Іліада - Гомер - Страница 23

• Предыдущая
• 23/74
• Следующая

74] Ніж Пелеїдове сповнено буде бажання, що сам я 75] Пообіцяв йому, схвально кивнувши на те головою 76] Дня ще того, як Фетіда мені обнімала коліна, 77] Просячи шани вділити Ахіллові-городоборцю».

78] Мовив він так, і білораменна послухалась Гера, 79] Та й із ідейських висот на великий Олімп подалася. 80] Так наче лине уява в людини, що світу багато 81] Бачивши, землі розумною думкою всі уявляє – 82] «Там би я й там побував!» – і багато що іншого мріє, – 83] Із бистроплинню такою ж полинула владарка Гера. 84] Швидко добігла Олімпу високого й в Зевсовім домі 85] Зібраних разом застала безсмертних, їй взустріч богове 86] Скочили з місць і, чаші піднявши, її привітали. 87] Інших минувши, проте, в гарнолицьої діви Феміди 88] Чашу взяла вона, та-бо назустріч їй кинулась перша 89] І, до богині озвавшись, промовила слово крилате:

90] «Геро, чого ти прийшла? Ти наче налякана дуже! 91] А чи не Кроносів син налякав тебе так, чоловік твій?»

93] «Ти не розпитуй, Фемідо, про це. Сама-бо ти знаєш, 94] Серце у нього яке – і суворе, і високодумне. 95] Учту почни із богами, однаково кожному рівну, 96] Й серед безсмертних тоді ти почуєш, яке безголів'я 97] Зевс нам готує. Ніхто із безсмертних і смертного люду, 98] Думаю я, не радітиме з цього у серці своєму, 99] Хоч би й який він сьогодні не був на цій учті веселий».

100] Мовила так і сіла на місце володарка Гера. 101] Всі тут обурились, в Зевсовім домі, боги. Усміхалась 102] Гера губами, чоло ж над чорними в неї бровами 103] Не прояснилось, і мовила так, закипаючи гнівом:

104] «От ми дурні, нарікаємо так безрозсудно на Зевса! 105] Марно до нього підходим, його намагаючись словом 106] Стримать чи силою. Він же байдуже сидить собі одаль, 107] Нас і не бачить, себе над всіма він богами вважає 108] Вищим могуттю своєю і владою беззаперечно. 109] Тим-то й терпіть усе лихо, яке він кому посилає. 110] От уже й нині, здається, нещастя Арея спостигло – 111] То ж Аскалаф, його син, із смертних усіх найлюбіший, 112] В битві поліг, – велетенський Арей величавсь його батьком».

113] Мовила так, і Арей, по міцних своїх стегнах руками 114] Ляснувши, аж розридався уголос і в розпачі скрикнув:

115] «Не прогнівіться на мене, Олімпу осельники вічні, 116] Як до ахейських човнів поспішу я за сина помститись, 117] Хоч би й судилось мені, побитому Зевсовим громом, 118] В поросі, змішанім з кров'ю, між трупів на полі валятись!»

119] Мовивши так, наказує Жахові й Остраху коні 120] Він запрягати, а сам одягає озброєння світле. 121] Мабуть, з новою, ще більшою злобою й гнівом страшнішим, 122] Ніж перед тим, був би вибухнув Зевс на богів олімпійських, 123] Але Паллада Афіна, злякавшись за долю безсмертних, 124] Кинулась враз до порога із крісла, в якому сиділа, 125] Миттю зірвала шолом з голови, а з плечей у Арея 126] Щит його й, вирвавши з рук, поставила мідного списа 127] Набік і з словом звернулася до роз'ярілого бога:

128] «Ти збожеволів, пропав ти, шалений! Чи є іще в тебе 129] Вуха, щоб слухати? Наче ти й розум, і сором утратив! 130] Наче не чув ти, що білораменна казала нам Гера, 131] Від олімпійського Зевса недавно сюди повернувшись? 132] Чи захотілось, самому багато ще лиха зазнавши, 133] Знов на Олімп силоміць повернутися в смутку гіркому, 134] Ще й на інших безсмертних тяжкого накликати лиха? 135] Зевс-бо відразу ж ахеїв покине й троян веледумних 136] І на Олімп поспішить, щоб на нас свою лютість зігнати, 137] І похапає підряд, чи винний хто є, чи невинний! 138] Тим-то облиш, тобі раджу, свій гнів за убитого сина! 139] Скільки від сина твого і міццю, й руками не гірших 140] Вже полягло, а ще скільки поляже! Адже неможливо 141] Всі покоління, людський увесь рід врятувати від смерті!»

142] Мовивши, в крісло садовить вона роз'ярілого бога. 143] Гера ж покликала вийти із дому в той час Алоллона 144] Й разом Іріду, вісницю бистру богів олімпійських, 145] І, до обох їх звертаючись, мовила слово крилате:

146] «Зевс наказав вам обом якнайшвидше з'явитись на Іду. 147] Отже, з'явившись туди й перед Зевсовим ставши обличчям, 148] Все учиніть, що накаже він вам і чого зажадає».

149] Мовила так і, назад повернувшись, володарка Гера 150] Сіла у крісло. Ті ж двоє, схопившись, у путь подалися. 151] Іди діставшись багатоджерельної, матері звірів, 152] Широколунного Зевса знайшли, що сидів на вершині 153] Гаргару, – хмара його запашна, мов вінок, огортала. 154] Разом удвох підійшли й перед Зевсом вони хмаровладним 155] Стали. А він, побачивши їх, не розгнівався серцем: 156] Скорий-бо послух явили вони його любій дружині, 157] І до Іріди він першої слово промовив крилате:

158] «Швидше біжи, прудконога Ірідо, звістити наказ мій 159] До владаря Посейдона, – вістунко, не будь неправдива! 160] Скажеш йому, щоб негайно війну він і січу облишив 161] І повертався на збори богів або в море священне. 162] А не послухає слова мого і не зважить на нього – 163] Розумом хай тоді сам і духом своїм поміркує,

164] Чи пощастить йому, хоч і який він міцний, проти мене 165] Встояти. Й силою я-бо, здається, за нього міцніший, 166] І за народженням перший. Невже не вагається серцем 167] Він і зі мною рівнятись, кого усі інші страшаться?»

168] Мовив він так, і в путь подалась вітронога Іріда 169] Й до Іліона священного з гір полетіла ідейських. 170] Наче той град льодянистий або снігова хуртовина 171] Сипле завійно в диханні ефірянороднім Борея, 172] Із бистроплинню такою ж помчала проворна Іріда 173] До земледержця й промовила так, перед ним зупинившись:

174] «З вістю до тебе, землі потрясатель наш темнокудрий, 175] Я прилетіла сюди від егідодержавного Зевса. 176] Він наказав, щоб негайно війну ти і січу облишив 177] Та повернувся на збори богів або в море священне. 178] А не послухаєш слова його і не зважиш на нього, 179] То він погрожує сам появитися тут і з тобою 180] В битву вступить. Та руки його дужої він тобі радить 181] Все ж уникати, бо й силою він за тебе міцніший, 182] І за народженням перший. Невже не вагаєшся серцем 183] Навіть із тим ти рівнятись, кого усі інші страшаться?»

185] «Горе! Хоч і могутній, та надто зухвало він мовить! 186] Навіть мене, рівногідного, силою стримати хоче! 187] Троє братів є, що нас породила від Кроноса Рея: 188] Зевс і я, а третій – Аїд, над підземними владар. 189] Все ми на трьох поділили, і кожен дістав, свою частку 190] Жеребкуванням. Дісталось навіки мені в володіння 191] Сивеє море, Аїдові – мороку темна оселя, 192] Зевсові ж небо в ефірі і хмарах дісталось широке. 193] Спільні для нас земля і високий Олімп залишились. 194] Тим-то не житиму я по Зевсовій волі. Спокійно, 195] Хоч і могутній, своєю третиною хай володіє. 196] Силою ж рук не злякає мене він, немов боягуза. 197] Краще своїми суворими хай научає словами 198] Власних синів і дочок своїх, що від нього родились, 199] Слів-бо його хоч-не-хоч, а вони таки слухать повинні!» 200] 1 Відповідаючи, мовила так вітронога Іріда:

201] «Отже, таку ось, землі потрясателю наш темнокудрий, 202] Відповідь Зевсові маю нести непривітну й сувору? 203] Може, ти зміниш її? Поступливі сильнії духом. 204] Знаєш ти й сам, що Ерінії завжди обстоюють старших». 205] 1 В відповідь знов Посейдон тоді мовив, землі потрясатель:

206] «Слушне, богине Ірідо, ти зараз промовила слово. 207] Дуже то добре, як вісник доречну висловлює думку. 208] Але страшний мені серце і душу охоплює смуток, 209] Що рівноправного Зевс і однакій підлеглого долі 210] Так зневажати образливим словом собі дозволяє. 211] Все ж, хоч і гнівом охоплений, нині йому поступлюсь я. 212] Але скажу тобі я і дотримаю цеї погрози, – 213] В разі противно мені і Афіні, що здобич дарує, 214] Всупереч Гері, й Гермесові, ще й владареві Гефесту, 215] Він Іліона високі щадитиме мури й не схоче 216] їх зруйнувати, даруючи силу велику аргеям, 217] Знає хай – виникне з ним ворожнеча у нас невигойна».

• Предыдущая
• 23/74
• Следующая