В катакомбах - Украинка Леся - Страница 4

• Предыдущая
• 4/4

По тій крові, немов по багряниці, простеленій для кесарських тріумфів, пройшла богів фаланга незчисленна з землі на небо. Доки буде слатись під ноги їм, тиранам безтілесним, богам безкровним, неживим примарам живої крові дорога порфіра?

Своєї крові я не дам ні краплі за кров Христову. Якщо тільки правда що він є Бог, нехай хоч раз проллеється даремне Божа кров і за людей.

Мені дарма, чи Бог один на небі, чи три, чи триста, хоч і міріади.

За жодного не хочу помирать: ні за царя в незнаному Едемі, ні за тиранів на горі Олімпі, нікому з них не буду я рабом, доволі з мене рабства на сім світі!

Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам погибель.

Я вслід його піду. Коли загину, то не за нього — він не хоче жертви, — але за те, за що і він страждав.

Нехай нікого хрест мій не лякає, бо як почую я в своєму серці святий вогонь і хоч на час, на мить здолаю жити не рабом злиденним, а вільним, непідвладним, богорівним, то я щасливим і на смерть піду, і без докору на хресті сконаю

Анціллодея раптом заходиться невтримливим риданням.

Неофіт-раб (лагідно)

Чого ти, сестро? Що тебе вразило?

Чи я тебе образив прикрим словом?

Повір мені, я не хотів того.

Анціллодея

Ні, брате… не образив… тільки… шкода… Та жаль мені тебе… загинеш, певне…

Єпископ

Не плач. Лукавий раб — не вартий сліз.

Він поклонився духом Прометею, а той єсть сатана, одвічний змій, що спокусив на гріх і непокірність.

Нема сьому рабові ні рятунку, ні прощі. Він занапастив себе.

Покиньмо нечестивця, одсахнімось, ходім од зла і сотворімо благо.

Неофіт-раб

А я піду за волю проти рабства, я виступлю за правду проти вас!

Вся громада рушає з свічками в руках. Єпископ попереду. Неофіт-раб іде сам окремо другим переходом в інший бік.

4/Х 1905

• Предыдущая
• 4/4