Переходимо до любові - Загребельный Павел Архипович - Страница 36

• Предыдущая
• 36/64
• Следующая

Шейх. Вчорашній день можуть шукати тільки старі люди, якщо ж вдаються до цього юнаки, то вони підозрілі вже в своїх намірах! Ми відрубаємо йому голову, але не першому, а другому.

Контрабандист (на череві підповзає до Шейха). О повелителю, останнє прохання.

Шейх (милостиво). Кажи.

Контрабандист. Ще одну каву, о повелителю!

Шейх. Світ тримається на чотирьох речах: доблесті хороброго, молитвах доброго, науці мудрого і правосудді великого. Я добрий і справедливий. Дати йому каву. Гарячу й запашну каву!

Слуга підносить Контрабандистові чашечку кави. Той підводиться на коліна, вдає, ніби сьорбає гарячий напій, потім коротким рухом зненацька вихлюпує каву в обличчя Шейхові.

Шейх. О-о-о, мої речі, моя борода! Пропала моя борода! Він заліпив мені всю бороду! О-о-о!

Загальна метушня. Слуги безпорадно юрмляться довкола Шейха. Контрабандист, скориставшись з цього, виповзає з небезпечної зони, зривається на ноги, втікає в пустиню. Археолог, не довго думавши, й собі кидається втікати, і незабаром за сценою вже чутно гуркіт мотора його машини.

Шейх. О-о-о! Де гребінець? Моя борода! Негайно розчешіть мою бороду! Де гребінець, присланий мені в дарунок самим королем Саудії?

Слуги причепурюють Шейха, розчісують йому бороду, він знову гордо возсі дає на ложі, озирається довкола, не бачить ні Контрабандиста, ні Археолога, зупиняє погляд на Богошукачеві.

Шейх. Ті втекли, аллах їм суддя, але чому не втекла ти?

Богошукач. Мені стало шкода тебе, Шейху.

Шейх. О повелителю, ти повинна казати!

Богошукач (твердо). Мені подобається називати тебе Шейхом.

Шейх (майже плачливо). І чому ж це тобі стало мене шкода?

Богошукач. Коло тебе не видно жодної жінки.

Шейх. Може, ти вважаєш, що в мене мало багатства, щоб я зміг купити собі жінок стільки, скільки захочу? Гей, слуги! (Збігаються слуги). Покажіть-но цій чужинці мої багатства!

Слуги хапаються за ріжки матраца, піднімають його мало не із самим Шейхом.

Обережно, обережно! Якщо хтось із вас відірве мене бодай на мить від моїх грошей, я відірву йому голову, а заодно і голову тому, хто стоятиме правобіч від нього, щоб була сим...

Богошукач. Симетрія.

Шейх. Так, симетрія. Тепер ти бачиш, скільки в мене багатства?

Богошукач. Але однаково в тебе немає жодної жінки.

Шейх (ляскає в долоні). Слуги! Де мої жінки?

Мов з-під землі, з'являються досить вдало роздягнені жінки, ведуть мовчазний танок довкола ложа. Жінки зникають.

Шейх. Нема нічого солодшого за жінку, але ніщо так не набридає, як жінка. Мені набридли всі жінки, і я прогнав їх геть!

Богошукач. Але мене ти не проженеш, Шейху.

Шейх. Це ж чому?

Богошукач. Бо я жінка — незвичайна.

Шейх. Хто бачив одну жінку, той бачив усіх.

Богошукач. І все ж ти залишиш мене коло себе.

Шейх. А що ти тут робитимеш?

Богошукач. Тут безліч роботи!

Шейх. Для прикладу?

Богошукач (сміється). Вичісувати з твоєї бороди кавову гущу.

Шейх. О-о-о! Така ганьба вперше в моєму житті! І хто нагадає мені ще раз...

Богошукач. Гаразд, не буду... Але можу бути тобі лікарем. Я знаюся на цьому, а тобі вже потрібен лікар.

Шейх. Лікар? Хо-хо-хо! Тільки в жіночій голові може вміститися така безглузда думка. Дайте кави цій жінці!

Слуги приносять каву для Богошукача.

Я розповім тобі притчу про лікаря, щоб ти знала людей пустині, яких ти не знаєш, бо ці люди ведуть свій рід від самого пророка. Так от, колись один грецький князь послав пророкові в дарунок три речі, які він вважав неоціненними, а саме: прекрасні коралові чотки, красуню рабиню і вмілого лікаря, додавши до цього належне послання. Пророк відповів так: «Хвала богові, який надихає обранців своїх. Ми щиросердо дякуємо тобі за дружнє ставлення до нашої священної особи. Твої чотки ми приймаємо з належною подякою, красунею рабинею ми цілком задоволені й вміщуємо її з пошаною в гарем. Що ж до лікаря, то відсилаємо його назад, бо милістю божою і завдяки нашому способу життя його наука для нас некорислива: адже ми їмо лиш для того, щоб вдовольнити голод, п'ємо лиш тоді, коли хочемо погамувати спрагу, і спимо лиш тоді, коли сон знемагає нас. Якби ви всі, хто живе під закритим небом, чинили так само, професори найпогибельнішої з наук незабаром би лишилися без хліба. Привіт тобі».

Богошукач. Коли ти не потребуєш лікаря, то як можеш обходитися без мудреця?

Шейх. Мудрість дає мені аллах.

Богошукач. Хіба може одна голова вмістити всю мудрість землі?

Шейх. Я покажу тобі ще одну голову. (Дзвонить у бубонець).

Дервіш (з'являється). І сказали нещасливі обранцям: «Постривайте, хоч візьмемо від світла вашого». Відповіли ті: «Поверніться і шукайте собі світло». Але тут жінка, і уста мої замикаються, щоб не осквернитися.

Шейх. Ця жінка хоче почути нашу мудрість.

Дервіш. Жінці належить ніч, чоловікові — все.

Шейх. Вона хоче лишитися коло мене. Ця жінка.

Дервіш. Не можуть порозумітися ті, хто мислить неоднаково.

Богошукач. Але можуть порозумітися ті, хто мислить.

Шейх. Вона говорить, здається, розумні речі.

Дервіш. Бог вирішив, щоб ти був шейх, а я дервіш, коли хочеш, можеш ти бути дервішем, а я шейхом. Але жоден з нас не може бути жінкою так само, як жінка ніколи, не зможе стати на місце будь-кого з нас.

Шейх (до Богошукача). Ти чуєш?

Богошукач. Ну, так. (Підходить ближче до Шейха, лоскоче йому бороду).

Шейх (спершу відхитується, потім заплющує очі, плямкає від задоволення губами). Так, так, отак і ще отак! Почухай мені в бороді, глибше, глибше! Ух! Ух! А тепер полоскочи мені п'яти! Отам! Отам! О аллах! Святий отче, ти ще тут? Іди собі геть. Геть, кажу!

Дервіш іде.

Шейх. Тепер я бачу, до чого ти надаєшся.

Богошукач. Тобі жарко, ти б зняв чалму. Навіщо вона?

Шейх. Голова в правовірного пов'язана чалмою, щоб не розліталися думки. Думка в чоловіка повинна зосереджуватися на богові. Вдень і вночі.

Богошукач. Ти здивуєшся, коли почуєш, що я прибула до пустині, щоб знайти тут бога.

Шейх. Лоскочи дужче, ох! Я не терплю, коли жінка починає розбалакувати, ще гірше, коли вона ще й думає при цьому!

Богошукач. Гаразд, я мовчатиму. Може, в мовчанці бог приходить до людини швидше.

Шейх. Отак, отак... Мені хочеться жінки з білим волоссям.

Богошукач. Вона зветься блондинкою.

Шейх. Блондинкою! Тільки в садах аллаха лунають такі слова. Мені подобаються твої слова.

Богошукач. Я можу показати тобі блондинку.

Шейх. О, звідки вона в тебе?

Богошукач. Коли хочеш...

Шейх. Чи я хочу! Негайно!

Богошукач. Тоді почекай хвилину. (Зникає. Виходить з другого боку сцени в парику блондинки). Дивись. Як?

Шейх. Тебе послав сам шайтан! Я звелю зрубати цю голову й засушу її, щоб мати коло себе вдень і вночі це біле волосся.

Богошукач (грайливо). Ти можеш мати це волосся й так... Удень і... вночі...

Шейх. О аллах! Підійди до мене ближче.

Богошукач підходить.

Нагнися! (Гладить щоку Богошукачеві). Вся ніжність світу в цій шкірі! А це волосся! Воно прекрасніше за всю зелень землі! Я повинен відрубати цю голову! Справжній чоловік щодня повинен щось убивати. Хоч муху.

Богошукач. Поглянь на мене: хіба я схожа на муху?

Шейх. О, ні! Ти не муха! Може, тому й важко мені втриматися, щоб...

Богошукач. А ти спробуй стримати себе. Хоча б інколи. Тоді бог прийде до тебе.

Шейх. Аллах завжди коло мене.

• Предыдущая
• 36/64
• Следующая