Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 121
- Предыдущая
- 121/128
- Следующая
манітний стан природи, її мінливість, світлоповітряне середови-
ще. Автор картин: «Сніданок на траві» (1866), «Враження. Схід
сонця» і «Бульвар капуцинок у Парижі» (обидві у 1873), «Скир-
ти сіна» (1890-1891), «Руанський собор» (1893-1895), «Латаття»
(1914-1922) та інших.
179Сіслей Альфред (1839-1899) — французький живопи-
617
сець, представник імпресіонізму. За походженням англієць.
У 1861-1863 роках навчався в Парижі в майстерні Ш.Глейра, де
зблизився з К.Моне та О.Ренуаром. На творчість Сіслея вплинув
К.Коро. Його відомі твори: «Село на березі Сени» (1872), «Мороз у
Лувесьєнне» (1873), «Повінь у Марлі» (1876) та інші.
180Ренуар П'єр Оґюст (1841-1919)
— французький живопи-
сець, графік і скульптор, представник імпресіонізму. У 1862-1864
роках навчався в Школі образотворчих мистецтв і в майстерні
Ш.Глейра в Парижі, де зблизився з К.Моне та А.Сіслеєм. Захо-
плювався передачею світлових та кольорових ефектів, вібруючо-
го повітря. Творчості Ренуара властиві життєрадісність, доскона-
лий рисунок, витончений колорит. Його відомі твори: «Купання
на Сені» (1869), «Портрет К.Моне» (1873), «Портрет Жанни Сама-
рі» (1877), «Парасольки» (1879), «Дівчина з віялом» (1881) та інші.
Серед скульптурних творів — «Венера» (1914-1916).
181Веласкес Дієго (1599-1660) — іспанський живописець. За-
клав основи жанру історичного живопису в мистецтві Західної
Європи. У ранніх творах змальовував життя селян і ремісників.
З 1623 року став придворним живописцем. Основне місце в його
творчості належить портретам, в яких він створив типові образи
представників різних верств суспільства. Його відомі твори: «Сні-
данок» (1617), «Водонос» (близько 1620), «Кузня Вулкана» (1830),
«Здача Бреди» (1634-1635), «Венера із дзеркалом» (1651), «Фрей-
ліни» (1656), «Прялі» (1657) та інші.
182Олесь Олександр, справжнє прізвище Кандиба Олек-
сандр Іванович (1878-1944) — український поет. У 1902 році за-
кінчив Харківський ветеринарний інститут. Літературну діяль-
ність почав у 1903 році в Києві. У 1919 році емігрував до Австрії,
з 1923 року жив у Чехословаччині. Автор збірників «З журбою
радість обнялась» (1907), «Поезії» (1909), «Твори» (1914), «Чужи-
ною» (1920), «Перезва» (1921), «Кому повім печаль мою» (1931);
збірки драматичних етюдів «По дорозі в казку» (1914); віршова-
них казок для дітей; драматичної поеми «Ніч на полонині» та ін-
ших творів. Багато віршів Олеся поклали на музику М.Лисенко,
Я.Степовий, К.Стеценко, С.Людкевич, О.Білаш та інші.
183Нарбут Георгій Іванович (1886-1920) — український гра-
фік. Закінчив гімназію в місті Глухові і з 1906 по 1917 рік працював
618
в Петербурзі, щороку приїздив в Україну. Художню освіту здобув
самостійно. З 1917 року жив у Києві. Брав активну участь у куль-
турному будівництві Української Народної Республіки (УНР). Він
один із засновників Української академії мистецтв (1917), ректором
якої став у 1919 році. Нарбут був автором ескізів перших українсь-
ких грошових знаків (гривень), поштових марок і цінних паперів
УНР. Його ілюстрації до книг стали класикою української графіки.
Оформив книжки: «Три байки Крилова» (1913), «Малоросійський
гербовник» В.Лукомського і В.Модзалевського (1914), «Герби геть-
манів Малоросії» С.Тройницького, «Давня архітектура Галичи-
ни» (1915) і «Старовинні садиби Харківської губернії» Г.Лукомсь-
кого (1917), «Українська абетка» (1917), «Енеїда» І.Котляревського
(1919). Нарбут був автором багатьох різноманітних графічних ма-
теріалів. Його твори експонувалися на міжнародних виставках у
Римі, Лейпціґу, Брюсселі, Празі, Берліні і Петербурзі.
184Леонтович Микола Дмитрович (1877-1921)
— укра-
їнський композитор, хоровий диригент, музично-громадський
діяч, педагог, збирач музичного фольклору. У 1898 році закін-
чив Кам'янець-Подільську духовну семінарію, у 1903-1904 роках
відвідував лекції в Придворній співацькій капелі в Петербурзі і
склав іспит на звання регента. Працював вчителем співу в різ-
них містах України, викладав у єпархіальному жіночому учили-
щі в Тульчині. У 1918-1919 роках брав активну участь у розбудові
української національної музичної культури в Києві, був одним
із організаторів Першої української державної капели і виклада-
чем Музично-драматичного інституту імені М.В. Лисенка. У 1819
році повернувся до Тульчина. Автор обробок класичних творів
для хору, українських народних пісень, революційних пісень, хо-
рових поем, духовних творів.
185Стеценко Кирило Григорович (1882-1922)
— українсь-
кий композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч,
педагог. У 1903 році закінчив Київську духовну семінарію. Му-
зичну освіту здобув у Києві в музичному училищі Російського
музичного товариства та Музично-драматичній школі М.Лисен-
ка (1904-1907). У 1907 році за революційну діяльність висланий
з Києва. У 1912 році прийняв сан священика і оселився в селі Го-
лово-Русаві (тепер у складі села Олександрівка Вінницької обла-
619
сті). З 1917 року жив у Києві, з 1920 року — в селі Веприку (тепер
Київської області). За його ініціативи створено мандрівні хорові
капели, освоєно нотодрукування, засновано музичну бібліотеку.
Викладав у Музично-драматичному інституті імені М.В. Лисен-
ка (Київ). Його відомі твори: хори «Бурлака», «Рано-вранці ново-
бранці» (1904), «Рости, квіте», «Прометей», «Свобода, рівність і
любов» та інші; пісні, кантати, опери, музика до вистав, акапельні
обробки колядок і щедрівок (1907-1910), словоспіви, літургії. Ор-
ганізатор і учасник багатьох шевченківських концертів.
186Коцюбинський Михайло Михайлович
(1864-1913) —
український письменник і громадський діяч. Закінчив Шарго-
родське духовне училище (1880). З 1898 року жив у Чернігові, де
написав свої кращі твори. На межі ХІХ-ХХ століть виступив як
видатний майстер соціально-психологічної новели. Написав по-
вість про революційну боротьбу селян в Україні — «Fata morgana»
(1907-1910). Високим гуманізмом і поезією сповнені твори останніх
років: «Тіні забутих предків» (1911), »Хвала життю!», «На остро-
ві» (1913). За мотивами творів письменника створено кінофільми:
«Коні не винні» (1956), «Кривавий світанок» (1956), «Пе-коптьор»
(1957), «Дорогою ціною» (1957), «Тіні забутих предків» (1967) та
інші. У 1959 році композитор В.Кирейко написав балет «Тіні забу-
тих предків».
187Філатов Володимир Петрович
(1875-1956)
—
українсь-
кий офтальмолог і хірург, академік. У 1897 році закінчив медич-
ний факультет Московського університету. З 1903 року працю-
вав в очній клініці в Одесі. З 1911 року — професор і завідуючий
кафедрою Одеського університету, а з 1921 року — медичного ін-
ституту. У 1936-1956 роках очолював Інститут офтальмології. Ви-
рішив проблему трансплантації рогівки ока. Успішно працював
над проблемами офтальмохірургії, лікування глаукоми, трахоми
та інших хвороб очей. Започаткував вчення про біогенні стимуля-
тори, яке стало основою лікувального методу тканинної терапії.
Створив школу українських офтальмологів.
188Карпо Жан Батіст
(1827-1875)
—
французький
скуль-
птор, живописець і графік. Його відомі твори: скульптурна група
«Уголіно і його діти» (1857-1860, Лувр), горельєфи «Тріумф Фло-
ри» (1863-1866, парк Тюільрі, Париж) і «Танець» (1865-1869, фа-
- Предыдущая
- 121/128
- Следующая
