Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 118
- Предыдущая
- 118/128
- Следующая
ми перейшов на бік повстанців. Спільними зусиллями вони оволо-
діли Уманською фортецею. Гайдамаки обрали Ґонту уманським
полковником. Польська шляхта при підтримці російських військ
жорстоко придушила повстання. Ґонта був підступно захоплений
у полон росіянами і виданий полякам. Після лютих тортур стра-
чений у селі Сербах (тепер село Ґонтівка) на Поділлі. Про Ґонту
створено багато дум, пісень, переказів, легенд. Т.Г. Шевченко уві-
ковічив героїчний образ Ґонти у поемі «Гайдамаки».
139Сковорода Григорій Савич (1722-1794) — український про-
світитель, філософ, поет, музикант. Освіту здобув у Київській ака-
демії, де з перервами навчався у 1738-1750 роках. У 1742-1744 роках
був співаком придворної капели в Петербурзі. У 1750-1753 роках
перебував в Угорщині на посаді керівника хору православної церк-
ви при російській місії по заготівлі й постачанню царському двору
токайського вина, мандрував по Австрії, Словаччині, Польщі, Іта-
лії. У 1753 році викладав в Переяславському, у 1759-1769 роках —
в Харківському колегіумах. Останні 25 років життя мандрував по
Слобожанщині, проповідуючи свої філософські погляди серед лю-
дей. Сковорода вчив гуманізму, демократизму, моральності, любо-
ві до батьківщини і людей. Він вважав, що «щастя не залежить ні
від неба, ні від землі, а залежить від самої людини» і тільки праця
дає людині можливість досягти щастя. При цьому праця повинна
відповідати природним нахилам людини. Із творчої спадщини мит-
ця широко відомі «Сад божественных песней», «Басни Харьков-
скія» та інше. Його пісню «Всякому городу нрав і права» використав
ІКотляревський у п'єсі «Наталка Полтавка».
140Козак Голота — персонаж української народної думи, в
якій розповідається про героїчний двобій козака Голоти з тата-
рином. Як персонаж думи Голота зображений у творах худож-
ників С.Васильківського і М.Самокиша, М.Дерегуса, Г.Якутовича,
О.Данченко.
608
141Сезанн Поль (1839-1906)
— французький живописець,
представник постімпресіонізму. У 1858-1862 роках відвідував ри-
сувальну школу в Ексі, у 1861-1865 роках — академію Сюіса в
Парижі. На противагу розпливчатості форм, властивих імпресі-
онізму, прагнув до зображення їх об'ємності й вагомості. Шукав
засоби відображення на полотні краси природи, різноманітності її
кольорів, гру світла на предметах. Його завжди вабили небо і без-
межність природи. Творчість Сезанна мала великий вплив на жи-
вопис XX століття. Художник залишив понад 800 полотен, близь-
ко 350 акварелів і таку ж кількість рисунків. Твори: «Чернець»
(1865-1867), «Купальниці» (1878), «П'єро і Арлекін» (1888), «Грав-
ці в карти» (1890-1892), «Натюрморт з апельсинами і яблуками»
(1895-1900) та інші.
142Чистяков Павло Петрович (1832-1919) — російський жи-
вописець і педагог. У 1849-1861 роках навчався в Петербурзькій
академії художеств у П.Басіна, у 1862-1870 роках — пенсіонер
цієї академії в Парижі та Римі. Писав історичні і жанрові кар-
тини, портрети. Викладав у Петербурзькій академії художеств,
з 1872 року — її професор. Створив передову художню школу,
яка відіграла велику роль у розвитку російського реалістичного
мистецтва 2-ї половини XIX століття. Його учнями були ІРєпін,
М.Врубель, В.Сєров, М.Кузнецов, М.Самокиш, М.Ткаченко та ба-
гато інших.
143Беклемішев Володимир Олександрович ( 1861-1920) — російський
скульптор. У
1875-1878
роках навчався в Харківській
рисувальній школі М.Раєвської-Іванової, у 1878-1887 роках — в
Петербурзькій академії художеств, її академік — з 1893 року,
професор — з 1894 року. Його відомі твори: композиція «Сільсь-
ка любов» (1896), статуя П.Чайковського (1897), портрети Т.Шев-
ченка (1899) і А.Куїнджі (1909), пам'ятник О.Грибоєдову в Тегера-
ні (1904). У 1909 та 1913 роках брав участь у конкурсах на проект
пам'ятника Т.Шевченкові для Києва.
144Бекетов Олексій Миколайович
(1862-1941)
—
українсь-
кий архітектор і педагог. Син українського і російського фізико-
хіміка, академіка Петербурзької академії наук Бекетова Миколи
Миколайовича. У 1881-1885 роках навчався в Петербурзькій ака-
демії художеств, з 1894 року — її академік. З 1898 року — про
609
фесор Харківського будівельного інституту. Основні споруди в
Харкові — будинки комерційного училища (1888-1889), земель-
ного банку (1896-1898), торгового банку (1899), медичного товари-
ства (1911), Вищих жіночих курсів (1914), комерційного інституту
(1914-1916) та інші. Будував також у Сімферополі, Катеринославі
(тепер Дніпропетровськ), Лубнах, Києві, Алушті та інших містах.
Працював і як художник-аквареліст.
145.Уваров Микола Митрофанович (1861-р.с. невід.) —
український живописець. Навчався в Харківській рисувальній
школі М.Раєвської-Іванової (до 1882) та Петербурзькій академії
художеств (1882-1890). Брав участь в оздобленні будинку Пол-
тавського губернського земства (1903-1908). Автор картин на
історичні сюжети, графічних творів (сатиричні малюнки на біб-
лійні теми).
146Боголюбов Олексій Петрович (1824-1896) — російський жи-
вописець-мариніст. Навчався в Петербурзькій академії художеств
(1850-1853) у М.Воробйова, з 1858 року — її академік. З 1853 року —
перший живописець Головного морського штабу Росії. Член Това-
риства передвижників (з 1873). Автор реалістичних полотен з істо-
рії російського флоту: «Бій у миса Піцунда» (1854), «Гренгамський
бій» (1866), «Гангутський бій» (1876) та інших. Помер у Парижі.
147Гриценко Микола Миколайович (1856-1900)
— українсь-
кий художник-мариніст. У 1885 році вільний слухач Петербурзь-
кої академії художеств. З 1896 року — перший живописець Го-
ловного морського штабу Росії. Його відомі твори: «Вид Москви з
дзвіниці Івана Великого» (1897), «Руїни храму Діани Таврійської
в селищі Партеніт. Крим» (1899), «У нас у селі» (1899), 9 пейзажів
Севастополя (1899), марини. Помер у Ментоні (Франція).
148Курбські — рід ярославських князів. Курбські вели свій ро-
довід від київського князя Володимира Мономаха і належали до
старшої гілки Рюриковичів.
149Позитивізм
— суб'єктивно-ідеалістичний напрямок філо-
софії, представники якого проголосили справжньою філософією
конкретні («позитивні») науки, які спираються на безпосередній
досвід людини. Засновником позитивізму був німецький філософ
Кант. Представниками цього напрямку у ХІХ столітті були Ренан
у Франції, Мілль і Спенсер у Великій Британії.
610
150Гіппіус Зінаїда Миколаївна
(1869-1945)
—
російська
письменниця, ідеолог декадентства. Вірші відзначені крайнім ін-
дивідуалізмом. Романи «Чертова кукла» («Бісова личина», 1911),
«Роман-царевич» (1913), критичні статті. З 1920 року на еміграції.
Виступала з антирадянськими статтями.
151Надсон Семен Яковлевич (1862-1887) — російський поет.
У 1864-1872 роках жив і навчався в Києві. Закінчив Павловсь-
ке військове училище в Петербурзі (1882). Друкуватися почав
у 1878 році. Співпрацював у журналі «Отечественные записки».
Вірші Надсона наповнені прагненням до свободи і щастя, сповнені
ненависті до тиранії і деспотизму самодержавства, віри у світле
майбутнє народу. Писав любовну та пейзажну лірику. У ряді вір-
шів оспівав українську природу. Деяким віршам властиві настрої
песимізму, почуття приреченості і трагічної безвихідності свого
- Предыдущая
- 118/128
- Следующая
