Іліада - Гомер - Страница 71

• Предыдущая
• 71/74
• Следующая

13. Тартар – найглибша і найтемніша частина підземного світу, Аїду. її уявляли за схемою типової давньогрецької в'язниці, де під основною будівлею була ще й підземна частина, – темниця, яма. 48. Гаргар – одна з верховин гори Іди.

185. Клички коням дано переважно за мастю: Ксант – буланий, Подарг – білоногий (або, згідно з іншою інтерпретацією, прудконогий), Етон – гнідий, Ламп – білий. 203. Геліка і Еги – міста в Ахаї, відомі як осередки культу Посейдона.

247. Орел – Зевсів птах. Поява орла – ознака того, що Зевс зглянувся на благання.

363. Еврістей – син Стенела і внук Персея. В день, коли мав народитися Геракл, Зевс вихвалявся, що ось народиться могутній герой, який пануватиме над усіма сусідніми народами й над усім тим родом, що походить від самого Зевса (Персеїди). Гера ж подіяла так, що раніше від Геракла народився Еврістей. Таким чином герой Геракл став слугою полохливого й недолугого Еврістея. За його наказом Геракл мусив звершити дванадцять подвигів, останнім з них був той, про який тут іде мова, – треба було винести з Аїду страшного триголового пса Кербера. Бог підземного царства дав дозвіл забрати пса в тому разі, якщо Геракл зуміє приборкати його, не вживаючи зброї. Геракл придушив шию пса, зв'язав його й приніс показати Еврістеєві, а потім знову відніс до Аїду. В цьому Гераклові допомагала Афіна.

479. Япет (Іапет) – титан, син Урана і Геї, якого Зевс, як і Кроноса, ув'язнив у глибинах Тартару. 480. Гіперіон – епітет-ім'я сонця і бога сонця Геліоса. ПІСНЯ ДЕВ'ЯТА

5. Фракія – в давні часи країна на північ від Греції і на схід від Македонії. Греки вважали, що там холодний, дуже суворий клімат. 184. Еакід – онук Еака, Ахіллес. 188. Етіон – владар кілікійських Фів, батько Гекторової дружини Андромахи.

209. Автомедонт – бойовий товариш Ахіллеса, візничий на його бойовій колісниці. Його ім'я (переважно у формі «автомедон») зробилося загальним поняттям на означення вправного кучера.

404-405. Піфійський храм Аполлона був широковідомий і величезними нагромадженими там скарбами, і оракулом, до якого зверталися прибульці з усієї Греції. У післягомерівські часи цей храм (поблизу міста Дельф) звався дельфійським.

454. Ерінії – богині родової помсти, що карають людину за злочини, зокрема за ті, що пов'язані з порушенням родинних основ (як і в цьому випадку). Фенікса вони покарали бездітністю. 457. Персефона (або Кора) – дочка Деметри, дружина бога підземного царства Аїда.

502-504. Ата – богиня облуди, омани, раптового безумства, засліплення, що веде людину і навіть бога до помилок, до вчинків, які доводиться спокутувати. За Атою, повільніше від неї, йдуть Літи, персоніфікація покутних благань до богів.

563. Алкіона – пташка рибалочка, про яку в античні часи склалось повір'я, ніби самичка рибалочка, розлучена із самцем, довго не може втішитись; за міфом Алкіона – дружина Кеїка; за те, що вони називали одне одного іменами богів, Зевс покарав їх, обернувши Алкіону на рибалочку, а Кеїка – на чайку.

578. Гій (гюес) – ділянка землі, яку можна було зорати одним плугом за день. Точний розмір не встановлений. ПІСНЯ ДЕСЯТА

110. Син Філея – Одіссеїв небіж Мегес.

110-112. Еант (Айянт) швидкий – син Ойлея (Оїлея); Еант подібний богу – Теламонід.

214-217. Справедливе здивування в коментаторів викликає надто незначна нагорода, визначена за цей подвиг, і надмірно висока оцінка цієї нагороди.

252. Ніч (від заходу до сходу сонця) ділили на три частини (пізніше – три сторожі, тобто три зміни вартових).

266. Автолік – син бога Гермеса. Батько навчив його красти, і він став славетним злодієм та дурисвітом. Одіссеєві доводився дідом з боку матері. Саме від нього Одіссей успадкував свою хитрість. 274. Чапля – птах богині Афіни, що посилала її як добру призвістку. 415. Іл – батько Лаомедонта, Пріамів дід.

497. Внук Ойнеїв – Діомед, син Тідея. Коментатори вважають цей рядок пізнішою інтерполяцією.

561. Неузгодженість: раніше (рядок 495) сказано, що Рес був тринадцятий із тих, кого забив Діомед, та й тут же мова йде про тринадцять забитих, окрім вивідувача. ПІСНЯ ОДИНАДЦЯТА

1. Тіфон – син Лаомедонта, Пріамів брат. Був він дуже вродливий, його вподобала Еос, богиня ранкової зорі. Вона забрала його до себе й випросила для нього у Зевса безсмертя, але забула ще попрохати при цьому вічної юності. Тому, не помираючи, він з бігом часу все більше зсихався, зменшувався, його вже можна було класти, як дитину, в очеретяний кошик. Нарешті Еос обернула його на цикаду. 3. Еріда – богиня змагання, суперечки, сварки.

20. Кінір – за деякими міфами перший володар Кіпру, засновник міста Пафоса, де він запровадив культ Афродіти. Родом із Сирії.

57. Полідамант – троянський герой, що народився однієї ночі з Гектором. Як Гектор був найдужчий із троян на полі бою, так Полідамант був перший на раді або на зборах. 62. Зловісна зоря – Сіріус.

270. В міфах згадується одна Ілітія (Ейлейтюя), донька Зевса і Гери, богиня пологів (часом ці самі функції приписувано й самій Гері). У Гомера ж мова йде про кількох богинь Ілітій.

493. Зевсові зливи. – Погода перебуває в Зевсовій владі, отже, він посилає й дощі.

558. Порівняння Еанта з ослом довгий час шокувало перекладачів «Іліади», надто в XVII-XVIII ст. і особливо – у Франції. Навіть така перекладачка, як пані Дасьє, переклад якої з'явився 1699 року і яка виступала проти пом'якшування, прикрашання і «поліпшування» Гомера, не наважилася написати просто «віслюк», а вдалась до описової формули – «тварина терпляча і міцна, але повільна і ледача».

701. Авгій – владар у північній частині Еліди, відомій насамперед стайнями, що ніби були не чищені тридцять років і що їх Геракл почистив за один день. 728. Жертва Алфеєві – ріці, чи, власне, богові цієї ріки.

750. Сини Актора (власне, Посейдона), племінники Авгія – два велетні-близнюки. В деяких міфах розповідається, що вони зрослися тілами. ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА

15-35. На думку деяких дослідників, ці рядки – пізніша інтерполяція, яка повинна була пояснити той факт, що на троянській рівнині не було з пізніші часи ніяких слідів грецького муру.

433-435. Одне з порівнянь, узяте з повсякденного життя простого люду. Серед античних коментаторів Гомера існувала думка, що цей образ навіяний поетові спогадами про матір. ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА

5-6. Гіппемолги (доярі кобил) та абіяни (абії – бідні або ті, що утримуються від насильства) – назви кочових племен (очевидно, скіфських), що жили десь на північний схід від Істру (Дунаю), можливо, на території України. Назва першого племені вказує на те, що там був відомий кумис. Назва другого відбиває характерні для давніх греків (та й не тільки для них) уявлення, що коли на світі існує праведне життя, повна справедливість, то хіба що десь далеко, серед віддалених племен. 10. Землі потрясатель – Посейдон.

12. Сам (Самос) – тут ідеться про пізнішу Самофракію, острів на Егейському морі, біля узбережжя Фракії, навпроти гирла ріки Гебру (нинішня Маріца).

322. Зерно Деметри – збіжжя, хліб. Живляться зерном Деметри люди, на відміну від богів, поживою для яких служить амброзія та нектар.

366. Кассандра – найвродливіша з дочок Пріама. Авторові «Іліади», мабуть, була ще не відома легенда про те, як вона відхилила

любов Аполлона і бог покарав її тим, що вділив їй пророцького дару, але провидіти вона могла тільки лихе і ніхто її пророкуванням не хотів вірити. Ця трагічна постать – героїня багатьох творів античної та новішої світової літератури – від Есхіла до Лесі Українки та численних сучасних письменників.

658. «…йшов між них батько…» – неузгодженість: Гарпаліонового батька, Пілемена (Пюлаймена), ще раніше вбив Менелай (V, 576-579).

793. Асканія – країна в Малій Азії, частина Віфінії, з озером, що називається Асканією (нині Ізнік) і містом Нікея (нині також Ізнік).

837. Ефір – в епосі безхмарний повітряний простір, ближчий до землі, нижче хмар. Але інколи (як і в даному разі) це нижчі простори неба, місце перебування богів. ПІСНЯ ЧОТИРНАДЦЯТА

• Предыдущая
• 71/74
• Следующая