Година Бика - Єфремов Іван - Страница 25
- Предыдущая
- 25/110
- Следующая
Фай Родіс ласкаво провела пальцями по чуприні Гріфа.
— Якщо ми вторгаємося в життя Торманса, застосовуючи застарілі методи — зіткнення сили із силою, якщо ми спускаємось до рівня їхніх уявлень про життя і мрію… — Родіс замовкла.
— Отже, приймаємо й необхідність жертви. Чи не так?
— Так, Ріфт…
Тільки-но Родіс увійшла до своєї каюти, як її сигнальний браслет спалахнув — Чеді Даан, котра якийсь час уникала зустрічі з нею сам на сам, просила дозволу прийти.
— Мабуть, я велика нетяма, — заявила Чеді, ледве переступивши поріг, — я так мало знаю про великі складності життя…
Фай Родіс злегка потисла гарячі, обрамлені на зап’ястках срібними кільцями скафандра руки дівчини, милуючись її обличчям, що почало смуглявіти в овалі попелясто-русявого волосся.
— Не побивайся так, Чеді! Головне завжди і всюди — не робити вчинку, продиктованого хибною думкою. Хто не плутався у, здавалось би, нерозв’язних протиріччях? Навіть боги древніх вірувань були схильні до цього. Тільки природа буває немилосердно жорстокою, коли вирішує протиріччя сліпим експериментом за рахунок усього живого!
Вони сіли на диван. Чеді запитально подивилась на Родіс.
— Розкажіть мені про теорію інферно, — трохи повагавшись, попросила вона й квапливо додала: — Мені дуже важливо це знати.
Родіс задумливо пройшлася по каюті і, зупинившись біля стелажа мікробібліотеки, провела пальцями по зелених платівках кодових позначень.
— Теорія інфернальності — так її називають здавна. Насправді ж це не теорія, а звід статистичних спостережень на нашій Землі над стихійними законами життя і особливо людського суспільства. «Інферно» — від латинського слова «нижній, підземний» — означало пекло. До нас дійшла чудова поема Данте, який, хоча писав лише політичну сатиру, уявою створив похмуру картину багатоступінчатого інферно. Він же пояснив зрозумілу колись тільки окультистам страшну суть назви «інферно», його безвихідь. Напис «облиш надію кожен, хто сюди ввійде» на воротах пекла відбивав головну властивість вигаданої людством обителі мук. Це інтуїтивне передчуття істинного підґрунтя історичного розвитку людського суспільства — в еволюції всього життя на Землі як жахливого шляху горя й смерті — було виміряне і враховане з появою електронних машин. Горезвісний природний відбір виявився найяскравішим вираженням інфернальності, методом добиватися поліпшення наосліп, немов у грі, кидаючи кості безліч разів. Але за кожним кидком стоять мільйони життів, які гинули в стражданні і безвиході. Жорстокий відбір формував і спрямовував еволюцію по шляху вдосконалення організму лише в одному, головному, напрямі — більшої свободи, незалежності від зовнішнього середовища. Але це неминуче вимагало підвищення гостроти почуттів, особливо нервової діяльності, зумовлювало неодмінне збільшення суми страждань на життєвому шляху.
Інакше кажучи, цей шлях заводив у глухий кут. Відбувалося множення недозрілого, гіпертрофія одноманітності, як піску в пустелі, порушення унікальності й неповторної дорогоцінності численним повторенням… Проходячи трильйони перетворень від невідомих морських створінь до мислячого організму, тваринне життя мільярди літ геологічної історії перебувало в інферно.
Людина як істота мисляча потрапила в подвійне інферно — для тіла й для душі. Їй спочатку здавалося, що вона врятується від усіх життєвих незгод утечею в природу. Так створювалися казки про первісний рай. Коли стала зрозумілішою будова психіки людини, вчені визначили, що інферно для душі — це первісні інстинкти, полон, в якому людина тримає сама себе, вважаючи, що зберігає індивідуальність. Деякі філософи, утверджуючи фатальну нездоланність інстинктів, сприяли їх розвитку і тим самим ускладнювали вихід з інферно. Тільки створення умов для переваги осіб не інстинктивних, а тих, які самовдосконалюються, могло сприяти здійсненню великого кроку до піднесення суспільної свідомості.
Релігійні люди стали проповідувати, що природа, яка сприяє розвитку інстинктів, — від утілення зла, давно відомого під іменем Сатани. Вчені заперечували, вважаючи, що процес сліпої природної еволюції спрямований на звільнення від зовнішнього середовища і, отже, на вихід з інферно.
З розвитком потужних державних апаратів влади й гноблення, з посиленням націоналізму з наглухо закритими кордонами, інферно стали створюватись і в суспільстві.
Така була плутанина в природних і в суспільних протиріччях, доки Маркс не сформулював простого і ясного положення про стрибок із царства необхідності в царство свободи єдино можливим шляхом — шляхом перебудови суспільства.
Вивчаючи фашистські диктатури ЕРС, філософ та історик п’ятого періоду Ерф Ром сформулював принцип інфернальності, згодом докладно розроблені моїм учителем.
Ерф Ром помітив тенденцію будь-якої недосконалої системи самоізолюватись, оберігаючи свою структуру від контакту з іншими системами, щоб врятувати себе. Звісно, що прагнути оберігати недосконале могли тільки привілейовані класи даної системи — гнобителі. Вони передусім створювали сегрегацію свого народу під будь-якими приводами — національними, релігійними, аби перетворити його життя в замкнуте коло інферно, відділити від решти світу й спілкуватися з ним через групу, яка панує. Тому інфернальність неминуче була справою їхніх рук. Так несподівано реалізувалося наївно-релігійне вчення Мані про існування в світі скерованого зла — маніхейство. Насправді ж це була цілковито матеріальна боротьба за привілеї в світі, де всього не вистачало.
Ерф Ром застерігав людство від світового володарювання олігархії — фашизму або державного капіталізму. Тоді над нашою планетою закрилося б гробове віко повної неминучості інфернального існування під п’ятою абсолютної влади, озброєної всією могутністю нищівної зброї тих часів і не менш убивчої науки. Твори Ерф Рома, на думку Кін Руха, зарадили побудові нового світу на переході до Ери Світового Возз’єднання. До речі: саме Ерф Ром перший помітив, що вся природна еволюція життя на Землі інфернальна. Про це ж згодом так яскраво написав Кін Рух.
Родіс звично набрала шифр, і невеликий квадрат бібліотечного екрана засвітився. Знайоме обличчя виникло в жовтій глибині — то був Кін Рух. Він пильно дивився на глядачок вражаюче гострими білястими очима. Учений повів рукою і зник на екрані, все ще говорячи за кадром.
А на екрані з’явилося стомлене, зажурене й натхненне обличчя старого чоловіка з квадратним чолом і високо зачесаним сивим легеньким чубом. Кін Рух пояснив, що це стародавній філософ Алдіс, якого раніше ототожнювали з винахідником морського сигнального ліхтаря. Важко розібратися в іменах народів, у яких фонетика не збігалася з орфографією, вимову ж було втрачено за наступні віки, що особливо позначилося на поширеній в ЕРС англійській мові.
Алдіс, помітно хвилюючись і чадихаючись від сердечної хвороби, говорив: «Взяти б для прикладу молодого чоловіка, який втратив кохану дружину, що померла від раку. Він ще не відчував, що він жертва особливої несправедливості, загального біологічного закону, нещадного, жахливого й цинічного, аніскільки не ліпшого за звірячі фашистські «закони». Цей немилосердний закон провіщав, що людина мусить страждати, втрачати молодість та сили і помирати. Він дозволив, щоб в молодої людини забрали все найдорожче, і не давав йому ні безпеки, ані захисту, лишаючи назавжди беззахисним перед будь-якими ударами долі із тіні майбутнього! Людина завше палко мріяла змінити цей закон, відмовляючись бути біологічною невдахою у грі долі, за правилами, що встановилися мільярди літ тому. Чому ж ми повинні приймати свою долю без боротьби?.. Тисячі Ейнштейнів у біології допоможуть витягнути нас із цієї гри, ми відмовляємося схилити голову перед несправедливістю природи, скоритись їй».
— Кін Рух сказав: важко ясніше сформулювати поняття «інферно» для людини. Бачите, як давно люди збагнули його принципи? А тепер…
На екрані виникла модель земної кулі, багатошаровий сфероїд, освітлений зсередини. Кожна ділянка його поверхні була крихітною діорамою, яка кидала стереоскопічне зображення просто на глядача, наче з безмежної далечі. Спочатку загорялися нижні шари кулі, верхні ж лишалися прозорими й німими. Перед глядачем проходила наочно історія Землі, відбита в геологічних нашаруваннях. Ця звичайна демонстрація моделі була насичена небаченим раніше Чеді змістом. Кін Рух оголосив, що побудував схему еволюції тварин за даними Ерф Рома.
- Предыдущая
- 25/110
- Следующая
