Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 30
- Предыдущая
- 30/30
Изменить размер шрифта:
30
ТОРБИН БРАТ
Докучило підшивати
Подертії сита,
Пішов циган молотити
За торбину жита.
Пішов таки недалечко -
До свого сусіда...
От молотить та й молотить
Зрання до обіда.
Перекинув, може, з копу,
Хтів би й попоїсти,
Та господар, як на збитки,
Не дає i cicти.
То наймита з ним поставить,
А то сам молотить.
Потягає бідний циган,
Аж піт з нього котить.
Перекинув копи зо дві,
Ба вже i смеркає.
«Чи не годі з нас, панотче?» -
Cipoмa питає.
I господар спочив добре
Та й до нього каже:
«Помолотим іщe трохи,
Заким сонце ляже».
Знов молотить бідний циган,
Аж піт з нього котить,
Виглядає поза хату,
Ба вже й місяць сходить.
Іскривився сіромаха,
Спину нагинає.
«Чи не годі з нас, панотче?»
«Або що?» - питає.
«Та щось,- каже,- не то світить
Край ваших віконців!»
«Як то,- каже,- не то світить?..
Та ж то братик сонців!»
Коли братик - так i братик,
Нічого чинити;
Мусив бідний циганюга
Всю ніч молотити.
На другий день той iз хати,
А циган у хату.
«А, здоровенью, панотче!
Чи не можна б плату?»
«Можна,- каже,- чом не можна,
Як не дати плати?
Ходім,- каже,- до засіка,
Будем насипати».
Прийшов циган до засіка,
Торбу підставляє.
Пішов гарнець, пішов другий.
«Чи годі?» - питає.
«Насипайте іще»,- каже,-
Сипле той i п’ятий.
Ба вже сипле i дев’ятий,
«Чи не годі, брате?»
«Hi, не годі!» Насипає
Цілу мipкy жита.
Коли гляне - аж там торба
До мішка пришита.
І скривився пан господар,
Голову схиляє.
«Чи не годі із вас, куме?»
«Або що?» - питає.
«А щось,- каже,- ваша торба
Та підшита чорним...»
«Підшитая?.. Насипайте!..
Та ж то братик торбин!»
30
- Предыдущая
- 30/30
Перейти на страницу:
