Година бика - Ефремов Иван Антонович - Страница 29
- Предыдущая
- 29/109
- Следующая
Евіза не втрималася від пустощів і кинула на вартових такі чарівні погляди, на які тільки була здатна. Не побачивши реакції, вона змінила тактику, і вираз її обличчя став улесливо-розчуленим. Це подіяло. У двох найближчих до неї сторожів по щоках розлився темний рум’янець.
Земляни сіли в крісла з розчепіреними у вигляді пазуристих лап ніжками. Зорелітники мовчазно розглядали хитромудрі візерунки килима, а навпроти, з нечемною пильністю вивчаючи гостей, також мовчки сиділи члени Ради Чотирьох. Мовчання ставало обтяжливим. Вір Норін і Фай Родіс, котрі бличже від інших сиділи до володарів, могли почути їхнє важке дихання — дихання людей, далеких від спорту, фізичної праці чи аскетичної стриманості.
Чойо Чагас переглянувся з худим і жилавим Гентло Ші, вже відомим землянам під скороченим іменем Ген Ші, який відав миром і спокоєм планети Торманс. Той витягнув шию і сказав, ледь шепелявлячи:
— Рада Чотирьох і сам великий Чойо Чагас хочуть знати ваші наміри й побажання.
Чеді уважно дивилася на володаря планети, не розуміючи, як може людина, напевно розумна, слухати примітивні лестощі, але обличчя Чойо Чагаса не виказувало ніяких почуттів.
— Рада Чотирьох знає всі наші бажання, — відповіла Фай Родіс, — нам нічого додати до того, що ми просили по ТВФ.
— Ну, а наміри? — улесливо запитав Ген Ші.
— Швидше розпочати вивчення планети Ян-Ях і її народу!
— Як ви збираєтеся це зробити? Чи усвідомлюєте непосильність завдання за такий короткий термін вивчити величезну планету?
— Все залежить від двох чинників, — спокійно відповіла Родіс, — від співробітництва ваших сховищ знання, пам’ятних машин, академії і бібліотек та від швидкості ваших засобів пересування по планеті. Безглуздим було б думати, що ми самі зможемо пізнати все те, що накопичено тисячоліттями праці ваших учених. Але ми в змозі відібрати істотне і вникнути в суть життя народу Ян-Ях, ознайомившись із його історією, літературою і мистецтвом. Багато що можемо записати пам’ятними машинами зорельота. Ми хочемо повезти на Землю якомога більше інформації.
— Хіба ви підтримуєте прямий зв’язок із зорельотом? — швидко запитав Зет Уг, недавній опонент Родіс по телебаченню.
— Авжеж. І ми розраховуємо показати вам дещо із записів пам’ятних машин зорельота. На жаль, наші СДФ не можуть розгорнути проекцію на великому екрані. Кожен робот розрахований на аудиторію не більше тисячі чоловік. Сім СДФ одночасно покажуть фільми семи тисячам глядачів.
З неприхованою тривогою Ген Ші підвівся.
— Думаю, що це не знадобиться!
— Чому?
— Народ Ян-Ях не підготовлений для таких видовищ.
— Не розумію, — з ледь помітним зніяковінням усміхнулася Родіс.
— Нічого дивного, — раптом сказав Чойо Чагас, який досі мовчав. Від звуку його голосу, різкого, владного й нетерпимого, решта членів Ради затремтіла і повернулася до володаря. — Тут багато що буде вам незрозумілим. А те, що ви повідомите нам, може бути неправильно витлумачено. Ось чому мій друг Ген Ші побоюється показу ваших фільмів.
— Але ж будь-яке непорозуміння може бути усунене лише пізнанням, отже, тим важливіше показати якомога більше, — заперечила Родіс.
Чойо Чагас ліниво підняв руку долонею до землян.
— Не будемо обговорювати те, що тільки-но прийшло на поріг розуміння. Я накажу інститутам, бібліотекам, сховищам мистецтва підготувати для вас зведення і фільми. У нас, певно, нема таких пам’ятних машин, про які ви говорите, але інформація, закодована в найдрібніші одиниці, проходить двома потоками — через слова і зображення. Все це ви одержите тут, не полишаючи садів Цоам. Зі швидкістю руху наших газових літаків… — Чойо Чагас затнувся, — майже тисячу кілометрів за земну годину, ви хутко дістанетесь будь-якого місця нашої планети.
Настала черга землян обмінятися здивованими поглядами: володар Торманса знав земні міри.
— Одначе, — вів далі Чойо Чагас, — вам слід сказати наперед, які місця ви плануєте відвідати. Наші літаки не скрізь можуть сідати, та й не всі райони планети Ян-Ях безпечні.
— Може, ми спочатку познайомимось із загальною планетографією Ян-Ях і потім визначимо план відвідувань? — запропонувала Родіс.
— Гаразд, — погодився Чойо Чагас, підводячись, і несподівано привітно сказав: — А тепер ходімо у відведені вам покої палацу.
І рушив попереду, ступаючи безшумно по м’яких килимах через боковий хід по коридору, стіни якого виблискували тьмяним металом.
— Невже ця маска завжди прикриватиме ваше обличчя? — Він легенько доторкнувся до прозорого щитка Фай Родіс.
— Не завжди, — усміхнулася жінка, — тільки-но я стану безпечною для вас і…
— Ми для вас, — володар з розумінням кивнув. — Тому я не запрошую пообідати з нами. Ось тут, — він обвів руками простору залу з великими вікнами, шибки яких були затемнені внизу, — ви можете почуватися в цілковитій безпеці. До завтра!
Фай Родіс вдячно вклонилась.
Земляни оглянули кімнати-двері в них були навпроти вікон, у стіні ліворуч. Потім вони знову зібралися в залі.
— Чудернацька архітектура, у нас так будують психолікарні, — сказала Евіза.
— Чому верховний володар так настирливо запевняє нас у безпеці? — запитала Тівіса.
— Виходить, її нема, — серйозно сказала Родіс. — Вибирайте-но кімнати і ми домовимось, хто куди поїде, щоб я могла висловити наші побажання Чойо Чагасу. — Помітивши здивування на обличчях своїх супутників, вона пояснила: — Я певна, що Чойо Чагас поквапиться побесідувати зі мною таємно. Вони думають, що я ваша володарка, а державці повинні говорити наодинці.
— Невже? — здивувалась Евіза.
— У давні часи на Землі це приносило незмірні біди. Але будемо поштивими гостями і підкоримося тому, до чого звикли наші господарі. Мені треба наперед знати ваші бажання і ваші поради, інакше як я відповідатиму володареві?
— Можливо, попервах Чеді підсумує свої спостереження при обльоті Торманса? — сказав Вір Норін. — Тоді й нам буде легше вибирати лінію поведінки.
— Не думаю, що я дізналася більше, ніж ви, — засоромилась Чеді. — Якщо Фай допоможе, спробую… Ми зіткнулись із суспільством своєрідним, аналогів якому не було в історії Землі чи некомуністичних цивілізаціях інших планет. Поки що незрозуміло, стало воно дальшим розвитком монополістичного державного капіталізму чи ж мурашиного псевдосоціалізму. Як ви знаєте, обидві ці форми змикалися в нашій земній історії подібним встановленням олігархічних диктатур. Спершу на Землі соціалізм наслідував капіталізм у його гонитві за матеріальною могутністю і масовою дешевою продукцією, іноді приносячи в жертву ідеологію, виховання, мистецтво. Деякі соціалістичні країни Азії намагалися створити в себе соціалістичну систему якомога швидше, жертвуючи всім, чим тільки можна було, а найгірше — непоправними людськими й природними ресурсами. Водночас у наймогутнішій капіталістичній країні ЕРС — Америці, — яка стала на шлях воєнного диктату, виникла необхідність сконцентрувати всі найважливіші галузі промисловості в руках держави, щоб запобігти флуктуації та опору підприємців. Це сталося без підготовки необхідного державного апарату. Саме в Америці з її антисоціалістичною політикою гангстерські банди пронизали всю промисловість, державний апарат, армію і поліцію, всюди несучи страх і корупцію. Почалася боротьба з політичним впливом бандитських об’єднань, який дедалі посилювався, почалися політичні терори, що зумовили збільшення таємної поліції, а в кінцевому підсумку захоплення влади олігархією гангстерського типу.
Мурашиний псевдосоціалізм створився в Китаї, що тільки-но став на шлях соціалістичного розвитку, після захоплення влади маленькою групою, яка з допомогою недовченої молоді розгромила державний апарат і висунула як абсолютно незаперечний авторитет “великого”, “найвидатнішого”, “сонцеподібного” вождя. В тому й іншому випадку кінцевим наслідком була нелюдська олігархія з багатоступеневою ієрархічною пірамідою. Добір на цій піраміді тривав за ознакою сліпої та бездумної відданості, яка підживлювалась дешевим підкупом. Монополістичний державний капіталізм неможливий без олігархії, бо при неминучому падінні продуктивних сил можна добре забезпечити лише привілейовану верхівку. Отже, посилювалась інфернальність. Незліченні злочини проти народу виправдовувалися інтересами народу, який на ділі розглядався як грубий матеріал історичного процесу. Для будь-якої олігархії важливо лише, щоб цього матеріалу було якомога більше, щоб завжди існувала неосвічена маса — опора єдиновладдя і війни. Між такими державами виникало безглузде змагання по зростанню народонаселення, яке потягло за собою божевільне марнотратство виробничих сил планети, що зруйнувало велику рівновагу біосфери, досягнуту мільйонами століть природної еволюції. А для “матеріалу” — народу — безглуздість життя дійшла краю, зумовивши наркоманію в усіх видах і байдужість до всього… Чеді помовчала й закінчила:
- Предыдущая
- 29/109
- Следующая
