Арахнофобія - Сорока Юрій В. - Страница 45
- Предыдущая
- 45/45
Изменить размер шрифта:
45
Ярослав розплющив очі. Він лежав на ліжку у своїй кімнаті горілиць, заклавши руки за голову. На стіні мірно відлічував секунди годинник, за вікном шелестіли від ранкового вітерцю віти каштанів. Наталка лежала, притиснувшись до нього й поклавши голову йому на груди. З ласкавою посмішкою дивилася, як він прокидається від сну.
– Доброго ранку, милий!
– Доброго ранку, люба.
Вона зітхнула й погладила шорстку від щетини щоку Ярослава.
– Знаєш, у мене склалося враження, що ти був десь далеко. Десь неймовірно далеко. Але тепер ти повернувся. Адже це так?
– Так, люба моя Наталко, тепер я повернувся, – Ярослав притиснув дружину до себе і поцілував її довгим, повним ніжності цілунком.
23.09.2009.
45
- Предыдущая
- 45/45
Перейти на страницу:
