Выбери любимый жанр

Арахнофобія - Сорока Юрій В. - Страница 27


Изменить размер шрифта:

27

– Тобі невідомо, як важко утримувати себе в рамках, коли твій світ розбито, немов казкове дзеркало, а його друзки смертельно поранили твоє серце… – процитував він, пригадуючи гарячий шепіт і палкі обійми Барбари. – Я розбита, стомлена й одинока… А чи справді ти настільки одинока, як намагаєшся мені продемонструвати?

Ярослав поклав запальничку до кишені, від'єднав від мереживного кабелю ноутбук і рішучим кроком попрямував до виходу. Цієї миті він не мав злості на взятий напрокат старенький «Фольксваген», навпаки, був вдячний йому. Йому і випадку, який є не менш важливою частиною роботи детектива, ніж досвід та аналітичний розум.

Бабусі на вулиці, здається, не звернули уваги на незнайомого відвідувача – вони все ще гаряче обговорювали нещодавній приїзд людей Гуліватого.

– Потрібно дати знати в поліцію, – говорила похила пані у блакитному береті до своєї сусідки. – Тут коїться щось недобре.

– Не переймайтеся, пані, молоді люди поводяться досить пристойно. Що ж до того, хто їх відвідує, – це не наша справа, – відповідала та, одягнута в коричневий брючний костюм, бабуся з милицею в руках.

Ярослав швидко проминув їх і, похваливши себе за те, що здогадався покласти ноутбук до пластикового пакета, знайденого в кухні, попрямував до машини. До часу, коли з'явиться Маріуш, він мав устигнути переглянути файли, збережені на жорсткому диску комп'ютера. І щось підказувало Ярославу, що, окрім порнофільмів та іграшок, там було багато такого, що безпосередньо стосувалося смерті Євгена Бондаренка і двох невідомих, спалених на Личаківці.

Він підійшов до машини, натиснув кнопку розблокування замка на брелоку і хотів уже сідати на сидіння водія, коли почув поряд голос:

– Багато накопав?

Блискавично оцінивши ситуацію, Ярослав випустив з руки пакет із ноутбуком. Він миттєво розвернувся в бік того, хто говорив, і засунув руку під піджак, відшукуючи руків'я пістолета. Але закінчити почату справу не встиг: з-за спини у щоку йому вдарив струмінь аерозолю з нудотно-солодкуватим запахом, і свідомість, закружлявши, почала провалюватись у дзвінку безодню.

Розділ 2

Голова боліла настільки сильно, що Ярослав навіть застогнав, намагаючись обхопити її руками. Але здійняти руки догори не вдалося. Поступово приходячи до тями, він відчув, що вони закуті міцними путами і прив'язані до якогось предмета. Ще за хвилину в очах розвиднилося настільки, що предмет, до якого його було прикуто, набрав більш чітких обрисів. Ним виявився чавунний радіатор центрального опалення. Ярослав роззирнувся навсібіч. Він сидів на бетонованій підлозі напівтемного приміщення без вікон. Під стелею, підморгуючи, горів продовгастий циліндр лампи денного світла. Неподалік від Ярослава розташувався стелаж, на якому лежали пластикові коробки і незрозумілого призначення залізяки, щедро притрушені пилом і повиті павутинням. Але те, що Ярослав побачив у протилежному кутку, привернуло його увагу значно більше, аніж стелаж із мотлохом. Там одне біля одного лежали тіла Мостового та Сердюка. В тому, що перед ним лише тіла, а не живі люди, Ярослав був упевнений з першого погляду на них: у кожного була перерізана горлянка, а кривава калюжа на підлозі займала не менше чверті площі приміщення. У повітрі явно відчувався нудотний запах крові. Ігри закінчились, і все ставало дуже й дуже серйозним. До справи, яка почалася на львівських вулицях трьома трупами, долучилися ще два на теренах Польщі. А найголовнішим було те, що обставини, у яких опинився він, Ярослав Савицький, не давали можливості чітко усвідомлювати, яку долю готували йому ті, хто запросив його до цього місця і поселив поряд із двома вбитими. Вмостившись зручніше, Ярослав спробував оглянути кайданки, якими його було прикуто. Звичайні поліцейські наручники. У кишенях, звичайно, не залишилося ні гаманця, ні мобільного телефону. Зник і пістолет, яким Ярослав так і не встиг скористатися. Становище, м'яко кажучи, невтішне. Ярослав схилив голову і підборіддям притиснувся до коміра сорочки. Зашита в нього крихітна відмичка була на місці. Ярослав уп'явся зубами в матерію і повільно почав гризти, прислухаючись до болю, що пульсував у голові, – газ, яким його приспали, був, найімовірніше, якоюсь похідною від хлороформу, і тепер він виходив з організму з ефектом, що перевершував найпотужніше похмілля.

У дверях заскреготало, двічі клацнув ключ у замку, і до приміщення зайшли двоє чоловіків. Придивившись, Ярослав упізнав Пашу Стоцького та лисого. Він безсило відкинув голову, обпершись нею об прохолодну стіну, і очікував подальшого розвитку подій. Стоцький-Гуліватий витягнув із кутка стілець, сів на нього верхи, тримаючись за два метри від ніг Ярослава, і поглянув йому в очі.

– Ну от і зустрілися, Оверку, – видихнув він з кривою посмішкою. – Впізнаєш?

Ярослав промовчав. Йому було до біса неприємно чути цей голос і бачити глузливу посмішку колишнього колеги по кривавій роботі.

– Впізнав, бачу. Давно я хотів із тобою зустрітися… А ти? Хотів зустріти соратника, побратима по зброї?

– Ти мені не соратник і не побратим, Гуліватий, – хрипким голосом вимовив Ярослав.

Гуліватий засміявся каркаючим сміхом.

– Ну, звичайно, Гуліватий тобі не побратим. Ти ж у нас білий і пухнастий. Робін Гуд і Устим Кармалюк в одному тілі. Так? Крові на тобі теж немає? Чого мовчиш?!

Ярослав зітхнув.

– Це не твоя справа.

– Може, його кілька разів «кресонути», щоб не патякав? – утрутився в розмову лисий.

– Зачекай, – покрутив головою Гуліватий. – Він у нас міцний горішок. Такого треба бити так, щоб кістки тріщали. Але допоки рано. Він нам дещо розповість. Адже розповіси, Оверку? Інакше не гнівайся, затріщать кісточки!

– Йди до біса, – зітхнув Ярослав і заплющив очі.

– Сміливий… Завжди страху не мав. А дарма! Страх нам даний для самозбереження. Подивись на он ті два шматки лайна, Оверку, – Гуліватий указав на трупи Мостового та Сердюка. – Вони теж було страх утратили, шантажувати мене спробували. Бачиш, до чого їх така втрата призвела? Страх утрачати не можна! То як, буде в нас із тобою розмова?

Ярослав зрозумів, що потрібно тягнути час. Нехай зараз усі козирі в руках його ворога, але в будь-якому разі час грає на його, Ярослава Савицького, користь. Маріуш, напевне, уже знає про зникнення детектива, тож його будуть шукати.

– Про що ти хочеш зі мною розмовляти? – запитав він, презирливо поглянувши на Стоцького. – Невже про те, як «здав» мене, Icy та решту чеченців ефесбешникам? Мені про те менше відомо, аніж тобі самому. Скільки отримав тоді? Я чув про сто тисяч.

Стоцький вишкірився.

– Скільки отримав… Ти що, дорікати мені хочеш? Я приїхав туди продати своє вміння найманця, а не лити сльози над жорстокістю долі. І якщо мені відмовилися заплатити одні, я залишив за собою право отримати свої гроші від інших. Гроші не пахнуть.

– Гроші не пахнуть, Гуліватий. А от зрада смердить. Смердить пацюком.

– Досить! – гаркнув Стоцький і вихопив з наплічної кобури пістолет, спрямувавши його в обличчя Ярославу. – Заткни пельку, якщо не хочеш, щоб я пристрелив тебе прямо тут.

Ярослав сміливо подивився йому в очі.

– Не ламай комедію, Гуліватий. Якби ти хотів мене пристрелити, я лежав би вже поряд із Сердюком і Мостовим. Кажи, що тобі потрібно.

Той повільно опустив руку з пістолетом.

– Так ближче до теми. Хочу почути, що знають про нас твої друзі з варшавської поліції.

– Навіть так… Не забагато хочеш?

– Це тобі вирішувати. Ти маєш інформацію, я можу за неї заплатити.

– Яка плата?

Стоцький розвів руками.

– Ти не дитина. Розумієш, після того, що ти тут побачив, вихід для тебе закрито. Тож я пропоную тобі легку смерть у разі співпраці або смерть у муках, якщо відмовишся говорити. І ти знаєш, як умію мучити я.

Ярослав сумно посміхнувся.

– Так, це ти вмієш. Мені навіть здається, що тобі чужі муки приносять задоволення.

– Вигляд того, як звиватимешся в корчах ти, мені неодмінно принесе задоволення, тож починай свою сповідь краще зараз, у мене не надто багато часу.

27
Перейти на страницу:

Вы читаете книгу


Сорока Юрій В. - Арахнофобія Арахнофобія
Мир литературы

Жанры

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело