Берестечко - Костенко Ліна - Страница 25

Изменить размер шрифта:

Зброяр заплакав, бо лишався, бідний.

Віщунка дбала хліб нам і питво.

По схилах циганча за мною довго бігло.

І циган говорив, що кінь у мене: — О!

ІЩЕ ДИМЛЯТЬ ПІД ПОПЕЛОМ БАГАТТЯ.

Ще сон торкає вічі мимохіть.

А вже в похід нам витрублено, браття!

І довбиш б'є у потемнілу мідь.

І вже ногою бувши в стремені,

я нахилився до своєї Долі.

Я їй сказав: — Чекай в Чигирині.

Ми переможем. Не такі ми й кволі.

Не допускай такої мислі,

що Бог покаже нам неласку.

Життя людського строки стислі.

Немає часу на поразку.

***

Перейти на страницу:

Жанры