Дванадцять обручів - Андрухович Юрий Игоревич - Страница 32
- Предыдущая
- 32/76
- Следующая
Изменить размер шрифта:
32
— Прошу, — сказала Коля не цілком доречно.
Професор так само незґрабно вклонився і, ще більш непевний себе, ніби потрапивши в мішок власного одягу, трохи задом, а трохи боком проліз у двері.
— Я принагідно подарую вам свою монографію про поета Антонича, — запевнив її вже з коридору.
— Подаруй своїй теті, Плейшнер нещасний! — відказала на це Коля і їй зробилося настільки весело, що вона знову потяглася до слоїка з медом. — Ходять тут усякі пришелепки, — додала вона незлостиво.
Після чого з неї вирвалося щось уже цілком неочікуване:
— А третій обруч — це обійми мого далекого милого…
Аж після цього вона почула на ґанку важку саламандрову ходу переповненого весною і крокусами Цумбруннена.
32
- Предыдущая
- 32/76
- Следующая
Перейти на страницу:
