Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 33

• Предыдущая
• 33/128
• Следующая

самим тривалим. У 1832 році поміж безлічі листів, які

він

одержу-

вав від жінок,

він

звернув

увагу на лист

з Одеси від

28 лютого за

підписом

—

« І н о з е м к а » .

Цей лист в

п о д а л ь ш о -

му

відіграв

велику роль

Маєток Ганських у селі

Верхівня.

181

у житті письменника. Як невдовзі з'ясувалося, лист

був від російської підданої графині Евеліни Ганської

з вельможного польського роду графів Ржевуських. Її

чоловік, Венцеслав Ганський, володів в Україні вели-

чезним маєтком Верхівня в шестидесяти кілометрах

від Бердичева, тепер Житомирської області. У нього

було 21 тисяча гектарів землі і понад 30 тисяч кріпос-

них. Між Бальзаком і Ганською виникло листування. З

початку 1833 року протягом п'ятнадцяти років Баль-

зак пише їй майже щоденно. Перша зустріч між ними

відбулася восени 1833 року в швейцарському містеч-

ку Невшатель.

У 1833 році Бальзак пише один із кращих своїх тво-

рів — роман «Євгенія Ґранде». Він багато працює, забу-

ті світські захоплення, він цілком поринув у творчість.

У листі до Зюльми Карро він писав: «Я весь заглибив-

ся в роботу і поглинувся задумами, ідеями, планами,

які безперервно виникають в моїй голові, стикаються,

вирують і доводять мене до божевілля». Ніхто не може

безкарно працювати день і ніч. На початку квітня він

відчув крайнє знесилення і всезростаючу млявість.

Улітку 1833 року Бальзак прийшов до думки об'єд-

нати в одній епопеї всі свої романи. Першим кроком на

шляху до здійснення цього задуму був початок видан-

ня у 1833 році «Етюдів про норови ХІХ століття», які

складаються із сцен приватного, провінціального і па-

ризького життя. У листопаді 1834 року він докладно

описав Ганській свій великий задум: «Етюди про но-

рови» будуть зображати усі соціальні явища, так що ні

одна життєва ситуація, ні одна фізіономія, ні один чо-

ловічий або жіночий характер, ні один життєвий побут,

182

ні одна професія, ні одна верства суспільства, ні одна

французька провінція, ніщо з того, що відноситься до

дитинства, старості або зрілого віку, до політики, пра-

восуддя, війни не буде забуте. Потім буде другий ярус —

«Філософські етюди», тому що після наслідків треба

показати причини. Я покажу в «Етюдах про норови»

гру почуттів і перебіг життя. У «Філософських етюдах»

я покажу відкіля почуття, у чому життя, які боки, які

умови, поза яких не можуть існувати ні суспільство, ні

людина; і після того, як я окину поглядом суспільство,

щоб його описати, я займусь його оглядом, щоб винести

йому вирок. Пізніше, після наслідків і причин, прий-

де черга «Аналітичним етюдам» (в склад яких ввійде

«Фізіологія шлюбу»), тому що після наслідків і причин

повинно визначити початок речей. Норови — це виста-

ва, причини — це куліси і механізми сцени. Початок

речей — це автор. Таким чином, людина, суспільство,

людство будуть без повторення описані, розглянуті і

піддані аналізу. Після того, як я завершу поетичне

відтворення усієї системи буття, я займуся ї ї науко-

вим описом в «Досвіді про сили людські». І цей палац

я, дитина і сміхун, прикрашу величезною арабескою зі

«Ста забавних оповідань».

Починаючи з 30-х років у Бальзака склався неймо-

вірно напружений режим роботи, який буде для ньо-

го характерним протягом багатьох років. Звичайно він

пише вночі при затулених шторах і свічках. Лягає спа-

ти о шостій вечора, наказавши розбудити себе опівно-

чі, а потім працює дванадцять-чотирнадцять годин по-

спіль день по дню протягом місяців, підтримуючи сили

величезною кількістю міцної чорної кави. О п'ятій го-

183

дині вечора обідав і лягав спати. Потім він два-три тиж-

ні відпочивав, спілкуючись із друзями і виїжджаючи з

Парижа на природу. Особливо Бальзак любив бувати

в Саше біля Тура. Він писав: «Я завжди їду туди, коли

обдумую якийсь серйозний твір. Небо там чисте, дуби

такі прегарні, а тиша така повна». Після перерви, по-

вернувшись до Парижа, Бальзак знову починає тво-

рити, правити коректури, переробляти вже написане.

У 1834 році письменник почав писати роман «Бать-

ко Горіо», який повинен був стати одним із наріжних

каменів його майбутньої епопеї. «Це всім моїм книгам

книга!» — повідомляв він Ганській. На той час усе його

життя було підпорядковане одному — невпинній праці,

без усякого перепочинку. Закінчуючи роман, він про-

тягом місяця спав лише дві-три години на добу. «Бать-

ко Горіо» був закінчений у січні 1835 року. Читачі зу-

стріли роман із захопленням. Бальзак і сам знав, що ця

книга перевершує все написане ним раніше. Перше ви-

дання миттю розійшлося, ледве почався продаж. Про-

те критики докоряють письменнику в перебільшен-

нях, журналісти висміюють автора, дворянську частку

«де» перед його прізвищем, його потяг до розкоші, його

любовні зв'язки. Коли річ йдеться про геніальну люди-

ну, злість вже не дотримується правил пристойності.

Бальзак продовжував вперто працювати і не відпові-

дав на нападки: «Якими б шаленими не були нападки і

наклепи, я стою вище них. Я нічого не відповідаю.»

Хоча Бальзак теоретично був багачем, практично

йому ніяк не вдавалося зводити кінці з кінцями. У ньо-

го були великі борги. Свої гонорари він часом вкладав у

сумнівні підприємства і розорявся з такою ж швидкістю,

184

як і багатів. Новими боргами закінчилася спроба видава-

ти газету «Кронік де Парі». Виснажуюча праця і недо-

сипання, постійні турботи і тривоги підточували могут-

нє здоров'я письменника. Усе частіше скаржиться він

на втому і головні болі. У червні 1836 року під час про-

гулянки в парку кров раптово прилинула до його голови

і він упав. Перед цим він за кілька днів написав полови-

ну першої частини «Втрачених ілюзій», і це величезне

напруження стало причиною крововиливу. На другий

день він відчув себе краще.

27 липня 1836 року померла пані де Берні. Перед смер-

тю вона пречитувала роман Бальзака «Лілея роздолу».

Вона попросила свого сина Олександра спалити листи

письменника до неї. Відразу після її смерті син виконав

бажання матері. Бальзак не був на похованні, він у цей

час знаходився в Італії.

У 1838 році Бальзак придбав поблизу Парижа, в се-

лищі Жарді, невелику ділянку землі і почав будівницт-

во і благоустрій невеликого дому. Він мріяв про тишу і

спокій. Борги, які пов'язані з будівництвом і благоустро-

єм дому, склали у 1839 році 50 тисяч франків. Згодом,

переслідуємий кредиторами, він продав дім. Після про-

дажу дому Бальзак поселився в передмісті Парижа —

Пассі. У 1840 році загальна сума боргів досягла більше

260 тисяч франків. Сподіваючись вилізти з боргів, пись-

менник вирішує ще раз зайнятися практичною діяль-

ністю і починає видавати журнал «Ревю де Парі». Але

після виходу трьох номерів журнал припинив своє іс-

нування, збільшивши суму боргу. Письменника пере-

слідують кредитори, бульварні газети обливають його

брудом, осипають насмішками і наклепами.

185

У 1841 році Бальзак уклав договір з групою книгови-

давців (Дюбоше, Фюрн, Етцель і Полен) на публікацію

всіх своїх творів під назвою «Людська комедія». Пись-

менник пише нові романи і повісті, на його столі пач-

ки гранок перших томів «Людської комедії», яка по-

• Предыдущая
• 33/128
• Следующая