Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна - Страница 19
- Предыдущая
- 19/63
- Следующая
На більшій частині території країни добові коливання температури вражають приїжджих. Ще б пак, після гарячого повітря, яке огортає людей вдень і нагадує розпечену духовку, важко собі уявити, що ввечері їм доведеться вдягнути теплі речі! Проте для середземноморського клімату це - нормальне явище. З листопада по квітень в Йорданії триває сезон дощів. Взимку тут тепло, але трапляються заморозки, температура може опускатися нижче нуля, а на Східних висотах навіть іноді випадає сніг. На початку літа та осені з пустелі дме гарячий вітер - хамсин.
Ріка Йордан, яка починається в горах на висоті 3000 м над рівнем моря, несе свої води протягом 160 км до Мертвого моря (довжина - близько 80 км, максимальна ширина - 10 км), спускаючись при цьому на відмітку 395 м нижче рівня моря.
Переважна більшість населення країни (90 %) зосереджена на північному сході. Майже всі місцеві жителі - етнічні араби, які розмовляють рідною мовою. Близько 95 % з них сповідують іслам, а 5 % є християнами. Етнічні меншини - черкеси, чеченці, вірмени - зберегли мови своїх пращурів.
Дві третини населення мешкають у містах, найбільшими з яких є Амман, Ез-Зарак, Ірбід. Йорданія може похвалитися тим, що поставила кілька рекордів, занесених до відомої Книги Гіннесса. Так, якійсь час тут правила наймолодша у світі королева, у країні зафіксовано найнижчий рівень самогубств у світі, у місті Ірбід на одній невеличкій вуличці розташовано понад 130 інтернет-кафе.
Що ж до соціального устрою, то Йорданія - спадкова монархія. Нині країною править молодий спадкоємець короля Хусейна, Абдулла бен аль-Хусейн. Територія Йорданії поділяється на вісім провінцій-мухафаз, якими керують призначені королем губернатори. Король призначає також прем’єр-міністра, членів сенату та парламенту, всіх суддів, вищих військових та цивільних посадових осіб, підписує всі закони і має право накласти вето на будь-який законодавчий акт. Місцевий монарх є також головнокомандувачем збройних сил, може розпочинати війну чи підписувати мирні договори на власний розсуд. До речі, збройні сили Йорданії не мають значної кількості військових, але вважаються чи не найкращими серед країн Близького Сходу за рівнем професійної підготовки й дисципліни. Армія та поліція держави були створені з Арабського легіону, що у 20-х рр. минулого століття формувався тільки з бедуїнів, які завжди були природженими воїнами. Країна є членом ООН, Ліги арабських держав, організації «Ісламська конференція» та Руху неприєднання.
Грошовою одиницею країни є йорданський динар.
Єдиний порт держави розташований в Акабі. Основний транспортний засіб - автомобільний. Міжнародний аеропорт королеви Алії розташований за 35 км на південь від столиці. Але найбільше навантаження припадає все ж таки на аеропорт в Акабі, центрі туризму.
Економіка країни спирається на такі галузі, як транспорт, енергетика, переробна промисловість, туризм. Приватний бізнес повністю контролює сільське господарство, сферу обслуговування, легку промисловість. Влада стимулює приток приватних капіталів, а також фінансує довготривалі проекти: видобуток фосфоритів та калійної солі, нафтопереробку, розвиток національних авіаліній. Йорданія імпортує техніку, транспортне обладнання, зернові та нафтопродукти, а експортує овочі, фрукти, фосфорити. Основні торговельні партнери країни - ЄЕС, США та Ірак.
Релігія відіграє значну роль у повсякденному житті місцевого населення. Тут п’ять разів на день можна почути заклик до молитви. При мечетях працюють класи релігійного виховання, постійно відбуваються збори віруючих. Вживання їжі, напоїв чи паління на людях до заходу сонця під час мусульманського посту переслідуються згідно з законом. Більшість жінок у країні надають перевагу традиційному вбранню. Але й місцеві християни мають можливість жити за своїм звичним укладом: у Йорданії багато церков греко-православної, римсько-католицької, греко-католицької, протестантської, вірмено-григоріанської конфесій. Цікаво, що святі місця країни оточені глибокою повагою з боку представників усіх релігій і відзначені віковими дубами, до гілок яких віруючі зазвичай прив’язують кольорові стрічки на знак взятих обітниць.
Що ж до освіти, то на три чверті вона є безкоштовною. Діти навчаються дев’ять років у початковій школі й три - у середній. Зарахування студентів до вищих навчальних закладів проводиться на підставі оцінок, отриманих на випускних іспитах. У країні діють чотири державних університети й кілька приватних, ряд муніципальних професійних коледжів. Багато йорданських студентів здобувають освіту за межами країни.
У Йорданії надаються значні субсидії сферам соціального забезпечення. Отже ціни на продукти харчування тут низькі, медицина переважно безкоштовна, в містах будується нове дешеве житло, почала діяти Корпорація соціальної безпеки, яка опікується питаннями пенсійного забезпечення та системи страхування.
Столиця країни - Амман, відома в давнину як Рабат Аммон, а в еллінистично-римську епоху як Філадельфія, є одним з найдавніших міст на східному березі ріки Йордан. Нині в цьому великому комерційному та адміністративному центрі мешкає майже половина населення країни. Тут є на що подивитися - картинні галереї, музеї, виставкові зали, першокласні готелі й ресторани стали своєрідною візиткою сучасного мегаполісу. Крім того, всі приїжджі обов’язково відвідують Акрополь (Фортечну гору, Цитадель, Джебель Аль-Каляа) - гору з руїнами Храму Геракла, палац Омейад, Візантійську фортецю. Біля стін Візантійської фортеці розташований римський театр на 6000 місць. До речі, в античні часи столиця розбудовувалася на семи пагорбах. Сьогодні їх кількість виросла до п’ятнадцяти.
Міста на півночі країни відомі ще за часів Ісуса Христа. Це - Умм Каїс (Гадара) і Табокат Фахіл (Пелла). Умм Каїс розташований на вершині пагорба, з якого добре видно Йорданську долину та Тіверіадське озеро. У місті можна побачити чорний базальтовий театр, собор та підземний мавзолей. Звідси можна вирушити далі по дорозі Королів, прокладеній понад 5000 років тому.
Столиця набатеїв Петра - загадкове місто, яке протягом тривалого часу шукали європейці. Колись тут вирувало життя, але десь у V ст. Петра прийшла в занепад. Згодом у мапу вкралися деякі помилки, і дивовижної краси та величі місто. зникло, загубилося серед скель. Люди вже звикли вважати його легендою, але в 1812 р. це диво повернулося з небуття завдяки швейцарському дослідникові Йоганну Людвігу Буркхардту. За минулі 600 років він став першим з європейців, хто подолав лякаючий прохід Ес-Сик і ступив на вулиці Петри. Для цього вченому довелося видати себе за багатого мусульманина, який шукає могилу пророка Аарона для поклоніння.
Петра - місто, що вирізьблене в скалі
Руїни Південного театру в Петрі
Говорять, що з однієї зі скель Петри Мойсей висік воду, щоб напоїти своїх співвітчизників під час втечі з єгипетського полону. Невеличке поселення поблизу мертвого міста досі зберігає назву Долина Мойсея. А в самій Петрі найбільш знаменитою є Хазнат-ель-Фарун - «Скарбниця фараона». За бедуїнською легендою, фараон, який переслідував євреїв, віз за собою великі скарби і тому просувався дуже повільно. Тоді він вирішив сховати коштовності в Петрі. Для цього, начебто, за допомогою магії миттєво створили прекрасну будівлю. Сучасні спеціалісти вважають, що «Скарбниця» - 40-метровий будинок з фасадом - є царською гробницею. Можливо, тут знайшов останній притулок Арета IV. Петра - це місто, яке майже цілком вирізьблене в скелях із червоного піщаника. Будівлі видовбані в стрімких кручах у три-чотири рівні і з’єднані вулицями-терасами. Святилища тягнуться до самого неба. Театр на 3000 місць, вірогідніше за все, використовувався для релігійних потреб задовго до приходу римлян. Потрапити в цей загублений світ, який пломеніє безліччю відтінків червоного та рожевого, можна тільки крізь вузькі ущелини. У давнину, коли в Петрі жили не менше 20 тис. людей, ці проходи ретельно охоронялись. Нині давнє мертве місто входить до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, хоча дослідженими залишаються тільки 15 % скельних приміщень. Ами можемо побачити його на екранах телевізорів: Петра стала готовою декорацією для багатьох художніх фільмів. Найкраще глядачі могли роздивитися цю унікальну перлину давнини, спостерігаючи за тим, як невтомний Індіана Джонс намагається відшукати Святий Грааль…
- Предыдущая
- 19/63
- Следующая
