В погоні за привидом - Томан Николай Владимирович - Страница 18
- Предыдущая
- 18/36
- Следующая
Єршов здригнувся від несподіванки і, затамувавши подих, квапливо почав записувати. Відстукавши весь текст, Жанбаєв повторив його, але Єршов і з першого разу встиг записати все без помилок. Тепер потрібно було терміново розшифрувати радіограму. Майор за цей час так засвоїв код, що навіть при тьмяному світлі на шкалі рації зміг замінити цифри літерами.
«Ви маєте терміново сьогодні ж виїхати в Аксакальськ, — наказував Жанбаєв. — Перший поїзд іде туди о пів на четверту. Зайдіть там у привокзальну камеру для схову ручного багажу і одержите мій чемодан. Квитанцію і посвідчення, на яке вона виписана, знайдете в довіднику з археології на столі у вашій кімнаті. З одержаним чемоданом негайно повертайтеся назад і чекайте дальших вказівок…»
Після невеликої паузи Жанбаєв передавав далі:
«За нами, здається, стежить якийсь хлопчина. Він довідувався про мене на археологічній базі. Будьте обережні».
На цьому радіосеанс закінчився.
«Вистежив хтось Малиновкіна, або Жанбаєв запідозрив його із слів старика — завідуючого археологічною базою? — стурбовано подумав Єршов. — А може, цей Темірбек перебуває на службі у Жанбаєва і стежить за Малиновкіним? Цілком можливо. Не випадково ж пропадає він десь цілими днями. Треба бути ще обережнішим…»
Потім думки майора повернулися до завдання Жанбаєва: «Чи не пастка це? Може, і пастка, але виконати його необхідно…»
Єршов сховав рацію і, все ще думаючи про наказ Жанбаєва, повернувся в дім. Аскар давно вже спав або вдавав, що спить, — з кімнати його лунало гучне хропіння. Темірбек ще зранку поїхав з якимсь поїздом на будівельну ділянку.
Майор пройшов до себе в кімнату і зразу ж сів писати шифрованого листа Малиновкіну. Він повідомив його про завдання Жанбаєва і про те, що Жанбаєв підозрює лейтенанта. Наказав йому негайно перебратися на іншу квартиру і дати знати про себе листом до запитання.
Аскару Єршов теж написав записочку, в якій повідомляв, що йому треба терміново виїхати в справах свого музею. Записку цю він залишив на столі у кімнаті хазяїна.
До відходу місцевого поїзда Перевальськ—Аксакальськ лишалося біля години. Треба було поспішати на станцію. Єршов вийшов на вулицю і, проходячи повз пошту, кинув у поштову скриньку листа для Малиновкіна.
… В Аксакальськ він прибув рано-вранці і без особливих пригод одержав у камері для схову ручного багажу чемодан по квитанції, виписаній на ім'я якогось залізничного кондуктора Рахманова.
Чемодан був середнього розміру, шкіряний, нічим зовні не примітний. Два внутрішні замки його були закриті; ключа до них не було. Єршов подумав — чи не зайти йому в районне відділення МВС і спробувати там відкрити чемодан? Але він зразу ж відмовився від цієї думки. За ним могли стежити, і це погубило б усю справу.
Сівши на поїзд, Єршов весь час думав про таємничий чемодан, оглядаючи його з усіх боків. Обравши момент, коли в купе нікого не було, він пробував навіть відкрити його замки стальним дротиком. Та це не вдалося, незважаючи на всі зусилля Єршова, який мав деякий досвід у слюсарній справі. А втім, майор вирішив, що вдвох з Малиновкіним вони спробують все-таки відкрити його в Перевальську. Але тут же виникла тривожна думка — а що, коли чемодан, відкрившись, злетить в повітря? Адже це і могло бути саме тим сюрпризом, про який ішла мова в перехопленій шифровці. Ну, а коли вся ця історія з чемоданом всього-на-всього перевірка його, Єршова?
В Перевальськ Єршов прибув о третій годині дня. Тільки він вийшов з вагона, зразу ж до нього підійшов Аскар.
— От вдало приїхали, — усміхаючись, сказав він, — тут саме записку від товариша Жанбаєва привіз для вас один його знайомий. Наказано негайно вам її передати. Ось, будь ласка.
Єршов похапцем розгорнув учетверо складений аркуш паперу і прочитав:
«Дорогий Таїре Олександровичу!
Вибачте, що так довго змусив вас чекати на мене. Зате привезу вам таку історичну штучку, що ви тільки ахнете! Та ще й документики деякі, що стосуються стародавніх часів, вдалося роздобути. Наберіться терпіння ще деньків на два-три. Перегляньте тимчасом в місцевій бібліотеці дореволюційні архіви, особливо том 3-й, на сторінках І, 6, 11, 20, 30 і 34; зверніть увагу на позначки царського чиновника Аксьонова.
А тепер до вас прохання. Чемоданчик, який я просив вас привезти із Аксакальська, передайте Аскару, а він переправить його до мене. Вибачте, що довелось утруднити вас таким дорученням, але в мене іншого виходу не було.
До скорої зустрічі.
Ваш Каниш Жанбаєв».
Цифри тексту були, звичайно, шифром. Треба було негайно їх розкодувати.
— Зачекайте хвилинку, — сказав Єршов Аскару, відходячи вбік. — Я напишу декілька слів Жанбаєву.
— Будь ласка, — байдуже відповів Аскар. — Тільки швидше. Поїзд, з яким я можу відправити записку, швидко відходить.
Єршов дістав блокнот і, притулившись до стінки вокзальної будівлі, почав розшифровувати тайнопис Жанбаєва, а Аскар, щоб не заважати йому, пішов до кіоска з газованою водою.
Секретні вказівки Жанбаєва були лаконічні. Вони лише підтвердили розпорядження, дані відкритим текстом.
Що ж робити тепер? Не віддавати чемодан? Але це означає — викрити себе і дати Жанбаєву можливість утекти. Арештувати негайно Аскара? Але ж він може і не бути співучасником Жанбаєва і навіть, виявившись співучасником, може не знати, де зараз Жанбаєв. Недарма у Жанбаєва кличка «Привид» — він, звичайно, нікому не довіряє нічого серйозного, і Аскар навряд чи знає про нього що-небудь певне.
Іде час однак, треба щось робити. Джандербеков уже напився води і, поглядаючи на годинник, скоса дивиться в бік майора. Нічого не зробиш — треба, видно, йти на риск!
Єршов швидко написав записку з словами, які нічого не означали, і декількома цифрами зашифрував у ній свій позивний, щоб Жанбаєв знав, від кого вона..
— Будь ласка, Аскаре Габдулловичу, — звернувся він до Джандербекова, який вже підходив до нього. — Ось вам чемодан і записка для Жанбаєва.
По дорозі додому Єршов зайшов на пошту і одержав листа від Малиновкіна. Лейтенант повідомляв свою нову адресу. У відповідності з розпорядженням Єршова він ні на станції, ні навіть у місті сьогодні не був. Сидітиме вдома до темряви, а ввечері піде на пошту за новим наказом майора.
Єршов тут же на пошті написав листа Малиновкіну. Розповів йому про пригоду з чемоданом Жанбаєва і запропонував зв'язатися з місцевими органами МВС і залізничним начальством. Треба було терміново попередити їх про посилення пильності, про можливу диверсію на будівництві залізниці. Адже могло статися, що в чемодані, який привіз Єршов Жанбаєву, була вибухівка.
Тривожна обстановка
Наступного дня після того, як Єршов повернувся з Аксакальська, йому знову вдалося зв'язатися по радіо з Жанбаєвим, який, коротко повідомивши про одержання чемодана, дав Єршову нове, досить дивне розпорядження: «Якщо завтра Аскар не ночуватиме вдома і не повернеться до ранку, негайно забирайте рацію, сідайте на поїзд і виїжджайте в Аксакальськ. До Габдулли Джандербекова не заходьте. Найміть кімнату на Джамбульській, двадцять один, у Арбузова. Передайте йому привіт від мене і о двадцять четвертій нуль-нуль будьте на прийомі».
«Що б це могло означати?» — здивовано подумав Єршов, вимикаючи рацію. Скидалось на те, що Жанбаєв збирається ліквідувати свою базу в Перевальську. Але яке відношення має до цього Аскар? З ним трапиться що-небудь чи йому доручається щось дуже серйозне? І чому слід уникати квартири Габдулли Джандербекова?
Поки що було ясно тільки одне: Жанбаєв збирається щось зробити. Потрібні, значить, якісь термінові заходи, які перешкодять ворогові здійснити його задум.
- Предыдущая
- 18/36
- Следующая
