Година бика - Ефремов Иван Антонович - Страница 66
- Предыдущая
- 66/109
- Следующая
Чойо Чагас підвівся трохи квапливіше, ніж завжди. Він привітав Родіс, за своїм звичаєм, глузливо, але видно було, що радий їй. Тільки в глибині вузеньких очей крилася звична недовірлива настороженість.
Зет Уг та Ген Ші сиділи за столом у чорних кріслах, а біля драпіровки стояв високий і худий “Змієносець”, який приходна по Фай Родіс. Угледівши її, він зітхнув з полегкістю й опустився на важкий табурет з химерними ніжками. З-за портьєри, яка ховала внутрішні двері, впевнено вийшла на середину кімнати дуже висока, ставна жінка. По тому, як привітали її члени Ради, Фай Родіс оцінила становище незнайомки у складній ієрархії Торманса. Була вона значно вищою від Родіс, з довгими, можливо, аж надто тонкими ногами, атлетичними плечима й величавою поставою. Витончене й суворе обличчя, гострі розкосі очі під прямими бровами, велика копиця чорного волосся. Єдиною прикрасою незнайомки були сережки. Кожна з десяти сяючих червоними вогниками кульок кидали дикуваті відблиски на ледь запалі щоки й високі вилиці жінки. Плечі й груди її були глибоко відкриті. Дві вузенькі стрічечки врізались у ніжну шкіру, підтримуючи сукню. У повсякденному житті на Тормансі годі було навіть думати про те, щоб повністю оголити груди. Жінка, яка зробила це бодай ненароком, вважалася — зганьбленою. Водночас вечорами жінкам чомусь дозволялося з’являтись мало не голими. Це моральне протиріччя Родіс досі не могла збагнути.
Фай Родіс сподобалася хижа врода незнайомки і її артистичне вміння показувати кожний кучерик недбало зачесаного волосся, укладений з певним ефектом.
Жінка спокійно огледіла земну гостю, ледь примруживши холодні очі й відкривши великий, гарно окреслений, недобрий рот.
Чойо Чагас перечекав кілька секунд, ніби даючи жінкам можливість роздивитись одна одну, а насправді безцеремонно порівнюючи їх.
— Ер Во-Біа, мій друг і порадник у державних справах, — оголосив він нарешті, — а володарка землян відома всій планеті.
Подруга Чагаса посміхнулась і скинула горду голову, ніби сказавши: “Я теж відома всій планеті!”
Вона простягла руку Фай Родіс, і та, за звичаєм Ян-Ях, подала свою. Міцна гаряча долоня жінки сильно стисла її пальці.
— Я гадала, що космічні мандрівники одягаються інакше, — промовила вона, не приховуючи свого здивування від вбрання Родіс.
— Для подорожей — звичайно. А в повсякденному житті — як кому до вподоби.
— І вам спало на думку сьогодні вдягти саме це вбрання? — вапитала Ер Во-Біа.
— Сьогодні мені захотілося бути жінкою древніх народів Землі, — відповіла Родіс.
Ер Во-Біа пересмикнула плечима, ніби сказавши: “Наскрізь бачу ваші витребеньки”.
Чойо Чагас посадив жінок біля столу, на якому вже стояли розмальовані келихи з духмяним тонізуючим напоєм.
Голова Ради Чотирьох був у гарному настрої, Він навіть сам подав Родіс її келих.
Фай Родіс вирішила скористатися моментом. Після розмови з Таелем і Ріфтом її непокоїла думка про легковажність, з якою вони заходилися демонструвати фільми всупереч заборонам олігархів. Справді, могутні прибульці із Землі не боялися влади Торманса. Об їхню силу розбилися спроби властей перешкодити народові дізнатися про свою прекрасну прабатьківщину. І водночас мудрі діалектики Землі забули про інше-про тих, кому вони передавали заборонену інформацію, і цим самим спонукали чинити злочин. Хоч яким диким видавалося це в очах людей комуністичного світу Землі, всіх, хто прагнув знань, чекала велика кара. І вони, астронавти, спровокували цю небезпеку! Залишаючись недоторканими, вони зіштовхували беззахисних мешканців Торманса віч-на-віч з жорстоким апаратом влади, гноблення, зрадництва і шпигунства.
— Я і мої друзі обдумали свої вчинки після моєї розмови з вами, — неголосно почала Родіс.
— Ну? — нетерпляче нахмурився Чойо Чагас, очевидно, не бажаючи розмовляти тут про справи.
— І дійшли висновку, що помилялись. Ми припинили передачі і просимо нас вибачити.
— Он як? — здивувався й пом’якшав Чойо Чагас. — Приємна звістка. Я бачу, наші бесіди пішли на користь.
— О ні! — вигукнула Родіс з непідробним ентузіазмом і цілком щиро, від чого володар був задоволений ще більше.
Чойо Чагас поцікавивсь у Родіс, як просувається картина. Вона здивувалася лише на мить. Інакше й не могло бути. Про її роботу “доносили”, певно, не раз.
— Мені здавалось, що вона закінчена. Насправді ж доведеться переробити. Концепція помилкова! Щоб знайти шлях з інферно, потрібна передусім Міра, а не Віра.
— Шкода, — байдуже промовив Чагас, — я розраховував побачити її… цими днями.
Ер Во-Біа зненацька зашарілася, блиснувши очима.
Безцеремонно увійшов начальник “лілових” Янгар. Наблизившись до володаря, він став говорити йому щось упівголоса. Фай Родіс підвелася й відійшла до шафки, милуючись майстерністю старовинного малюнка. Чойо Чагас незадоволено відсторонив Янгара і запитав, чому пішла Родіс. Володар планети не любив, коли в його присутності люди вставали без дозволу.
— Я не хотіла вам заважати. На планеті Ян-Ях усе нагальне і все секретне.
— Даремно. Нічого важливого, — невдоволено мовив Чойо Чагас, у той час як Янгар втупився в земну гостю, аби збентежити її своїм холодним доглядом судді й ката.
Чойо Чагас різким жестом відіслав Янгара, сам же схилився на поручні ближче до Родіс.
Ер Во-Біа й далі скоса спостерігала за Родіс, врешті не витримала й напрямки запитала її, де і як на Землі навчають мистецтва зваби.
— Якщо ви маєте на увазі вміння поводитись і подобатись чоловікам у чарівній грі взаємного потягу — то з дитинства. Кожна жінка Землі вміє підкреслювати в собі те, що оригінальне, цікаве, красиве. Мені здається, що “зваба”, яку маєте на увазі ви, — дещо інше.
— Це вміння закохати в себе чоловіка, — відказала тормансіанка.
— Тоді я не бачу різниці. Можливо, не лише вміння, а й вроджена здатність. Мені здалося, ніби ви промовили це слово з відтінком осудження, як про щось погане.
— Зваба якоюсь мірою завжди — обман, фальш. Я бачу вас уперше, але мені казали, що ви не така.
— Усі присутні, крім вас, бачили мене в інших подобах… різних.
— І яка ж справжня?
— Та, до якої я вдаюся найчастіше. Тут, на планеті Ян-Ях, я начальниця земної експедиції, історик, але й ця роль не постійна і з часом зміниться. На Землі я буду іншою, зовсім іншою! — мрійливо закінчила Родіс.
Ер Во-Біа піднесла до губ келих, відпила з нього і щось тихенько проказала Зет Угу. Подруга Чойо Чагаса зовні була ефектніша, ніж Родіс. Письменники й придворні поети Ян-Ях писали, що її привабливість діє як електричний струм. Її жіноче єство було просто-таки кричущим. Літератори Ян-Ях відзначали: вона викличає таке жагуче бажання, що навіть звір ка ланцюгу, побачивши її, здатен обірвати свою прив’язь. Ер Во-Біа випромінювала таємничість. Вона ніби стояла на тій межі, поза якою лежала заборонена зона. Тисячоліття ця жіноча таємниця обіцяла набагато більше, ніж віддавала, і все-таки залишалася привабливою навіть для бувалих у бувальцях людей.
Ер Во-Біа посміхнулась, і раптом на юній гладенькій шкірі з’явилися тонкі зморшки — свідчення того, що цій незвичайній жінці довелося немало пережити на своєму жіночому шляху.
Фай Родіс, незважаючи на маску магарані, лишилася тією ж прямою, відвертою і безстрашною жінкою, яка вразила володаря з першої зустрічі. Її внутрішньому світу, мабуть, була властива рівновага і вміння швидко відновлювати у собі спокій. Якості, можливі лише при надмірі психологічної міцності й волі. Саме тому, бувши контрастними викривленій психіці Ян-Ях, ці її чудові людські якості — цілковита відсутність неприязні, підозріливості чи самовдоволеності — усе ж таки не приваблювали до неї тормансіан. Незмінною лишалася прірва між нею та всіма іншими, навіть самим Чагасом. “Навіть з ним, великим і всемогутнім!” — з обуренням визнавав володар. Він пригадав уривок з розмови між інженером Таелем і Фай Родіс — про це йому доповіли свого часу. Родіс пояснювала Таелю, що на планеті Як-Ях геть відсутня одна з дуже важливих психологічних підвалин творчого життя — усвідомлення безконечності простору з його недосяжними межами і численними, ще не відкритими людиною світами. Бездонні глибини космосу існують навіть поза знанням Великого Кільця і в найнесподіваніших комбінаціях законів матеріального світу. Інженер відповів, що сама Родіс є для нього втіленням цієї безмежності, а її душа так само відмінна від їхньої психіки, як безконечність відрізняється від замкненого й нудного світу Ян-Ях, головний стрижень якого у суворій ієрархії.
- Предыдущая
- 66/109
- Следующая
