Выбери любимый жанр

Приказки - Руданський Степан Васильевич - Страница 16


Изменить размер шрифта:

16

27 февр[аля]

СУХОДОЛЬСЬКИЙ

Згинув шлях­тич Су­хо­дольський,
Вже в костьолі тіло,
І з-під неб­ка ксьондз нав­ко­ло
Поглядає сміло.
Далі мо­ву за­чи­нає,
Тільки не по-польськи,
Зачинає по-ла­тині:
«Ubi Suc­ho­dols­ki?» [20]
І пог­ля­нув ще нав­ко­ло:
«Ubi Suc­ho­dols­ki?»
Далі ще раз кру­гом гля­нув:
«Ubi Suc­ho­dols­ki?»
Аж п’янич­ка їден слу­хав:
«Ubi» все та «ubi»,
Далі й ка­же: «Знаєш, ubi?
У чор­товій губі!»
«Lzesz, gal­ga­nie! [21] Він у бо­га! -
Ксьондз відповідає. -
Враз з свя­ти­ми йо­го хва­лить
І на ар­фу грає!»
А п’янич­ка по­хи­лив­ся,
За ліхтар узяв­ся.
«Та не знаю, хто з нас gal­gan, -
Сміло обізвав­ся, -
Бо покійник не знав то­го,
Як і дуд­ку взя­ти,
Та де йо­му пе­ред бо­гом
Ще й на ар­фу гра­ти?»

КСЬОНДЗІВ НАЙМИТ

Ксьондз і пані по­кой­ова
На мшу поспіша­ють,
На відході до по­кою
Слугу зак­ли­ка­ють.
І тут пані йо­му ка­же,
Щоб набіл заб­ра­ти
І ко­неч­не до обіду
На рин­ку про­да­ти.
А ксьондз йо­го по­си­лає
З квит­ком до Да­ви­да
Та узя­ти око м’яса
Каже йо­му в жи­да.
Пішов слу­га до Да­ви­да -
Не ску­рав нічо­го,
Виніс набіл про­да­ва­ти -
Не ста­ло і то­го.
Прибігає до костьолу,
Глядить свої пані,
Аж ксьондз як­раз на ту по­ру
Стоїть на ка­занні.
І так чу­ло мо­ву мо­вить:
«Czego ty, czlo­wi­ec­ze?
Czego chod­zisz, cze­go szu­kasz
Na tym marnym swi­ecie?» [22]
А слу­га на весь костьол:
«Та ж пані шу­каю!
Бо сме­та­на вся про­па­ла
І сам про­па­даю».
«Тс!.. Тс!..» А ксьондз го­во­рить:
«My nie wi­emy sa­mi,
Lecz co Da­vid na to po­wie,
Jego pos­luc­hamy!» [23]
«О, вже, па­не! - слу­га ка­же. -
Ваш Да­вид хо­ро­ший!
Не дам, ка­же, не дам м’яса -
Давай пер­ше гроші!»

ПЕКЕЛЬНА СМОЛА

Раз на мові ксьондз ка­зав:
«Не впи­вай­тесь, лю­ди!
На тім світі вам смо­ла
Замість ви­на бу­де!»
Ото який­сь і захтів
Смоли скуш­ту­ва­ти,
Каже собі два бич­ки
За де­неж­ку да­ти.
Випив один - не біда,
Другий ви­пи­ває…
Посмакував не­бо­рак,
Далі про­мов­ляє:
«Та гірка во­на, гірка!
А все ж не ту­жи­ти:
Як втяг­неться чо­ловік,
То й то бу­де пи­ти!»

МАЗУР НА СПОВІДІ

Сповідав ксьондз мо­ло­дий
Мазура ста­ро­го.
«Що ж,- пи­тає,- чуєш ти
За со­бою зло­го?»
«А нічо­го!.. Та і що ж
Злого чу­ти маю?
Чи в костьолі ко­ли був?
Чи корш­му ми­наю?
Слава бо­гу, гос­подь крив:
Того не бу­ва­ло…»
«Ах ти, грішни­ку та­кий!
Чи ж то­го ще ма­ло?
А ще більше? Мо­же, й звів
Чужую ди­тин­ку?»
«Хотів тілько - та ку­ди!
Не твоїх літ, син­ку!..»
Підірвався з місця ксьондз
Та хвать за чуп­ри­ну!
Та як йо­го роз­ма­хав -
Аж на­се­ре­ди­ну!
А той чу­ба за­гор­нув.
«Правда,- ка­же,- лю­ди.
Хто із блаз­ня­ми зай­де,
То й сам блаз­нем бу­де!»

МАЗУР У БОЛОТІ

Застряг ма­зур у бо­лоті,
Хуру підпи­хає
Та й до по­мочі До­ро­ту
Святу уп­ро­шає:
«Свята пан­но, - ка­же, - пан­но!
Святая До­ро­та!
Будь лас­ка­ва на­до мною,
Вирятуй з бо­ло­та!»
Ані з місця йо­го коні!
Нічого ро­би­ти,
Давай тоді An­to­ni­ego
На поміч про­си­ти.
Підпер ху­ру та як крик­нув:
«Swiety мій Ан­тоній!
Вирятуй хоч ти з бо­ло­та
Мої бідні коні!»
То від кри­ку коні рап­том
Рушили з бо­ло­та.
А він ка­же: «От що хло­пець!
Не то, що До­ро­та!»

КРИВА БАБА

Раз до ксьондза заб­ре­ла
Кривая на но­ги
І, бідная, на дітей
Просила підмо­ги.
А ксьондзові гро­шей жаль, -
Давай її вчи­ти,
Як каліці із дітьми
В білім світі жи­ти.
«Лучче, - ка­же, - ти нав­чись
Бабити, змов­ля­ти,
То й на се­бе, й на дітей
Будеш гроші ма­ти!»
«Де ж нав­чи­тись, па­не мій?
Дайте мені ра­ду!»
«Що учи­тись? Ти змов­ляй
Хоч так, для прик­ла­ду:
«Пробіг пес че­рез овес -
Не шко­ди­ло псові,
Най же шко­ди не бу­де
І то­му вівсові».
Пішла ба­ба - і ку­ди!
Як свя­та, ку­рує;
Пройшло уже кілька літ,
Ба, і ксьондз хо­рує;
Така ґуля, як ку­лак,
В горлі йо­му сіла…
Лічать-лічать дох­то­ри,
А все ґуля ціла.
Далі вдав­ся до бабів,
Нічого чи­ни­ти…
От при­хо­дить і кри­ва
Слабого лічи­ти.
Ксьондз, до ли­ха, вже за­був;
Вона не пи­тає,
Каже вий­ти з ха­ти всім,
Сама за­чи­нає:
«Пробіг пес че­рез овес, -
Не шко­ди­ло псові,
Най же шко­ди не бу­де
І то­му вівсові!»
Подивився сла­бий ксьондз:
«А, то ти, зо­зу­ля?»
Та як враз за­ре­го­тав -
Так і трісла ґуля!
вернуться

20

- Де Су­хо­дольський? (лат.)

вернуться

21

- Бре­шеш, негідни­ку! (польськ.)

вернуться

22

- Чо­го ти, чо­ловіче?

Чого хо­диш, чо­го шу­каєш

На цьому мар­но­му світі? (польськ.)

вернуться

23

- Ми не знаємо,

Але що на це ска­же Да­вид,

Послухаймо йо­го! (польськ.)

16
Перейти на страницу:
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело