Многії літа. Благії літа - Дочинець Мирослав Іванович - Страница 12

• Предыдущая
• 12/15
• Следующая

У п’яниці цураві ногавиці.

Много цвіте, а мало достигає.

Чим ся сказиш (зіпсуєш), тим ся і поправиш.

Очам страшно, а руки вчинять.

Із-за дурної голови ноги не мають спокою.

Нехотя-нехотя з’їж і крихотя.

Де хліб і вода — не буде голода.

Цімбори (друзі) — злодії твого часу.

Кіть не маєш ворогів — щастя тя лишило.

Якщо чоловік знає міру, то знає все.

Жити надійся, вмирати ладися.

Хижа не церква, люди — не ангели.

Над іншими посмієшся — над собою поплачеш.

Імив — тягни, зірвалося — не твоє було.

Кінь на чотирьох ногах, а шпортається.

Коби здоров’я, а гріхи будуть.

Доки молотиш, доти чир колотиш.

Де все гостина — там голод дихає в спину.

Многі ворони і коня вбалять.

Кого болить, най ся гоїть, а ко ся лічить — тот ся калічить.

Не той сильний, ко б’є, а той, ко удержить.

Ко ніж має, тот і солонину ріже.

Ніщо так не гріє, як лопата.

Душа не зношується, як топанки.

Розум силі не завада.

Ситий пес із горазду біситься.

Під кінець батуг лускає.

Маленька грудка, але сиру.

Щербатий погар не б’ється.

Здоровому кірочка, хворому — курочка.

Хоч горі, хоч долі — не є так як домі.

Глибока вода не каламутиться.

Покора стіну пробиває.

Розумний пес на вітер не гавкає.

Чесному честь і під лавицею.

Добре далеко розходиться, а недобре ще далі.

Робиш добро — не лайся. Робиш зло — зла варуйся.

Добре діло роби сміло.

За науку цілуй в руку.

Мовчання гнів гасить.

Не обходь живого, не глядай мертвого.

Чужоє не бери, своє не попусти.

Зароблена копійка ліпша за крадений рубель.

Вечерю не зич — без боргу встанеш.

Ліпше своє латаноє, як чужоє хапаноє.

Кедь робиш махом — піде прахом.

Не лакомся, Грицю, на дурницю.

Правду в болоті не затопчеш.

Ко бреше — тому легше. А ко правдує — бір дує.

Пси виють, а місяць світить.

Вола в’яжуть мотузом, а чоловіка — словом.

Ко мовчить, тот двох навчить.

Не роби з писка вершу.

Від теплого слова і лід розмерзне.

Слово старше за гроші.

Тихо ходи, густо міси.

Не крути словом, як пес хвостом.

Не кажи, що знаєш, та знай, що говориш.

Дурний язик голові не цімбор.

Орел мух не ловить.

Що буде, те буде, а двох смертей не буде.

Пішого орла і ворона клюне.

На смілого пес гавкає, а бояжка кусає.

Кедь боїшся — не роби, а зробив — не бійся.

Не все, що сіре, вовк.

І смілого вовки з’їдять.

Ко зі страху вмирає, то тому свині дзвонять.

Держи ноги в теплі, голову в холоді, черево в

голоді — не будеш хворіти, будеш довго жити.

Менше ходи в гості — здоровіші будуть кості.

Череп’я довше живе, як цілий горнець.

Як на душі, так і на тілі.

Весело думаєш — здорово живеш.

Краса до вінця, а розум до кінця.

Який корч, такий і прутик.

Від кривого дерева крива й тінь.

Немає ліпшого цімбора як добра жона.

Живіть між собою як риба з водою.

Хижу руки підпирають.

Чоловік пахне вітром, а жона — димом.

Від свого роду не бреди через воду.

Хто приходить рано, тому дано.

Звідки прийшло, туди й пішло.

Не звідай старого, звідай толкового.

Позирай під ноги: гроші не найдеш, зате ніс не розтовчеш.

Не все перескакуй, деколи й перелізь.

Не бійся, не журися, але сокотися.

Наперед не висувайся, а ззаду не лишайся.

Ко звідає, тот не блудить.

Не кивай нікого і не бійся нічого.

Ко в дорозі, тот і під возом, і на возі.

Далеко, та легко, а близько — та слизько.

Ко куртим путьом ходить, тот дома не ночує.

Пожалієш гвоздик, загубиш підкову.

Коли орати, а коли на пищальці грати.

Ко сіє, тот ся надіє.

Не земля родить, а руки.

Чужим потом не нагрієшся.

Срібло-злото тягне в болото.

Біда вимучить, біда й виучить.

Голого ремінь гріє.

Яка приправа — така й потрава.

Добре все знати, та не все робити.

На чужій стороні поклонися й вороні.

Кедь мусиш, то й камінь укусиш.

На чужому полі неє волі.

З панами не міряйся руками.

Когут не запіє, а день буде.

Біда розум гострить.

На всяку гадину — своя рогачка.

Глядай не долю, а волю.

З однієї рісочки вінок не сплетеш.

Дома і солома їдома.

Вчися не до старости, а до смерти.

Яка головочка, така й бесідочка.

Доки розумний думає, дурний уже робить.

Порожня бочка шумить, а повна мовчить.

Око далеко видить, а розум дальше.

Ранній пізньому не кланяється.

Без роботи день роком стає.

Яка лата, така й плата.

Слова — блудо, а робота — чудо.

Дерево родить, а чоловік робить.

Раннє потя росу п’є, а пізнє — сльози.

Роботі як не сядеш на горб, то вона тобі сяде.

Не вчи ученого їсти книша печеного.

Ремесло — не коромисло, плече не давить.

Чужими руками добре гада імати.

Зроби днесь, а з’їж завтра.

Ліпше нині воробок, чим завтра голубок.

Не наївся — не налижешся.

Ко міняє, тот не має.

Честуй учителя, як родителя.

Коваль клепле доки тепле.

Як не народився з головою, не бери руками.

Серенча без розуму — дірява тайстра.

Чекай, неборе, долі в дірявій льолі.

Найшов — не скач, загубив — не плач.

Щастя розум відбирає, а нещастя вертає.

Жура сорочку не дасть.

Від жури й кучері січуться.

Заздрий від чужої серенчі сохне.

Не все кивай, що по воді пливе.

Залізо іржа їсть, а заздрість чоловіка.

Від скупості серце кам’яніє.

Скупі складають, а щедрі з’їдають.

Менше вкусиш, скорше прімкнеш.

Німа, глуха — менше гріха.

Тихий комар, а в вухо залізе.

Грань і під попелом добра.

Не позирай високо — запорошиш око.

І когут на смітті гордий.

Чим більше мачку гладиш, тим вище горб піднімає.

Хвалену дзяму на двір уливають.

Чужого не гуди, свого не хвали.

З пустої трави не буде доброго сіна.

Ганьба — не дим, а очі їсть.

Свині все полуденок.

Скорий спіх — челяді сміх.

Бійся пса того, що лащиться.

На язиці медок, а на гадці ледок.

На мед мух імають.

Ко знає брехати, тот знає і красти.

У закритий писок муха не залетить.

Порожній млин і без вітру меле.

Сила воляча, а розум курячий.

Куди вітерець, туди й розумець.

У сердитого й коліна гострі.

На готовий хлібець найдеться їдець.

Гуня лежить, а дурень дрижить.

Сюди ник, туди ник — день невелик.

Голоден — робити не годен, як ся наїв, то лиш би сидів.

Лежача борона скоро заіржавіє, лінивий чоловік скоро постаріє.

Хто терпен, той спасен.

Біг високо, цар далеко.

Із честю підеш через світ, а без чести ані до сусід.

Із чужого коня лізь серед болота.

Ситий голодному не вірить.

Що очима видить, руками не лишить.

На двох конях не всидиш.

Поїв сметану, поїж і дзер. Прибери пня, дані му ім’я.

Може рости і шовкова трава, як мого коня не буде.

Єдиначок — шибенячок.

Любімося по-братськи, а рахуймося по жидівськи.

Не все тот їсть колач, кому ся пече.

Де хліб та вода, там не є голода.

Не смійся на похороні, не плач на свадьбі.

Благоє теля дві корови уссе, а норовоє і єдну не годно.

Тяжка тайстра повна, порожня тяжча.

Коби здоров’я, гріхи будуть.

Не дай Боже з Івана пана.

Научить біда попити, коли нічого ся вхопити.

Людей доста, лише чоловіка мало.

У круте дерево кривий клин б’ють.

На голого дриґота.

Дурного не ради, розумного не вчи.

Жіноча краса, чортів престіл.

Не фарбуй білим біле.

(Сохташ — це повір’я, звичай, але не забобон)

• Предыдущая
• 12/15
• Следующая