Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 111
- Предыдущая
- 111/128
- Следующая
(1749-1802)
—
російсь-
кий письменник, просвітитель, основоположник революційних
585
традицій у російському визвольному русі, філософ-матеріаліст.
Навчався в Пажеському корпусі (1762-1766) і Лейпціґському уні-
верситеті (1767-1771). У 1771-1790 роках був на військовій і держав-
ній службі. Літературну діяльність почав у 1773 році. У 1781-1783
роках написав оду «Вольность» — перший революційний твір у
Росії, в якому засуджував монархічний устрій, царське і помі-
щицьке свавілля, висловив віру в неминучість звільнення народів
з рабства. У 1790 році видав у власній друкарні тиражем 650 ек-
земплярів «Путешествие из Петербурга в Москву». У книзі пока-
зав соціальні протиріччя епохи, виступив проти самодержавства,
рабства, кріпацтва. У ній звучить заклик до повстання. У цьому ж
році за цю книгу Радіщев за наказом Катерини II був заарешто-
ваний і засуджений до смертної кари, яку замінили десятирічним
засланням до Сибіру. З 1797 року був на засланні в Калузькій гу-
бернії. На засланні написав низку економічних, історичних і філо-
софських творів. Революційні ідеї Радіщева мали значний вплив
на розвиток передової громадської думки і літератури в Росії та
Україні. У 1801 році повернувся до Петербурґа. У 1802 році покін-
чив життя самогубством.
66Масонство, франкмасонство
— релігійно-етичний рух.
Ма-
сонство виникло в Англії серед буржуазних і дворянських кіл на
початку XVIII століття і поширилося в багатьох країнах Європи.
У 30-х роках XVIII століття виникло в Росії та Україні. Масонству
властивий протест проти соціальної несправедливості, релігійної
нетерпимості й одночасно — аполітичність, проповідь підкорен-
ня владі. Масони прагнули створити таємну всесвітню організа-
цію з утопічною метою мирного об'єднання людства в релігійному
братському союзі. Наприкінці XVIII — початку XIX століття ма-
сонські ложі існували в Києві, Xаркові, Одесі, Житомирі, Полтаві
та інших містах України. Масонські ложі були заборонені в Укра-
їні у 1819 році, в Росії — у 1822 році.
67Людовік ХІІІ (1601-1643)
— французький король
(1610-1643) з династії Бурбонів. Його царювання характеризуєть-
ся зміцненням абсолютизму, особливо за часів першого міністра
Рішельє, який повновладно керував країною у 1624-1642 роках.
68Тома де Томон Жан (1760-1813) — російський архітектор,
француз за походженням. З 1800 року — академік Петербурзь-
586
кої академії
художеств, представник класицизму.
Освіту дістав
в Паризькій академії мистецтв та у Римі (90-і роки XVIII століт-
тя). З 1799 року жив і працював в Росії. З 1810 року — професор
Петербурзької академії
художеств.
Основні споруди: ансамбль з
будинком Біржі на стрільці Васильовського острова в Петербурзі
(1805-1810),
перебудував Великий театр (Петербурґ,
1802-1804,
не зберігся), мавзолей у Павловську (1805-1808) та інші. В Україні
за його проектами збудовані колона Слави в Полтаві (1805-1811,
за участю скульптора Ф.Щедріна), театр (1804-1809, не зберігся)
і шпиталь (1806-1821) в Одесі, надгробок на могилі П.О. Румянце-
ва-Задунайського в Києві (початок XIX століття, не зберігся).
69Тормасов Олександр Петрович
(1752-1819)
—
російсь-
кий військовий діяч, генерал від кавалерії (1801), граф — з 1816
року. На військовій службі — з 1772 року. У часи Вітчизняної вій-
ни 1812 року командував 3-ю армією. Навесні 1813 року під час
хвороби МІ.
Кутузова
виконував обов'язки головнокомандуючо-
го російською армією.
70Бурбони
—
королівська династія Франції у
1589-1792,
1814-1815 та 1815-1830 роках. Найбільш відомі представни-
ки: Генріх IV, Людовік XIV, Людовік XV, Людовік XVI, Людо-
вік XVIII. У часи правління Людовіка XVI (1774-1792) гостра
політична криза призвела до Великої французької революції
1789-1794 років. Внаслідок повстання 10 серпня 1792 року ко-
роль був скинутий з престолу, засуджений Конвентом до стра-
ти і 21 січня 1793 року ґільйотинований в Парижі. Останній ко-
роль династії Бурбонів — Карл X під час Липневої буржуазної
революції 1830 року втік до Англії і 2 серпня 1830 року зрікся
престолу.
71Талейран Шарль Моріс, Талейран-Перігор (1754-1838) — політичний і
державний діяч Франції, дипломат, герцог — з 1817
року. У 1775-1791 роках — генеральний вікарій, єпископ. У 1789
році обраний від духовенства до Генеральних штатів. У 1792 році
вступив на дипломатичну службу. Після повалення монархії
(1792) до 1796 року був в еміграції. У 1797-1807 роках — міністр
закордонних справ у часи Директорії, Консульства та частково
імперії Наполеона I. У 1814-1815 роках, в часи першої реставра-
ції Бурбонів, — голова уряду та міністр закордонних справ. На
587
Віденському конгресі 1814-1815 років очолював французьку де-
легацію. Використавши протиріччя між країнами-переможцями,
домігся розколу антифранцузької коаліції європейських країн та
прийняття вигідних для Франції постанов. З 1815 року — у від-
ставці. У 1830-1834 роках — посол у Лондоні.
72Людовік ХVІІІ
(1755-1824)
—
французький король
(1814-1815 та 1815-1824) з династії Бурбонів. Брат Людовіка XVI.
У часи Великої французької революції 1789-1794 років утік із
Франції (1791) і очолив контрреволюційну еміграцію. Після па-
діння Наполеона I (1814) зайняв королівський престол. У березні
1815 року в часи «Ста днів» утік до Бельґії, повернувся до Фран-
ції у липні 1815 року з військами іноземних держав. Проводив по-
літику в інтересах старого дворянства та клерикалів.
73Рішельєвський ліцей в Одесі
—
закритий середній на-
вчальний заклад підвищеного типу для дітей аристократів та ба-
гатого купецтва. Заснований у 1817 році. Названий на честь Ар-
мана Емманюеля Рішельє. Строк навчання тривав вісім років.
До 1820 року викладання велося французькою мовою. У 1865 році
ліцей був реорганізований у Новоросійський університет.
74Мартос Іван Петрович (1754-1835) — український і російсь-
кий скульптор, представник класицизму. Походив з українського
старшинського роду. У 1764-1773 роках навчався в Петербурзькій
академії художеств у Луї Роллана і Нікола Жиллє, у 1773-1779
роках — її пенсіонер у Римі. З 1779 року викладав ліплення в Пе-
тербурзькій академії художеств, з 1794 року — її професор, а з
1814 року — ректор. Автор численних творів монументальної
скульптури, які відзначаються високим громадянським пафосом,
ідейною глибиною, виразністю форм. Твори: надгробки П. Рум'ян-
цеву-Задунайському в Києво-Печерській лаврі (1797-1805, у спі-
вавторстві, не зберігся), К. Розумовському в Батурині (1803-1805,
не зберігся) та іншим; пам'ятники К. Мініну і Д. Пожарському в
Москві (1804-1818), А. Рішельє в Одесі (1823-1828), М. Ломоносову
в Арханґельську (1826-1829), Г. Потьомкіну в Херсоні (1829-1835)
та інші; барельєфи, фризи і статуя !оанна Хрестителя для Ка-
занського собору в Петербурзі та інше.
75Лаґранж Жозеф Луї
(1736-1813)
—
французький
матема-
тик та механік. Член Берлінської академії наук (з 1759), її прези-
588
дент (1766-1787), член Паризької академії наук (з 1772). Закінчив
Туринську артилерійську школу. З 1787 року жив і працював у
Парижі. Праці з варіаційного та диференціального числення, те-
- Предыдущая
- 111/128
- Следующая
