Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах - Ткаченко Анатолий Федорович - Страница 107

• Предыдущая
• 107/128
• Следующая

топис Самовидця» вперше опубліковано у 1878 році, у 1971 році

його перевидано в Києві. Вважається найбільш повним і вірогід-

ним джерелом з історії України періоду 1648-1702 років.

572

10Граб'янка Григорій Іванович (р.н. невід.-близько 1737) — український

козацький літописець.

У

1686

року був на службі

у козацькому війську. Займав посади гадяцького полкового оса-

вула, обозного, судді, з 1729 року став полковником. Учасник ба-

гатьох походів і битв. У 1723 році клопотався в Петербурзі перед

Петром I про ліквідацію Малоросійської колегії та відновлен-

ня виборів гетьмана, за що був ув'язнений у Петропавловсь-

ку фортецю. Після смерті Петра I (1725) повернувся в Україну.

Брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 років. Помер

від ран. Автор історичного твору, відомого як «Літопис Григорія

Граб'янки» (1710). Твір охоплює період 1648-1708 років, у ньому

проводиться думка про історичну, правову й суспільно-політич-

ну самобутність українських козаків.

11Величко Самійло Васильович (1670-після 1728) — укра-

їнський козацький літописець. Служив у Генеральній військовій

канцелярії. Автор тритомового твору «Сказаніє о войне козац-

кой з полякамі...» (1720), який охоплює події української історії

1648-1700 років.

12Ганнібал (247 або 246 р. до н.е.-183 р. до н.е.) — полководець

і державний діяч Карфагена, один із видатних стратегів старо-

давнього світу. Під час 2-ї Пунічної війни (218-201) карфагенсь-

ке військо на чолі з Ганнібалом у 218 р. до н.е. здійснило перехід з

!спанії через Альпи до !талії, де здобуло перемогу над римським

військом при річках Треббії і Тиціні (218), біля Тразіменського

озера (217), при Каннах (216). Після 212 р. до н.е. ініціатива у війні

перейшла до римлян. У 202 р. до н.е. військо Ганнібала було зни-

щено. Карфаген був змушений укласти з Римом мир. Після війни

до 195 р. до н.е. очолював управління Карфагеном.

13Чінгізхан (близько

1155-1227)

—

засновник єдиної Мон-

гольської держави, полководець. На початок 1204 року загарбав

великі території і очолив усіх монголів. У 1206 році його проголо-

сили великим ханом. У 1207-1211 роках він підкорив народи Си-

біру і Східного Туркестану, а у 1211-1215 роках — Північний Ки-

тай. У 1221 році військо Чінгізхана пройшло через Азербайджан і

Грузію і дійшло до Криму, у 1223 році здійснило похід на давньо-

руські землі і завдало поразки давньоруським князям (Мстислав

Мстиславович Відважний, Данило Романович Галицький та інші)

573

і половцям на річці Калка (нині Кальчик, притока річки Кальміус

на території Донецької області).

14Тамерлан

(1336-1405)

—

середньоазіатський державний

діяч і полководець. У 1370 році перейняв на себе титул еміра і

став правителем Мавераннахра. Столицею держави Тамерлана

був Самарканд. Внаслідок трьох походів (1389, 1391, 1394-1395)

розгромив Золоту орду. У кінці правління його держава включа-

ла Мавераннахр, Хорезм, Хорасан, Закавказзя, Гран і Пенджаб.

Похід на Китай, розпочатий у 1404 році, через смерть Тамерлана

був припинений. Похований у мавзолеї Гур-Емір у Самарканді.

15Яворницький Дмитро Іванович (1855-1940) — український

історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник. Закінчив

Харківський університет (1881), академік Академії наук України

(1929). Більшість праць присвятив історії Запорізької Січі: «За-

поріжжя в залишках старовини та переказах народу» у 2-х то-

мах (1888), «!сторія запорізьких козаків» у 3-х томах (1892-1897),

«Лван Дмитрович Сірко — славетний кошовий отаман війська за-

порізьких низових козаків» (1894), «Вільності запорізьких коза-

ків» (1898), «До історії степової України» (1929) та інші. Його вірші

увійшли до збірки «Вечірні зорі» (1910). Написав роман «За чу-

жий гріх» (1907), повісті «Де люди, там і лихо» (1911), «Поміж па-

нами» (1911).

16Конде Луї ІІ Бурбон (1621-1686) — французький полково-

дець, принц. У період Тридцятилітньої війни 1618-1648 років фран-

цузькі війська на чолі з Конде одержали низку перемог: при Рокруа

(1643), Фрейбурзі та Ньордлінгені (1644-1645), Дюнкерку (1646),

Лансі (1648). Ці перемоги прискорили укладання Вестфальського

миру 1648 року. Конде особисто знав Богдана Хмельницького.

17Дюнкерк — портове місто на півночі Франції. Засноване у

Х столітті на березі протоки Па-де-Кале, яка разом з протокою

Ла-Манш з'єднує Північне море з Атлантичним океаном.

18Яничари — регулярна турецька піхота. кнувала з 2-ї поло-

вини ХП/' століття до 1826 року.

19Курінь — велика довгаста будівля, в якій жили запорізькі

козаки в Січі.

20Каменецький кат — так називали козаки турецького султа-

на за руйнування Кам'янця-Подільського.

574

21Терещенко Микола Іванович (1898-1966)

— український

письменник і перекладач. Навчався в Київському політехнічно-

му інституті (1917-1922). Друкуватися почав у 1918 році. Твори:

«Лабораторія» (1924), «Поеми» (1935), «Дівчина з України» (1942),

«Серце людське» (1962) та інші. Перекладав твори французьких,

білоруських і російських поетів. У 1961 році в журналі «Всесвіт»

(№№3, 6, 9, 12) з «Антології французької поезії» в перекладах і

переспівах Миколи Терещенка надруковані поезії 65 французь-

ких поетів з їхніми творчими біографіями.

22Чайка — річкове веслове дерев'яне судно запорізьких коза-

ків ХУІ-ХУП століть, пристосоване для морських походів. Осна-

щувалося 12-15 парами весел та змінною щоглою заввишки до

4 метрів з прямим вітрилом, яке ставили при попутному вітрі.

Довжина до 20 метрів, ширина 3-4 метри, екіпаж 50-70 козаків.

Озброєння: 2-6 легких гармат (фальконетів).

23Августа 1 дня — за старим календарним стилем.

24Ц.п.в. — царська пресвітла величність.

25Рішельє Арман Жан дю Плессі (1585-1642) — французь-

кий державний діяч, кардинал з 1622 року, герцог з 1631 року, іде-

олог абсолютизму. У 1624-1642 роках очолював королівську раду,

був фактичним правителем Франції. Зміцнюючи абсолютизм,

ліквідував політичну організацію гугенотів та припинив свавілля

феодальної знаті, жорстоко розправлявся з повстаннями селян,

зміцнив централізацію країни. Реорганізував державний апарат,

підвищив статус королівських службовців. Сприяв розвитку ма-

нуфактур, торгівлі, підвищенню культури, колонізації Канади.

У 1635 році заснував Французьку академію. Вів боротьбу проти

гегемонії Габсбурґів у Європі. За його ініціативи Франція з 1635

року прийняла участь у Тридцятилітній війні 1618-1648 років та

очолила антигабсбурзьку коаліцію. Основні принципи політики

абсолютизму виклав у своєму «Політичному заповіті».

26Мазаріні Джуліо (1602-1661)

— французький державний

діяч. Син сицилійського дворянина. З 1640 року на службі у Фран-

ції. З 1641 року — кардинал. З 1643 року — перший міністр фран-

цузького уряду, фактичний правитель країни за часів короля

Людовіка XIV. Запроваджував політику зміцнення абсолютизму.

Жорстоко придушив низку народних повстань та змову феодаль-

575

ної знаті у 1643 році. У 1648-1653 роках вів боротьбу з Фрондою —

політичним рухом проти абсолютизму. У зовнішній політиці на-

магався установити гегемонію Франції в Європі.

27Флейт

—

морський трищоглий вітрильник Нідерландів

XVI-XVIII століть. У військовому флоті застосовувався як транс-

• Предыдущая
• 107/128
• Следующая