Лірникові думи - Руданський Степан Васильевич - Страница 12
12
IV
Наступає тиха нічка,
Світять ясні зорі,
І в тумани, як в намітку,
Завинулись гори.
От і місяць із-за моря
Череп підіймає
І на цвинтар під горою
Сумно поглядає.
Було пусто меж гробами,
Вмерці міцно спали,
Лиш купець дивний з Давидом
Через них ступали.
І приходять в середину
Цвинтаря старого,
І зачав купець будити
Каждого вмерлого.
І говорить: «Встаньте, люде!
Встаньте, божі діти!
І мене з царем Давидом
Вірно розсудіте».
І розкрились старі гроби,
Вмерці повставали,
Вмерці встали, в ноги впали
І купцю сказали:
«Боже вічний, боже дивний.
Праведний ти боже!
Хто тебе, правдивий боже.
Осудити може?!
Не тебе нам, але нас ти
Будеш всіх судити,
Як захочеш кості наші
З гробу воскресити».
І пізнав цар, з ким судився.
Богу поклонився,
І відтоді зачав жити,
Мов переродився.
V
Замовчали у Давида
Скрипка і цимбали,
І в палацах тілько гуслі
Набожно бриньчали.
І зачав Давид на гуслях
Пісні вигравати,
І в тих піснях силу божу
Дивну вихваляти.
А часами, як прийшлося,
Грав і не святую,
І списував тії піснін
В книжку у їдную.
І убралась книга в пісні,
Ніби небо в зорі,
І розрізав Давид книжку,
І кидає в море.
Їдні листи утопали,
Другі випливали,
І котрі лиш випливали -
Ангели збирали.
І зібрали, богу дали,
Став господь читати,
Прочитав - і нам, хрещеним,
Казав передати.
І тепер у каждій церкві
Пісні ті знайдуться
І ті пісні цар Давида
Псавтирою звуться.
VI
І говорить бог і господь:
«Царю і пророче!
Проси в мене, мій пророче,
Чого серце хоче».
А в Давида, слава богу
Вволю було всього,
Були й дочки, лиш не було
Сина ні їдного.
І зачав Давид молитись
Господа благати
І просити його щиро,
Щоб три сина мати.
Щоб їден син був найкращий,
Другий - наисильніший,
А щоб третій син у него
Був найрозумніший.
І вислухав бог Давида
З небесного трона
І Іосип був найкращий,
Самсон - найсильніший,
Соломон, його- мізинець
Був найрозумніший.
І найстарший син Іосип
Завідував снами.
І тепер іще остався
Звичай межи нами,
Що як тілько коли-небудь
Сни страшнії маєм,
Пробудившись, не встаючи,
Тричі примовляєм:
«Що приснилось, то приснилось,
Нехай святий Йосип
Розтолкує й на все добре
3 злого переносить».
VII
Середущий син Давида
В війнах лиш кохався
І ходив по цілім світі,
Всюди воювався.
Наостаток в нашу землю-
Дніпром припливає,
Але тілько з води вийшов -
Аж лев надбігає.
Самсон кинувся на него,
Наступив ногою,
Роздер пащу, і із пащі
Пішла кров рікою.
А тим часом йому руки
Й ноги обімліли,
І в минуті лев з Самсоном
Вічне скаменіли.
А потому зійшлись люди,
Київ збудували,
Но льва того і Самсона
3 місця не рушали.
І тепер Самсон льва того
Дере пащу, і із пащі
Б'є вода рікою.
(4 жовтня 1856 р.)
4. ПРЕМУДРИЙ СОЛОМОН
І
Ще цариця Соломона
На світ не родила,
Лиш надію тілько мала,-
По саду ходила.
І ходила, й говорила
З панею їдною,
Котра з паном, своїм мужем,
Жила не з правдою.
Аж приходить покоївка
І оповідає,
Що йде пан той до палацу
І пані шукає.
І цариця тії пані
Дала свою раду:
Ісховатися від мужа
В вишневому саду.
А сама йде до палацу,
Пана запрошає.
«Що нам скажеш, добрий пане?»-
Весело питає.
А пан низько поклонився,
Як царям годиться,
І говорить: «Будь здорова,
Ясная цариця!
Я не маю що казати:
Я прийшов питати,
Чи у тебе мої жінки
Часом не видати?»
«Ні, нема тут, милий пане!» -
Вона відвічає,
А тим часом голос з неї
Стиха промовляє:
«Твоя жінка у садочку,
Можеш пошукати.
Яка жінка твоя, пане,
Така й моя мати!»
Чи почув пан, чи ні теє,
Що дитя казало,
Лиш цариці після того
Дуже кепсько стало.
вернуться - (староєврейське - Шимшон) - давньоєврейський міфічний герой, син царя Давида. За біблійною легендою, мав надзвичайну фізичну силу.
вернуться - (давньоєврейське - Шеломо; близько 976-935 до н. е.) - цар Ізраїльсько-Іудейської держави (близько 960-935 до н. е.). Син царя Давида. За традицією, йому приписують ряд творів, що входять до Біблії: «Книга притч», «Книга премудрості», цикл любовно-весільних пісень («Пісня пісень») та ін. Ім’я Соломона в переносному значенні - синонім мудрості.
вернуться - І тепер іще він тисне
Лева під ногою...- Йдеться про пам’ятку архітектури і гідротехнічного мистецтва «Самсон» на Червоній (колишній Контрактовій) площі у Києві. Збудована у 1748-1749 рр. архітектором Григоровичем-Барським. На початку XIX ст. усередині павільйону було поставлено дерев’яну скульптурну композицію «Самсон роздирає пащу лева». У 1981 р. фонтан було відновлено в первісному вигляді (автор проекту архітектор В. П. Шевченко). З фонтаном пов’язано багато переказів (вважалося, наприклад, що той, хто вип’є води від «лева», залишиться жити в Києві). Переказ про походження цього фонтану використав також І. С. Нечуй-Левицький у повісті «Кайдашева сім’я».
12
Перейти на страницу:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25
