Камінний господар - Украинка Леся - Страница 10

• Предыдущая
• 10/12
• Следующая

(Стискає їй обидвi руки i весь тремтить, дивлячись їй у вiчi).

А н н а

Дайте час… я мушу подумати…

(Задумується).

Вiд брами наближається стежкою донна Консепсьйон - поважна грандеса, з дiвчинкою i дуеньєю. Анна їх не бачить, бо стоїть плечима до стежки. Дон Жуан перший завважає прибулих i випускає Аннинi руки.

Д i в ч и н к а

(пiдбiгаючи до Анни)

Добридень, донно Анно!

Д о н н а К о н с е п с ь й о н

Сеньйора молиться, не заважай.

А н н а

(збентежена)

Добридень, донно Консепсьйон! Добридень,

Розiночко… Така менi бiда з дуеньєю - пiшла по рукавицi та й забарилась, а iти додому менi самiй по мiстi…

Д о н н а К о н с е п с ь й о н

Донно Анно, таж тута лицар є, провести мiг би.

(До дон Жуана).

Сеньйоре де Маранья, я й не знала, що ви сеньйорi де Мендоза родич!

Вам слiд її хоч трохи розважати, бо так заслабнути недовго з туги.

(До дiвчинки, що побiгла вперед).

Розiно, пiдожди!

(До Анни).

Моя пошана!

Дон Жуан уклоняється. Донна Консепсьйон ледве киває йому головою i проходить за дiвчинкою на другий куток кладовища поза каплицею. Дуенья йде за нею, оглянувшись кiлька раз цiкаво на Анну i дон Жуана.

А н н а

(до дон Жуана)

Тепер iдiть убийте тую панi, та тiльки се не буде ще кiнець роботi шпаги вашої… Радiйте!

Тепер уже не треба визволяти - впаде сама з гори принцеса ваша!

(В одчаю хапається за голову).

Я знаю! ви надiялись на те, чигаючи у засiдках на мене, що, ганьбою пiдбита, я з одчаю до рук вам попаду, як легка здобич?

Але сього не буде!

Д о н Ж у а н

Присягаю - я не хотiв сього, не мiг хотiти.

Негiдних перемог я не шукаю.

Чим можна се поправити? Скажiте.

Готовий я зробити все для вас, аби не бачить вас в такiм одчаю.

Пауза.

Анна думає.

А н н а

Прийдiть до мене завтра на вечерю.

Я вас прийму. I ще гостей покличу.

Нам, може, краще бачитись прилюдно…

Я, може, якось… Ах, iде дуенья!

Д у є н ь я

(наближаючись)

Сеньйора хай пробачить…

А н н а

Ви не виннi, що застарi для служби.

Д у є н ь я

(жалiбно)

А н н а

Ходiм.

(Мовчки киває головою дон Жуановi, той низько вклоняється).

Анна з дуеньєю виходять.

С г а н а р е л ь

(виходить з каплицi)

Що ж, можна вас поздоровити, пане?

Запросини дiстали на вечерю?

Та ви щось мов не радi… Се то правда - в тiм домi їсти… ще там почастують з начиння того пана…

(Показує на статую командора).

Д о н Ж у а н

Ну,так що?

С г а н а р е л ь

Та те, що якби сей сеньйор знайшовся там завтра при столi супроти вас, то…

Д о н Ж у а н

Ти гадаєш, може б, я злякався?

Так я ж iз ним стрiвався вже не раз.

С г а н а р е л ь

То що! Мертвяк страшнiший вiд живого для християнина.

Д о н Ж у а н

Тiльки не для мене!

С г а н а р е л ь

А все ж би ви його не запросили на завтрашню вечерю.

Д о н Ж у а н

Бо не просять господаря.

С г а н а р е л ь

Принаймнi сповiщають.

Д о н Ж у а н

Ну що ж, iди i сповiсти його.

Я бачу, ти навчився етикети вiд того часу, як у гранда служиш, а не в банiта.

С г а н а р е л ь

Як же сповiстити?

Од вашого iмення?

Д о н Ж у а н

Та звичайне.

С г а н а р е л ь

Чого ж менi iти? Простiше ж вам.

Д о н Ж у а н

То дбав про етикету, а тепера простоти захотiв? Ей, Сганарелю, набрався ти тут заячого духу!

Не йде тобi Мадрiд сей на користь.

С г а н а р е л ь

А вам Мадрiд нiчого не завадив?

Д о н Ж у а н

Ну, ну, iди i сповiсти його!

С г а н а р е л ь

(рушає, але спиняється, оглянувшись на дон Жуана)

А що, як я вам принесу вiдповiдь?

Д о н Ж у а н

Вже ж не iнакше. Так я й сподiваюсь.

С г а н а р е л ь

(iде до статуї, вклоняється низько й проказує з насмiшкою, але й з тремтiнням у голосi)

Незрушно-мiцний i величний пане!

Зволiть прийнять привiт вiд дон Жуана, сеньйора де Маранья iз Севiльї, маркiза де Тенорiо i гранда.

Мiй пан дiстав високу честь запросин од вашої дружини донни Анни i має завтра ставитись на учту в ваш дiм. Але як вам то недогiдно, то пан мiй здержиться вiд завiтання.

Д о н Ж у а н

Ну, се останнє зайво.

С г а н а р е л ь

Нi, не зайво, iнакше - нащо й сповiщати?

(Скрикує).

Пане!

Вiн вам дає вiдповiдь, ще й листовну!

Д о н Ж у а н

Яку вiдповiдь? Де?

С г а н а р е л ь

(читає)

"Приходь, я жду".

Дон Жуан надходить.

Сганарель показує йому на сувiй пергаменту в лiвицi статуї.

Д о н Ж у а н

(пiсля паузи)

Ну що ж, i я, либонь, не без девiзи.

Виходять з кладовища.

Свiтлиця для бенкетiв у командоровiй оселi. Не дуже велика, але гарно прикрашена рiзьбленими шафами, мисниками з дорогим начинням, арматурами тощо. Посерединi довгий стiл, накритий до званої вечерi, навколо нього дубовi стiльцi важкого стилю. При однiй стiнi проти кiнця стола великий портрет командора з чорним серпанком на рамi, проти другого кiнця довге вузьке свiчадо, що сягає пiдлоги, стiлець, що стоїть на чiльнiм мiсцi, приходиться спинкою до свiчада, а передом проти портрета. Слуга вiдчиняє дверi з сусiдньої кiмнати, iншi слуги лагодяться прислужувати при столi. Донна Анна уводить гурт гостей, здебiльшого старшого вiку, поважних, гордовитих, темно вбраних. Сама Анна у бiлiй сукнi, лямованiй по всiх рубцях широкою чорною габою.

А н н а

Прошу сiдати, дорогiї гостi.

(До найстарiшого гостя, показуючи на чiльне мiсце).

Ось ваше мiсце.

Н а й с т а р i ш и й г i с т ь

Нi,сеньйоро мила, пробачте, я не сяду, хай лишиться воно порожнiм. Буде нам здаватись, що наш господар тiльки запiзнився i має ще прибути на беседу.

Се вперше ми тут сходимось без нього, i тяжко звикнути до тої думки, що слiд його закрила ляда смертi.

А н н а

(сiвши в кiнцi стола пiд портретом командора, проти чiльного мiсця, зоставленого порожнiм, подає знак слугам, щоб частували гостей, що вже позаймали свої мiсця)

Мої панове й панi, - розростiться, приймайтеся, частуйтеся i будьте вибачними, якщо неповний лад на вдовинiй беседi буде. Трудно вдовi самотнiй вдержати в господi той лицарський порядок, що потрiбен для честi дому.

Д о н н а К о н с е п с ь й о н

(стиха до своєї сусiдки, молодшої панi)

Начебто для честi потрiбнi бенкети серед жалоби, а iншого нiчого не потрiбно.

Д о н н а К л а р а

(сусiдка донни Консепсьйон)

Та досi донна Анна у всьому додержувала честi.

Д о н н а К о н с е п с ь й о н

Донно Кларо!

Я знаю те, що знаю…

Д о н н а К л а р а

(з косим поглядом на Анну)

Нi… хiба?

С л у г а

(на порозi)

Прибув маркiз Тенорiо.

А н н а

Проси.

Дон Жуан увiходить i спиняється коло порога

(Кивнувши дон Жуановi на привiт, звертається до гостей).

Дозвольте вам, моє шановне панство, представити сеньйора де Маранья, маркiза де Тенорiо.

(До дон Жуана).

Сеньйоре, прошу сiдати.

Дон Жуан, пошукавши поглядом собi стiльця, займає чiльне мiсце. Угледiвши напроти себе портрета командора, здригається.

А н н а

(до слуги)

Дай вина сеньйору.

Слуга подає дон Жуановi бiльший i кращий кубок, нiж iншим.

О д и н г i с т ь

(сусiд дон Жуана)

Я пiзнаю сей кубок. Нам годиться того згадать, хто з нього пив колись.

(Простягає свого кубка до дон Жуана).

Нехай же має дух його лицарський в сiм домi вiчну пам'ять!

Д о н Ж у а н

• Предыдущая
• 10/12
• Следующая