Лірникові думи - Руданський Степан Васильевич - Страница 23
- Предыдущая
- 23/25
- Следующая
Изменить размер шрифта:
23
XXIІ
І у нас багатий вечір
Каждий рік буває.
І господь в керницях воду
В вино претворяє.
Лиш не знати, в яку пору,
В якую годину,
Щоб послати до керниці
З відрами дівчину.
Було раз уже пізненько,
Каганці згасали,
А подекуди хрещені
Вже й позасипляли.
Лиш в їдній убогій хаті
Скалочка диміла.
І на лаві при вечері
Вся сім'я сиділа.
І що господь дав - із'їли,
Стали воду пити.
І напились, помолились -
Тра начиння мити.
А при хаті на ту пору
Ні краплі водиці.
Взяла дівчина відерця,
Пішла до керниці.
І набрала, і приносить,
В діжку виливає...
Коли дивиться - з відерця
Вино витікає.
Взяла друге... ні!
у другім Чистая водиця.
І убогі вечір мали
Такий, як годиться.
XXІІІ
Ба ще й друге в світі чудо
В вечір сей буває -
Вся худоба меж собою
В північ розмовляє.
Лиш послухати їх мову
Хто цікавість має,
Незабаром після того
Нагле умирає.
Був їден колись цікавий
Мову тую знати;
І приходить під обору,
І став вартувати.
І от віл їден піднявся,
Тяженько зітхає:
«Чого, брате, так зітхаєш?» -
Другий віл питає.
«Як же ж мені не зітхати,-
Каже той до того.-
Завтра в яму повеземо
Господаря свого».
І почув він - душа стала
Лиш на волосочку.
Біжить в хату: «Жінко, жінко!
Дай білу сорочку!»
Вмився, вбрався, як до смерті,
Богу помолився
І ще до світа, до рання,
В труні опинився.
Плаче жінка, діти плачуть,
Полежав він добу,
І ті самі воли везли
Його тіло к гробу.
XXIV
Проминуло неділь з десять,
Може, й ще неділя,
Як Христос-господь заходив
На теє весілля.
І зібрав він тьму народу,
Тьму неізчислиму.
І із ними іде в місто,
Місто Русалиму.
І зачали діти з вербів
Гіллячки ламати,
І ламати - і під ноги
Господу кидати.
А господь гіллячки тії
Всі благословляє.
Напослідок сам нагнувся,
Їдну підіймає.
І потріпав Петра нею,
І став промовляти:
«Ще лиш тиждень - і Великдень
Ви будете'мати...»
А Петро підняв гіллячку
І Павла став бити,
Злегка бити і те саме
Йому говорити.
І зачали і всі люде
Вербу підіймати,
Підіймати, злегка битись,
Да і примовляти:
«Ой верба б'є, а не я б'ю!
Ще лиш тілько тиждень -
І наступить, і настане
В нас святий великдень...»
XXV
А тим часом бог приходить
Під тecoвi брами,
Входить в місто, а у місті
Аж кишить жидами.
I став господь їм казати,
Щоби Bipy мали,
Щоб на нашу святу Bipy
Bci поприставали.
Лиш «жид жидом», як той каже:
Віри не зміняє
Та ще й кпитися, поганий,
3 господа гадає.
Ніяково й говорити,
Що вони зробили:
Взяли товстую жидівку,
Коритом накрили.
I приводять Христа-бога,
Просять угадати,
Що б за диво під коритом
Мало в них лежати.
А господь подумав трохи,
Так coбi нібито,
Далі сміло жидам каже:
«Свиня під коритом!»
Жидова зареготіла,
Вдруг корито зняла,
Аж з-під нього не жидівка,
А свиня устала.
I бог вийшов з Русалими,
Вийшов, іде к морю,
К далекому іде морю,
На високу гору.
XXVI
А жидова, як те море,
Боввани збиває,
Лиш погляне на корито -
Пейси обриває.
I гадають вони думу,
Як його зловити.
Аж являється Іуда
I став говорити:
«Я вci сховки його знаю,
Не журіться, люди,
I продам його на муки,
Тілько плата буде!»
I на тридцять рублів рівно
Ціну тую збили,
I прокляті проклятому
Сріблом відлічили.
І нечистий злую душу
Ніби маслом маже,
І згорнув Іуда гроші
І рабину каже:
«В четвер, рівно вопівночі,
Будьте ви готові,
А тим часом, добрі люди,
Будьте ми здорові!»
вернуться
23
- біблійний первосвященик, один із суддів Ісуса Христа.
вернуться
24
- Іуда Іскаріот, один із 12 апостолів, який продав Ісуса Христа за 30 срібняків; його образ став символом зрадництва.
23
- Предыдущая
- 23/25
- Следующая
Перейти на страницу:
