Янтарне скло - Пулман Филип - Страница 12

• Предыдущая
• 12/111
• Следующая

Останнє, що він очікував почути, — це стукіт у маленькі дверцята.

Утім, він тієї ж секунди подивився у вічко дверей, водночас повернувши вимикач іншого газового ріжка, і площадка за дверима освітилася. Вартовий побачив три постаті у каптурах, що несли четверту, на вигляд хворого чи пораненого. Роздивитися краще чомусь було важко.

Перший із прибульців відкинув каптур, і вартовий побачив знайоме обличчя, але все одно вислухав пароль. Прибулець сказав:

— Ми знайшли його біля сірчаного озера. Каже, що його звати Баруг і в нього є термінове повідомлення для лорда Ізраеля.

Вартовий відімкнув двері, і його деймон-тер'єр затремтів, спостерігаючи за тим, як три прибульці ледве протягли свою ношу крізь вузький вхід. Зрозумівши, кого вони принесли, деймон мимоволі тихо заскиглив: вартовий побачив пораненого ангела. Його ранг був низьким, а можливості обмеженими, але це все одно був ангел!

— Покладіть його у сторожці, — наказав вартовий, і коли це зробили, взяв до рук слухавку телефонного апарата й доповів про те, що сталося, черговому офіцерові.

На найвищому бастіоні фортеці стояла башта з адаманту. Один-єдиний проліт сходинок вів до невеличкої квартири, вікна кімнат котрої виходили на всі чотири сторони світу. У найбільшій кімнаті стояли стіл, стільці та скриня з мапами, у другій — похідне ліжко. Крім того, у квартирі була невеличка ванна кімната.

У великій кімнаті башти сидів над купою паперів лорд Ізраель та дивився на начальника своєї служби розвідки. Над столом нависала гасова лампа, а жаровня з жаринами підтримувала в кімнаті прийнятну температуру. На штирі, що стирчав зі стіни в кутку кімнати, сидів маленький яструб синього кольору.

Розвідника звали лорд Роук. У нього була незвичайна зовнішність — його зріст не перевищував відстані між кінчиками розставлених пальців руки, до того ж від був худий, як бабка, але інші офіцери лорда Ізраеля ставилися до нього з величезною повагою. Можливо, однією з причин цього було те, що його п'яти були озброєні отруйними жалами.

Він мав звичку сидіти на столі, а на будь-яке звернення, окрім найшанобливішого, відразу реагував, пускаючи в хід гострий, злий язик. Він і його родичі, галівесп'яни, мали обмаль якостей гарних шпигунів — певна річ, за винятком їх надзвичайно малого розміру. Усі вони були такими гордовитими й образливими, що якби вони були звичайного людського розміру, то навряд чи спромоглися б не привертати до себе уваги.

— Так, — виблискуючи очима-бусинками, сказав лорд Роук чітким, різким голосом, — я знаю про вашу дитину, мілорде Ізраель. Насправді я знаю про неї більше, ніж ви.

Лорд Ізраель подивився прямо на ліліпута, і той зрозумів, що лише стриманість хазяїна фортеці врятувала його від неприємностей: сила погляду лорда Ізраеля була такою, що Роук утратив рівновагу й, аби не впасти, змушений був обпертися об келих із вином, що стояв на столі. За мить вираз обличчя лорда Ізраеля вже був м'яким і добрим, майже дитячим, але відтоді розвідник поводився обережніше.

— Поза всяким сумнівом, лорде Роук, — відповів лорд Ізраель. — Але з незрозумілих для мене причин дівчинка є об'єктом пильної уваги Церкви, і мені треба дізнатися, чому це так. Що про неї кажуть?

— У Магістраті ніколи не було одностайності — один відділ каже одне, інший досліджує щось зовсім інше, і всі намагаються тримати свої відкриття в таємниці від решти. Найактивнішими підрозділами є Консисторський Суд Благочестя та Товариство Дій Святого Духа, і в мене є шпигуни й там, і там, — промовив лорд Роук.

— Отже, ви завербували члена Товариства? — спитав лорд Ізраель. — Вітаю вас. Досі вони були непохитними.

— Мій шпигун у Товаристві — леді Салмакія, — сказав лорд Роук. — Це дуже кваліфікований агент. Якось вона наблизилася до одного сплячого священика та вступила в контакт із його деймоном-мишею. Мій агент повідомила мені, що, на її думку, цей чоловік практикує заборонений ритуал, спрямований на те, щоб викликати Мудрість. У критичний момент леді Салмакія з'явилася перед священиком, і тепер той гадає, що може спілкуватися з Мудрістю, коли схоче, і що та має форму галівесп'янки та живе на його книжковій полиці.

Лорд Ізраель посміхнувся та спитав:

— І що вона дізналася?

— Товариство гадає, що ваша дочка — найважливіша з усіх дітей, що будь-коли жили. Вони вважають, що наближається величезна криза й що доля світу залежатиме від того, як дитина поводитиметься в ті часи. Що ж до Консисторського Суду Благочестя, він наразі проводить дослідження, опитуючи свідків із Больвангара та інших місць. Мій агент у Суді, шевальє Тіаліс, щодня виходить на зв'язок зі мною за допомогою магнітного резонатора і дає мені знати, про що вони дізнаються. Якщо стисло, мені здається, що Товариство Дій Святого Духа незабаром з'ясує, де ваша дитина, але вони нічого не стануть робити. Консисторському Суду на це знадобиться дещо більше часу, але після цього вони діятимуть дуже рішуче.

— Щойно дізнаєтесь щось нове, відразу повідомляйте мені.

Лорд Роук уклонився та клацнув пальцями, і маленький яструб, що сидів на штирі, розправив крилата злетів на стіл. На ньому були вуздечка, сідло та стремена. Лорд Роук миттю стрибнув йому на спину, і вони вилетіли у вікно, відчинене лордом Ізраелем.

Попри колючий вітер, лорд Ізраель хвилинку постояв біля відчиненого вікна, схилившись над своїм деймоном — сніжним барсом — та граючись із його вухами.

— Вона прийшла до мене на Свольбарді, а я не звернув на неї уваги, — промовив він. — Пам'ятаєш, як це мене шокувало? Мені потрібна була жертва, і перша дитина, що з'явилася там, була моєю власною дочкою… Але коли я побачив, що поруч із нею стоїть інша дитина, а отже, їй ніщо не загрожує, заспокоївся. Може, це була фатальна помилка? Після цього я жодного разу не згадував про неї, але вона відіграє величезну роль, Стелмаріє!

— Подивімося на речі неупереджено, — відповів деймон. — Що вона може зробити?

— Зробити — небагато. Може, вона щось знає?

— Вона вміє читати алетіометр, знає, як це робиться.

— У цьому немає нічого особливого — те саме можна сказати і про багатьох інших людей. Але де, чорт забирай, вона може ховатися?

У двері кімнати постукали, і лорд Ізраель відразу обернувся.

— Мілорде, — звернувся до нього офіцер, що увійшов, — через західні ворота щойно прибув ангел, він важко поранений, але стверджує, що має якомога швидше поговорити з вами.

За хвилину до великої кімнати занесли похідне ліжко, на якому лежав Баруг. Викликали лікаря, але було зрозуміло, що ангел навряд чи виживе: його крила були відірвані, а очі швидко меркли.

Лорд Ізраель підсунув свій стілець ближче та кинув у жаровню жменю трав. Це дало той самий ефект, свідком якого став Віл біля багаття: дим зробив обриси тіла ангела чіткішими, і лорд Ізраель міг бачити, з ким розмовляє.

— Тож, пане, — промовив він, — що привело вас до мене?

— Три речі. Будь ласка, вислухайте їх усі, не перериваючи мене. Мене звати Баруг. Я та мій компаньйон Балтамос належимо до партії повстанців, отже, щойно ви підняли свої прапори, ми відразу стали під них. Але ми бажали принести вам щось цінне, адже наша сила є незначною, і деякий час потому ми спромоглися проникнути до осердя Затьмареної Гори, до цитаделі Господа. І там ми дізналися…

Тут Баруг був змушений зупинитися та вдихнути дим від трав — мабуть, вони надавали йому сил. За мить він повів свою розповідь далі:

— Ми дізналися правду про Господа. Дізналися, що він сховався у кришталевій сфері всередині Затьмареної Гори та вже не керує щоденними справами царства. Тепер він обмірковує великі загадки буття. На його місці опинився ангел на ім'я Метатрон, це він нині править від імені Господа. Так сталося, що я добре його знаю, хоча коли я познайомився з ним…

Голос Баруга обірвався. Очі лорда Ізраеля кидали вогнем-блискавицею, але він стримався та дозволив Барутові продовжити.

— Метатрон пройнятий гординею, — промовив ангел, трохи відновивши сили, — і його честолюбство є безмежним. Чотири тисячі років тому Господь обрав його Регентом, і вони разом розробляли подальші плани. У них з'явився новий задум, і нам із товаришем пощастило про нього дізнатися. Господь гадає, що всі розумні живі істоти стали небезпечно незалежними, тож Метатрон збирається вдатися до набагато активнішого втручання в людські справи. Він наміряється потайки перемістити Господа зі Затьмареної Гори до нової, цього разу постійної фортеці, і зробити з гори бойову машину. На його думку, церкви в кожному світі є слабкими та прогнилими, тож вони охоче підуть на поступки… Він планує організувати в кожному світі постійно діючу інквізицію під безпосередньою орудою його царства. І першою його акцією буде знищення вашої республіки…

• Предыдущая
• 12/111
• Следующая