Друге життя Брі Таннер - Майер Стефани Морган - Страница 20
- Предыдущая
- 20/29
- Следующая
Райлі розтрощив вікно на своєму шляху і зник у радіорубці. За п’ять секунд потому згасло світло.
Тут я зауважила, що Рауля вже немає. Він, мабуть, пірнув під воду, щоб ми не чули, як він поплив одразу за Райлі. Всі зірвалися з місця воднораз, і вода запінилася, мов на пором збиралася напасти ціла зграя баракуд.
Ми з Фредом лінькувато пливли позаду всіх. Хай як смішно, а ми з ним у чомусь нагадували стару подружню пару. Ніколи не розмовляли, але діяли завжди одностайно.
Через три секунди і ми дісталися судна – в повітрі вже лунали зойки та витав запах теплої крові. Саме цей запах нагадав мені, як сильно мене мучить спрага, але ця думка була останньою. Мозок мій цілковито вимкнувся. Не існувало нічого, крім пекельного вогню у горлі й смаковитої крові – крові повсюди, – яка обіцяла нарешті загасити вогонь.
Коли все закінчилося, коли на поромі не залишилося жодного серця, яке б досі билося, я не була певна, скількох людей убила особисто я. Але точно втричі більше, ніж зазвичай на полюванні. Моє тіло аж зарум’янилося. Я напилася так, що вже геть не відчувала спраги, – пила просто заради смаку крові. Здебільшого в пасажирів порому кров була чистою і солодкою – сюди не пускали волоцюг. І хоча я не ловила ґав, здається, я таки пасла задніх у кількості вбитих. Біля Рауля було навалено стільки понівечених тіл, що вони вивищувалися чималим пагорбом. А він сидів на вершечку цього пагорба й сміявся сам до себе.
Та реготав не він один. Темне судно переповнювали звуки, які свідчили про задоволення. Крісті зронила: «Я в захваті – тричі ура для Райлі!» Кілька грубих горлянок із її загону підхопили трикратне «ура», як щасливі п’янички.
На оглядову палубу стрибнули блискучі від води Джен та Кевін.
– Всі, босе, – гукнула Джен до Райлі. Отож, хтось із пасажирів таки спробував рятуватися плавом. Я навіть не зауважила.
Я роззирнулася в пошуках Фреда. Цілу хвилю шукала його очима. Коли нарешті я збагнула, що не можу дивитися в бік торгових автоматів, то одразу рушила в тому напрямку. Спершу мені здалося, що у мене від хитавиці почалася морська хвороба, але я наблизилася до Фреда – і все минулося; він стояв біля вікна. Він коротко мені всміхнувся, а тоді глянув понад моєю головою. Я простежила його погляд – він спостерігав за Райлі. З’явилося відчуття, що Фред споглядає за ним уже досить довго.
– Гаразд, дітки, – мовив Райлі. – Ви скуштували солодкого життя, але спершу нас чекає відповідальне завдання.
Його слова підтримало завзяте ревіння.
– Мені лишилося розповісти вам іще три речі на десерт, тож нумо топити цю посудину – і гайда додому!
Сміх перемішувався з ричанням – військо заходилося руйнувати судно. Ми з Фредом вистрибнули з вікна й спостерігали за безчинством здалеку. Уже зовсім скоро з гучним металевим тріском пором луснув навпіл просто посередині. Тонути уламки почали з середини – ніс і корма задерлися мало не вертикально вгору. Під воду обидві половини занурилися майже водночас – корма випередила ніс буквально на пару секунд. Зграя баракуд рушила до нас. Ми з Фредом попливли до берега.
Додому ми бігли з усіма, проте все одно тримали дистанцію. Кілька разів Фред пильно зиркнув на мене, наче мав щось на оці й хотів поділитися, але щоразу передумував.
Коли ми нарешті повернулися в будинок, Райлі трохи почекав, поки притамується радісне збудження. Та ще кілька годин він був зайнятий тим, що намагався змусити вампірів виявити бодай дрібку серйозності. Вперше за весь час він угамовував не бійку, а веселе піднесення. Якщо обіцянки Райлі виявляться брехнею (а я цього певна), то коли закінчиться війна, йому буде несолодко. Відчувши таку розкіш справжнього бенкету, вурдалаки не схочуть повертатися до обмежень. Але сьогодні Райлі був героєм.
Аж нарешті, коли вже сонце, за моїми оцінками, підбилося доволі-таки високо в небі, всі заспокоїлися і повернули собі здатність сприймати інформацію. З їхніх облич можна було зробити висновок, що зараз вони вислухають будь-що, аби тільки це виходило з вуст Райлі.
Райлі з серйозним обличчям піднявся до половини сходів.
– Три речі, – почав він. – По-перше, нам слід переконатися, що перед нами – саме ворожий клан. Якщо ми випадково наскочимо на інший клан і всіх повбиваємо, цим самим ми розкриємо свої карти. А нам хочеться, щоб ворог був самовпевнений і непідготовлений. Потрібний нам клан вирізняють кілька особливостей, які важко не помітити. Зовні вони інші, у них жовті очі – це раз.
Звідусіль залунав збентежений шепіт.
– Жовті? – перепитав Рауль із відразою в голосі.
– У світі вурдалаків є багато такого, чого ви ще не звідали. Я вже вам казав: вороги старші за нас. Очі їхні пожовтіли з роками – це виказує їхню слабкість. Ще одна перевага на нашому боці, – він кивнув сам до себе, мовби підтверджуючи, що з першим пунктом він закінчив. – Але є й інші старі вурдалаки, і тому нам варто пам’ятати про другу особливість ворожих нам вампірів. Оце і є десерт, про який я згадував, – Райлі хитро посміхнувся і зробив коротку паузу. – Вам важко буде це зрозуміти, – попередив він, – я й сам досі не можу прийти до тями, хоча бачив це на власні очі. Отже, по-друге, з роками ці вурдалаки так пом’якшали, що у своєму клані тримають замість кімнатної тваринки живу людину.
Цю заяву зустріла мертва тиша. Ніхто не вірив.
– Знаю, таке важко перетравити. Але це правда. Отож ми точно знатимемо, що це вороги, бо з ними буде жива дівчина.
– Тобто… як це? – не втрималася Крісті. – Вони кругом за собою тягають їжу, чи що?
– Ні, це завжди одна й та сама дівчина, і вони й не збираються її вбивати. Не відаю, як це їм удається, та й не знаю навіщо. Може, їм просто подобається, що вони не такі, як усі. Може, вони люблять похизуватися власним самоконтролем. Може, їм здається, що так усі повірять: вони дужчі, ніж є насправді. Я цього второпати не здатен. Але я бачив її. Ба більше: чув її запах.
Повільно, з драматичними ефектами, Райлі запхнув руку в кишеню куртки й витягнув звідти полі етиленовий пакетик на застібці, всередині якого лежала зім’ята тканина.
– За минулі тижні я дещо розвідав – підглядав за жовтоокими, щойно вони з’явилися на нашій території, – він зробив паузу й кинув на присутніх батьківський погляд. – Я старався для своїх діток. Отож коли я збагнув, що ворог наближається, то вкрав оце, – він потрусив пакет, – щоб нам легше було взяти слід. Усі ви маєте добре запам’ятати цей запах. Він передав пакет Раулю, а той відкрив застібку й глибоко вдихнув. Коли Рауль зиркнув на Райлі, в очах його було збентеження.
– Атож, – кивнув Райлі. – Дивина, правда?
Рауль, задумливо звузивши очі, передав пакет Кевіну.
Один по одному всі вурдалаки понюхали пакет – і ніхто не втримався, щоб від подиву не розширити очі. Мені було так цікаво, що я бокувала й бокувала від Фреда, аж поки не відчула хвилю нудоти, яка означала, що я вийшла за його захисне коло. Я скрадалася вперед, поки не опинилася біля хлопчини-павука – він стояв у хвості черги. Коли прийшла його черга, він нюхнув пакет і вже хотів повернути його хлопцю, що дав йому трофей, але я простягнула руку й тихенько засичала. Блондинчик здивовано блимнув на мене, наче вперше в житті побачив, і нарешті передав мені пакет.
Схоже, червона тканина всередині – то блузка. Про всяк випадок не відриваючи очей від вампірів, які оточували мене, я встромила ніс у дірку і вдихнула запах.
Ах! Я одразу збагнула, що означав подивований вираз на всіх без винятку обличчях, – зараз на моєму лиці розквітав точно такий самий. Бо в людини, яка носила цю блузку, кров була солодка-солодка. Вживши слово «десерт», Райлі не жартував. З іншого боку, ще ніколи я не почувалася такою ситою. Отож хоча мої очі з розумінням розширилися, горло моє не здавив біль, змушуючи мене кривитися. Неабияка втіха – скуштувати такої крові, але саме в цю мить мене не дратувало, що я не можу зробити цього просто зараз.
Цікаво, як скоро спрага знову підкорить мене? Зазвичай за кілька годин після останнього ковтка крові біль у горлі починав поступово повертатися, мені ставало гірше й гірше, аж доки – за кілька днів – я не могла забути про нього ні на секунду. Може, неймовірна кількість крові, яку я щойно випила, відстрочить біль? Скоро я дізнаюся.
- Предыдущая
- 20/29
- Следующая
