна, мов смерть», «Війна і мир» та інших.

Для цих фільмів він виконував інтер'єри, скульптур-

ні портрети, декоративні композиції, експерементував

із світлом.

Водночас митець працював над скульптурою малих

форм і виконав серію портретів видатних діячів куль-

тури: статуетки «Борис Годунов з привидом», «Хо-

кеїст», «Ярослав Мудрий з папірусом», «Святослав

у бою» та інші; портрети Я.Протазанова, Ф.Волкова,

О.Пушкіна, М.Гоголя, М.Мусоргського. Його статует-

374

ки мали великий успіх, їх відливали із срібла на юве-

лірній фабриці в багатьох примірниках. У 1912 році

митець бере участь у конкурсі на проект пам'ятника

Т.Шевченку в Києві і одержує заохочувальну премію.

У 1915-1917 роках Кавалерідзе служив в армії, а з

1918 по 1928 рік жив у Ромнах, де працював у відділі

народної освіти, викладачем малювання в школах, ре-

жисером у міському театрі. Тоді ж він створює пам'ят-

ники Т.Шевченку і Героям революції в Ромнах, Г.Сково-

роді в Лохвиці, Артему в Бахмуті (тепер Артемівську)

і Святогорську (тепер Слов'яногорську), Т.Шевченку в

Полтаві і Сумах. Для цього періоду творчості Кавале-

рідзе характерні твори монументальної скульптури,

375

Українсько-французькі зв'язки _______________________________________________________________________________

в особах, подіях та легендах

зокрема

пам'ятники

Т.Шевченку в Ром-

нах (1918), Г.Сково-

роді в Лохвиці (1922) і

Артему в Святогорсь-

ку (1927). Ці пам'ят-

ники виконані з бето-

ну і залізобетону. Про

пам'ятник

Т.Шевчен-

ку Кавалерідзе писав:

«Я прагнув передати

незбориму внутрішню

силу поета, його не-

розривний зв'язок з

рідною землею». І ми-

тець зумів це переда-

376

Скульптор І. Кавалерідзе. Пам'ятник ти. Статую Гглігоглл

Григорію Сковороді у Києві. 1977рік. Сковороди скульптор

377

поставив на низькому постаменті, що символізує близь-

кість філософа до землі і народу. Сковорода зображе-

ний босоніж, з торбою із книгами та свиткою, переки-

нутою через плече, з ціпком в руці — так, як він ходив

по Україні. Пам'ятник Артему у Святогорську вражає

своєю надзвичайною монументальністю: його висота

28 метрів. Постаментом йому служать високі крейдяні

гори над Сіверським Донцем, постать Артема видно за

• Предыдущая
• 68/128
• Следующая