Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 65
- Предыдущая
- 65/128
- Следующая
до початку радянсько-німецької війни 1941-1945 ро-
ків вона працювала в Харкові. Першим значним тво-
ром Блох після 1918 року став монументальний бюст
Родена, який був для неї даниною глибокої вдячності
й поваги до вчителя і одночасно свідченням її повної
творчої самостійності з чітко визначеною індивідуаль-
ністю. До робіт, створених у Харкові, належать також
бюсти Ж.Жореса, Ж.П. Марата, Леонардо да Вінчі (усі
у 1918-1921), «Жіночий портрет» (1930), «Радість ма-
теринства»
(1935),
голова Мікеланджело
(1938-1939),
портрет композитора Ріхарда Ваґнера. Вона автор пам'ятників
Т.Шевченку в Богодухові (30-ті роки) та
В.Короленку в Полтаві (проект 1940 р.).
Творчості Блох було притаманне відчуття сучасно-
сті, що визначало характер тлумачення образу і пла-
стичне вирішення її скульптур. Любов до реального
світу, вміння у кожному русі передавати переживан-
ня, пов'язані з внутрішнім станом почуттів зображе-
349
ної людини, надало її скульптурам особливої перекон-
ливості.
У Харкові розгорнулась організаторська і педагогіч-
на діяльність Леонори Блох. Вона стала одним із орга-
нізаторів виробничого творчого об'єднання «Художній
цех», яке включало усі види мистецтва і літератури.
Це об'єднання відіграло велику роль у згуртуванні ху-
дожніх сил України. Очолювана нею навчальна май-
стерня стала першою серйозно поставленою школою
скульптури в Україні, сприяла розвитку і зміцненню
реалістичних тенденцій в українській скульптурі.
У 1922 році Блох стала викладачем скульптури ху-
дожнього технікуму, перетвореного пізніше в Хар-
ківській державний художній інститут. У 30-і роки їй
надано звання професора. Викладацьку роботу вона
продовжувала до початку радянсько-німецької вій-
ни 1941-1945 років. У педагогічній роботі вона ніколи
не забувала про ту увагу і чуйність, які проявляв Ро-
ден до кожного з учнів своєї майстерні. Так само, як
Роден, вона намагалася прищепити учням навики до
систематичної щоденної праці і любовне ставлення до
мистецтва. Виконуючи заповіти Родена, Блох на всіх
стадіях навчання розвивала у своїх учнів самостійне
бразне мислення, любов до навколишньої дійсності і насамперед
до людини. Блох прагнула навчити учнів
бачити форми у просторі й відчувати їх пластичну ви-
разність. Своїм учням вона говорила: «Скульптор —
найскупіша людина у мистецтві: він повинен робити
мінімум деталей і максимум виразності».
Творча і педагогічна діяльність Блох була тим річи-
щем, через яке відбулося живе знайомство українсь-
ких скульпторів з традиціями творчості одного з най-
більших майстрів європейської пластики — Родена.
Серед її учнів були М.Лисенко, Я.Ряжба, І.Мельгуно-
350
ва, О.Кудрявцева, Л.Лопатинська та інші майбутні ві-
домі діячі українського мистецтва.
Померла Леонора Абрамівна 17 січня 1943 року в
Алмати (Казахстан), в евакуації в часи радянсько-ні-
мецької війни.
351
МИХАЙЛО ПАРАЩУК
(1878 — 1963)
український скульптор
352
Єдина чеснота художника —
муд-
рість, уважність, щирість,
воля.
Виконуйте вашу роботу, як
чесні
Михайло Іванович Па- трудівники.
ращук належить до видат-
Оґюст Роден
них українських художни-
ків-реалістів, які зазнали
без посереднього впливу
творчості Оґюста Родена,
працюючи в його майстерні
і сприймаючи його поради,
вказівки і творчі пошуки.
Він народився 16 листо-
пада 1878 року в подільсь-
кому селі Варваринці, нині
Тернопільської області, в
селянській родині Ганни та
Івана Паращуків. Початко-
ву художню освіту здобув у Краківський школі крас-
них мистецтв. Прагнення стати справжнім майстром
привело Паращука до відомої Академії мистецтв у
Відні (Австрія), де він навчався мистецтву скульпту-
ри під керівництвом професора Венцеля. У ці роки Па-
ращук бере участь у реставрації славнозвісної капели
353
короля Сиґізмунда І у Вавелі201(Краків). Через бідність
він не мав можливості продовжувати навчання у Відні
і за порадою свого вчителя у 1898 році переїжджає до
Львова, де стає студентом Львівської політехніки.
У Львові Паращук разом зі своїм вчителем професо-
ром Антоном Попелем202 працює над проектом пам'ят-
354
Українсько-французькі зв'язки
в особах, подіях та легендах
ника великому польсько-
му поету Адаму Міцкевичу
(1798-1855), до століття з
дня народження якого місь-
ка влада Львова оголосила
конкурс. Багаторічна спіль-
на праця вчителя і учня за-
вершилася одним із най-
величніших монументів у
світі. Він був урочисто від-
критий 30 жовтня 1904 року
у центрі Львова і став ху-
дожньою прикрасою одно-
го з найдавніших і найкра-
сивіших міст України.
Скульптор М. Паращук.
Пам'ятник Адаму
Паращук усе життя
Міцкевичу у
присвятив служінню рід-
Львові. Відкритий 30
ному народу. Ще 1898 року
жовтня
1904 року.
355
Українсько-французькі зв'язки
в особах, подіях та легендах
у Львові став активним учасником таємної організації,
що ставила собі за мету визволення України і Польщі
від влади Російської та Австро-Угорської імперій. Його
рука однаково впевнено тримала різець і рушницю.
У революційні дні 1905 року він на варшавських бари-
кадах. Поранений, Паращук змушений був емігрувати
до Австрії. У період революції 1905 — 1907 років в Росії
356
він створює скульптурний цикл «Поневолені». Страж-
дання трудящих скульптор показав у двох компози-
ціях: «Український робітник» і «Жінка-трудівниця».
Третя скульптурна група цього циклу, «Народні тан-
ці», втілює його думку про тріумф звільненого народу.
Про свій цикл «Поневолені» Паращук сказав: «Як не є
і як би там не було, а ще буде колись жити український
народ вільним, а тому «вдарим лихом об землю, співай-
мо і веселімося...» У 1906 році він створює портрети Ва-
силя Стефаника203 і Станіслава Людкевича204.
Повернувшись із еміграції, Паращук плідно працює,
у нього багато нових задумів. І в цей час йому пропо-
нують поїхати на рік-два в художню столицю світу —
Париж, повчитися у відомих скульпторів Франції.
Одержавши стипендію Українського національно-
го музею та одного з його засновників митрополита
Андрія Шептицького205, Паращук вже сформованим
скульптором приїхав у Париж.
В Парижі він навчався в приватній школі мистецтв,
так званій академії Рудольфа Жульєна. Його диплом-
ною роботою в академії Жульєна було погруддя «Ді-
дусь». Паращук виставив роботу в Салоні 1910 року.
Роден, який прийшов на відкриття вернісажу, відіз-
вався про «Дідуся» як про найкращу роботу. Паращук
одержав за «Дідуся» золоту медаль і став знаменитим.
Роден запросив його працювати до своєї майстерні.
Український скульптор навчався у нього безкоштов-
но, оскільки стипендії ледве вистачало, щоб оплатити
житло та харчування. А Роден брав за уроки або дуже
дорого, або нічого, якщо учень йому подобався.
Великий Роден повчав своїх учнів: «Правду — ось
357
що треба шукати в мистецтві. А для цього скульптор
- Предыдущая
- 65/128
- Следующая
